2. Послідовність оцінювання конкурентоздатності товару

Для успіху на ринку підприємство повинно забезпечити конкурентоздатність товару. Конкурентоздатний товар повинен задовольняти запити покупця на більш високому рівні, у більшій мірі відповідати його уподобанням, ніж товари конкурентів.

Конкурентоспроможність товару – це сукупність якісних і вартісних характеристик товару, що забезпечує задоволення конкретної потреби (здатність товару бути виділеним споживачем серед аналогічних товарів, які пропонуються на ринку конкурентами.

Методика оцінювання рівня конкурентоспроможності товару:

1. Визначення цілей оцінювання конкурентоспроможності товару (виведення нового товару на ринок, оцінювання конкурентоспроможності товару представленого на ринку, розробка заходів щодо підвищення конкурентоспроможності товару, тощо);

2. Збирання та аналіз даних про ринок, покупців, конкурентів (достовірність отриманої на цьому етапі інформації являється запорукою того, що фірма запропонує саме те, чого потребує ринок);

3. Формулювання вимог до товару-еталона (результати маркетингових досліджень дають змогу сформулювати вимоги до товару-еталона: ціна не вище…, гарантійний термін…, дозволяє виконувати…функції, не шкідливий при…тощо);

4. Визначення переліку параметрів, які підлягають оцінюванню, та їхньої питомої ваги (нормативні параметри – відповідають діючим нормам; технічні параметри можуть бути поділені на декілька груп: класифікаційні – характеризують властивості товару, його призначення, сферу використання, умови застосування; функціональні – основна функція, універсальність; технологічні; ергономічні – антропометричність, фізіологічність, психологічні; естетичні – форма, дизайн; екологічні, показники безпеки; економічні параметри – включають витрати споживача на придбання товару та витрати, пов’язані з його експлуатацією);

5. Розрахунок одиничних параметричних індексів (для нормативних параметрів: 1 – якщо товар відповідає нормам і стандартам, 0 – не відповідає. Для всіх інших параметрів одиничний параметричний індекс (qi) розраховується як відношення величини параметра власного товару (Pi) до величини параметра товару з яким здійснюється порівняння (Pбаз), якщо параметр тим кращий, чим більше його значення ; якщо параметр тим кращий, чим менше його значення – розрахунок одиничного параметричного індекса здійснюється за оберненою формулою);

6. Розрахунок групових параметричних індексів (для нормативних параметрів: , де Інп – загальний показник конкурентоспроможності за нормативними параметрами; qi – одиничний параметричний індекс за і-м нормативним параметром; n – кількість нормативних параметрів, які підлягають оцінюванню. Для технічних параметрів: , де Ітп – загальний показник конкурентоспроможності за технічними параметрами; qi – одиничний параметричний індекс за і-м технічним параметром; n – кількість технічних параметрів, які підлягають оцінюванню, аі – вагомість і-го параметра. Для економічних параметрів: , де Іеп – загальний показник конкурентоспроможності за економічними параметрами; qj – економічний параметр j-го виду; m – кількість економічних параметрів, які підлягають оцінюванню, bj – вагомість j-го параметра);

7. Розрахунок інтегрального показника конкурентоспроможності (на основі групових параметричних індексів за нормативними, технічними та економічними показниками розраховують інтегральний показник конкурентоспроможності );

8. Підготовка висновків щодо підвищення рівня конкурентоспроможності товару (якщо Кінт >1, товар конкурентоспроможніший, якщо Кінт <1, товар поступається конкурентному, якщо Кінт =1, товар перебуває з конкурентним на одному рівні);

9. Розробка заходів щодо підвищення конкурентоспроможності товару (підвищення якості товару, зниження витрат виробництва, підвищення економічності та ефективності після продажного обслуговування).