9.3. Особливості океанічних географічних поясів

Систему географічних поясів в океані та їх основні риси можна представити в такому вигляді. Арктичний пояс через суворість умов має своєрідний, бідний за видовим складом і численністю тваринний світ. Океан вкритий багаторічним льодом. Позитивна температура піді льодом підтри­мується, головним чином, Гольфстрімом.

Антарктичний пояс перебуває під впливом ще суворіших умов Антарктиди. Характерні дуже сильні південно-східні вітри. Води багаті планктоном та іхтіофауною.

Для субполярних поясів характерне інтенсивне конвекційне пе­ремішування вод до глибини кількох сотень метрів. У літній час тут достатньо тепла для пишного розвитку фіто- І зоопланктону, який приваблює сюди косяки риб, зграї птахів і навіть китів.

Для океанів помірних широт дуже характерними є часті шторми, сильні тумани І рясні опади. Це пояс інтенсивної циклонічної діяль­ності. Вода збагачена киснем і поживними речовинами. Наявність великої кількості фітопланктону надає воді зеленуватого кольору. Завдяки своїм кормовим угіддям північний помірний пояс найба-гатший на рибу. Він забезпечує близько половини світового видобут­ку риби. Вирує життя в цьому поясі й у Південній півкулі. Там також є сприятливі умови для розвитку планктону, яким живляться риби,птахи й кити.

У субтропічних океанічних поясах висока солоність, вода майже скрізь дуже чиста, прозора. Бездощове тепле літо зумовлює високе випаровування і підвищену солоність. Тепла і солона вода легка, тому навіть узимку вона майже не перемішується. Через це кисню в ній міститься мало, а з глибини піднімається небагато поживних солей. Ці обставини не сприяють розвитку фіто- і зоопланктону.

У воді тропічних поясів через незначне вертикальне перемішу­вання теж мало кисню і поживних речовин, отже, й планктону. Внаслі­док цього вода прозора, синя. Морські організми, при невеликій чи­сельності більш різноманітні за кількістю видів, німе субтропічні. Для них характерні різні яскраво забарвлені риби та інші тварини. У Південній півкулі в цьому поясі поширені дрібні організми — мільярди коралових поліпів. Вони відіграють важливу роль в утворенні ко­ралових островів, яких особливо багато в теплих водах Тихого океану.

У субекваторіальному поясі має місце сезонна зміна тропічного й екваторіального повітря. Під їх впливом влітку пасатні течії Північної півкулі перетікають далі на північ, ніж узимку. Слабке вертикальне перемішування води обумовлює нестачу в ній кисню і низький вміст планктону. В напрямі до екватора хмарність і кіль­кість опадів сильно зростають.

Екваторіальний океанічний пояс — найтепліший пояс Землі. У зоні пасатної конвергенції при висхідному перенесенні повітря фор­мується компенсаційна західна протитечія. В екваторіальному поясі має місце значна турбулентність вод, що сприяє їх перемішуванню і збагаченню киснем. Це створює добрі передумови для розвитку чис­ленних і різноманітних живих організмів. За кількістю планктону пояс поступається лише перед помірними широтами. Як і на суші, в ньому спостерігається максимальна на Землі різноманітність життя.

Таким чином, всі географічні пояси в океані і на суші мають свої характерні особливості. Природні відмінності океанічних поясів проявляються через температуру і солоність вод, течій, хвилювання, льодовитість, колір води, своєрідність органічного світу.