Історія філософії

навчальний тренінг

Основні терміни і поняття

Екзистенція, екзистенціалізм, дійсне і недійсне існування, погранич­на ситуація, турбота, відчуження, об'єктивація, комунікація, свобода, проект, абсурд, вибір, екзистенціал, суб'єктивація, бунт, екзистен­ціальна діалектика, трансценденція, екзистенціальна істина.

Контрольні запитання і завдання

1. До якого напряму філософствування належить екзистенціалізм?

2. Що таке екзистенція?

3. У чому полягає зміна парадигми філософствування в епоху Постмо­дерну?

4. Яка роль феноменології Е. Гуссерля в становленні екзистенціалізму?

5. Розкрийте зміст поняття «екзистенціальний страх».

6. У чому полягає сутність «недійсного» та «дійсного» буття у філософії М. Гайдеггера?

7. Що таке «екзистенціальна комунікація» К. Ясперса і як за її допомогою формується «філософська віра»?

8. У чому, з точки зору Ж.-П. Сартра, виявляється свобода людини, адже не за своєю волею вона «закинута» в оточуючий її світ?

9. Чи згодні ви з обґрунтуванням «абсурдності буття», здійсненим А. Камю? 10. Охарактеризуйте сутність поняття «екзистенціальне почуття».

Першоджерела

1. Аббаньяно Н. Введение в экзистенциализм. — СПб., 1998.

2. Бердяев Н. Философия свободы // Бердяев Н. Судьба России. — М., X., 1998. — С. 29-242.

3. Гуссерль Э. Картезианские размышления. — СПб., 1998.

4. Камю А. Миф о Сизифе // Камю А. Изнанка и лицо. — М.; X., 1998. — С. 107-214.

5. Кьеркегор С. Страх и трепет. — М., 1993.

6. Сартр Ж.-П. Экзистенциализм — это гуманизм // Сумерки богов. — М., 1989.— С. 319-344.

156

Розділ 9 • Екзистенціалізм

7. Гайдеггер М. Разговор на проселочной дороге. — М., 1991.

8. Ясперс К. Смысл и назначения истории. — М., 1994.

Рекомендована література

1. Гайденко П.П. Прорыв к трансцендентному. — М., 1997.

2. Кремень В.Г., Ільїн В.В. Філософія. Мислителі, ідеї, концепції. — К., 2005.

157

ІСТОРІЯ ФІЛОСОФІЇ

Розділ 10.

Персоналізм

10.1. Проблематика персоналізму.

10.2. Е. Муньє.

158

Розділ 10 • Персоналізм

«Строго кажучи, не існує ніякої Ін­шої філософії, крім екзистенціа-лістської. Наука систематизує яви­ща. Промисловість займається ко­рисними речами. Чим же повинна займатися філософія, як не вивчен­ням існування існуючих?»

Е. Муньє

10.1. Проблематика персоналізму

Сучасна західноєвропейська філософія постає перед нами вже в іншому образі, з принципово іншим способом філософствування, з якісно іншими підходами до головних онтологічних, гносеологічних, антропологічних і філо­софсько-історичних проблем, на відміну від класичної філософської тради­ції, яка має коріння ще в античній філософії.

Такий перехід був зовсім не випадковим — він відображав не лише гли­бинні процеси, що відбувалися всередині самої філософії впродовж всієї її історії, але й суспільні трансформації в західній цивілізації кінця XVIII — середини XX ст. Йдеться про зміну індустріальної епохи Модерну соціокультур-ною ситуацією Постмодерну. Переконавшись в ілюзорності ідеалу загального звільнення, людина намагається втілити в життя практику індивідуальної свободи, яка розуміється нею як відмова від наслідування загальнозначущим цінностям і необмеженість творчої самореалізації в найрізноманітніших сферах життєдіяльності. У силу цього в практиці західної філософії XX ст. необхідним елементом розгляду будь-якої проблеми стає виявлення в ній потреб і запитів людини. Найбільш яскраво ця ситуація реалізувалася в персоналізмі.

Учення персоналізму носить яскраво виражений морально-етичний ха­рактер. Воно звертається до таких інтимних сторін людського буття, які інколи не передаються мовою науки. Важливе значення мають попередження (як і в екзистенціалізмі) проти сліпої віри в науку та техніку, проти конформізму свідомості. У персоналізмі по-новому і досить продуктивно поставлена та ви­рішується проблема свободи людини, вибору життєвих шляхів. Персоналізм репрезентує іншу, відмінну від раціоналістичної, лінію гуманістичного філософст­вування. Безпосереднім наслідком заміни періоду Модерну ситуацією Постмо­дерну потрібно вважати відродження інтересу до людини. В персоналізмі центр філософського умоспоглядання зміщується від об'єктивного світу на суб'єкт, який відрікається від нього в ім'я необмеженого самовиразу. Досліджуються різноманітні суб'єктивні прояви людського «Я». Персоналізм здійснює спробу

159