Систематичний курс філософії

історії. Для цього необхідно знання минулого поєднати з тим, що нам від­криває сучасна епоха як щодо минулого, так і до майбутнього. Зробити це можливо лише тоді, коли беремо до уваги історію всього людства, а не якоїсь групи народів або країн. Зазначимо, що вирішення питання про сенс історії, так само як і питання про сенс нашого буття у світі, може лише дещо набли­зити до межі людського розуміння, але за її рамками, тим більше в нескін­ченності часів, для нас все залишається невідомим.

360

Розділ 5 • Проблема розвитку у філософії

навчальний тренінг

Основні терміни і поняття

Історія, історичний погляд, історичний прогрес, ідея історії, усвідомлен­ня свободи, історичний розвиток, духовна традиція, критична філософія історії, принцип розуміння, культурно-історичний тип, локальне сус­пільство, історичний кругообіг, принцип історизму, філософія історії, географічний детермінізм.

Контрольні запитання і завдання

1. Що таке історичний розвиток?

2. У чому полягає сутність історичного та логічного?

3. Як розумілася історія в античній філософії?

4. Що становить проблематику філософії історії?

5. Якими є основні напрями формування предмета філософії історії?

6. У чому полягають джерела та рушійні сили історії?

7. Що таке «лінійне» розуміння історії у філософії?

8. Які основні концепції сутності історичного процесу?

9. Що таке суб'єкт історії?

10. Чи є історичний розвиток діалектичним?

Першоджерела

1. Бердяев Н.А. Смысл истории. — М., 1990.

2. Виндельбанд В. Дух и история. — М., 1995.

3. Гегель Г.В.Ф. Лекции по философии истории. — СПб., 1993.

4. Коллінгвуд Р.Д. Ідея історії — К., 1996.

5. Тойнбі А.Д. Дослідження історії: У 2 т. — К., 1995.

6. Шпенглер О. Закат Европы. Очерки мифологии истории: В 2 т. — М., 1998.

7. Ясперс К. Смысл и назначение истории. — М., 1991.

Рекомендована література

1. Бойченко І.В. Філософія історії: Підручник. — К., 2000.

2. Гобозов И. Введение в философию истории. — М., 1999.

3. Ивин А. Философия истории: Учеб. для вузов. — М., 1999.

361

СИСТЕМАТИЧНИЙ КУРС ФІЛОСОФІ!

5.3.Цивілізація

«Ми занадто цивілізовані в розумінні всі­лякої чемності і ввічливості у спілку­ванні один з одним. Однак, нам ще ба­гато чого не вистачає, щоб вважати себе морально досконалими. І справді, ідея моральності відноситься до куль­тури; однак, застосування цієї ідеї, яка зводиться лише до подібності мо­рального в любові, до честі і в зовніш­ній гідності, складає цивілізація».

І. Кант

5.3.1.Поняття «цивілізації»

Поняття «цивілізація» найчастіше застосовують для означення досяг­нутого ступеня суспільного розвитку, а також рівня функціонування культури в усіх її формах. За своєю суттю цивілізація — це такий стан суспільства, в якому зміст культури не лише існує, але й ефективно пропонує подальші повноцінні та різноманітні форми духовного життя людини в розмаїтті соціаль­них вимірів.

Проблема цивілізації нині — на першому плані філософського осмислення. Адже розвиток науково-технічної революції в сучасному світі сприяє швидкому формуванню автоматизованого, інформаційного, технологічного способів виробництва в усіх країнах світу. У зв'язку з переосмисленням істо­рії розвитку суспільства відродилися суперечки про дві основні цивілізації.— Західну та Східну. Виникла дилема: існує одна людська цивілізація чи декілька? Формаційний або цивілізаційний підходи є науковими для пояснення шляху людського розвитку? Вирішення поставлених проблем вимагає глибокого філософського аналізу.

Проблемі першовжитку слова «цивілізація» в історичних джерелах західно­європейської культури одним із перших присвятив спеціальну розвідку один із засновників школи «Анналів» у Франції Ле Февр. Він показав, що термін «ци­вілізація» постійно вживається в творах французького просвітителя XVIII ст. П. Гольбаха, але з низкою похідних від нього. Розвідка Ле Февра датується 1930 p., а вже 1954 р. французький мовознавець Е. Бєнвеніст опублікував під­сумки власного дослідження. Із його точки зору найбільш ранні приклади вживання терміну «цивілізація» містять твори маркіза де Мірабо. Зокрема, «Друг людей, або ж Трактат про народонаселення» (1757 р.) та чернетка незавер­шеного твору «Друг жінок, або Трактат про цивілізацію». Таку ж історію,

362