10.2. Світова продовольча криза

На сучасному етапі розвитку людства однією з найгостріших проблем є продовольча. За останні ЗО—40 років темпи зростання чисельності населення в багатьох країнах світу випереджають тем­пи зростання виробництва сільськогосподарської продукції, що при­звело до гострої нестачі продуктів харчування. Особливо це стосується країн, що розвиваються, на які припадає переважна більшість насе­лення планети, яке недоїдає та голодуючих. За даними ФАО (продо­вольча і сільськогосподарська організація під егідою ООН), у світі зараз близько півмільярда людей постійно голодують і вдвічі біль­ше недоїдають.

Гострою є проблема якісного складу їжі. Найважливіша складо­ва частина повноцінної їжі — тваринний білок. Основними джере­лами тваринного білка є молоко, м'ясо, риба і яйця, а рослинного — продукти зернових і бобових культур. Мінімальною нормою в по* мірних кліматичних умовах було б споживання 1 г білка на 1 кг маси людини в день. Проте майже 2/3 населення Землі за добу спо­живає менше 15 г тваринного білка, тобто живе на межі голоду.

Недостатнє споживання особливо позначається на дітях. Майже 300 млн дітей в країнах Азії, Африки і Латинської Америки внаслі­док поганого харчування відстають у фізичному і розумовому роз­витку. Щоденно від голоду там помирає близько 12 тис. чоловік.

За даними ФАО, харчових продуктів у всьому світі виробляється в цілому достатньо для того, щоб прогодувати все населення Землі. Проте основна причина світової продовольчої кризи полягає не в тому, що продукти розподіляються між країнами невідповідне до кількості населення, хоча така проблема й існує. Дослідники вважа­ють, що продовольча криза викликана збігом демографічних, еколо­гічних і енергетичних проблем з впливом несприятливих погодних умов, а також колосальним зростанням витрат на військові потреби.

В 1975 р. слаборозвинутим країнам не вистачало близько 5 % необхідної кількості продовольства. У 2000 р. дефіцит продуктів харчування приблизно потроївся. Ці країни змушені розширювати імпорт сільськогосподарської продукції, особливо зерна, що призво­дить до значного зростання їх фінансової заборгованості.

Загострення продовольчої проблеми негативно позначається на індустріалізації країн, що розвиваються, оскільки значна доля ва­лютної готівки витрачається на закупівлю продовольства за рубе­жем, а розширення національного виробництва сільськогосподарської продукції обмежує капіталовкладення в розвиток власної промисло­вості.

Вчені вважають, що за сучасного рівня науки і техніки можна розв'язати глобальну проблему забезпечення населення продоволь­ством. Для цього слід інтенсивніше нарощувати обсяги виробниц­тва продовольства, суттєво знизити втрати сільськогосподарської про­дукції, забезпечити належний розподіл.

Підраховано, що для достатнього забезпечення продуктами хар­чування всіх людей, а також відгодування домашніх тварин і птахів світове виробництво зерна слід уже зараз потроїти. Досягнути цього в найближчій перспективі просто нереально, незважаючи на великі потенційні можливості ґрунтів земної кулі. Аналіз використання земель у країнах з високорозвиненим сільським господарством свідчить про необхідність глибокого знання екологічних і особливо ґрунтових умов кожного господарства, регіону, природної провінції та зони. Лише на цій основі і з урахуванням передового досвіду можна розробити диференційовану систему заходів, яка забезпечить значне зростання врожаїв. Крім того, потрібно освоїти угіддя, які нині не використовуються, підняти врожайність сільськогосподар­ських культур у два-три рази, а також зменшити втрати врожаю, які щорічно становлять майже одну третину і пов'язані з примхами погоди, недосконалістю збиральних машин і транспортування, неза­довільними умовами зберігання тощо.

Вагомим резервом для вирішення продовольчої проблеми є Сві­товий океан — величезна житниця тваринного білку. Нині для 3/4 населення планети морський промисел є основним джерелом одержання тваринного білку.

Вся океанічна біомаса становить 20—ЗО млрд т. Традиційно люд­ство використовує біопродукцію кінцевих ланок складного ланцюж­ка Світового океану, головним чином нектон (риби, ссавці, голово­ногі). Сумарна щорічна кількість нектонових організмів у Світово­му океані оцінюється в 200 млн т. При цьому Світовий океан є мо­гутнім джерелом й інших видів промислу (криль та інші форми зоопланктону, водні і лікарські рослини і т. д.). Однак основне багат­ство морів і океанів — риба.

Сучасна наука вказує шляхи збільшення продовольчих запасів. Це підвищення родючості земель, збільшення біологічної продук­тивності морських і океанічних вод, ефективніше використання со­нячної енергії для фотосинтезу органічної маси, одержання білків з таких речовин, як нафта, горючі гази та ін. Багато вчених світу вва­жають, що наявних біологічних ресурсів планети при нинішньому масштабі розвитку продуктивних сил та існуючих технологіях до­статньо для забезпечення продуктами харчування 20 млрд чоловік. Прогноз, як бачимо, досить оптимістичний для прийдешніх поколінь.