Систематичний курс філософії

_____________________________________________________________

Цілеспрямована діяльність забезпечує якісно новий рівень адаптації до середовища — соціальну адаптацію. Підпорядкована законом суспіль­ного буття людей, цілеспрямована діяльність не фіксувалась у генах, а за­лежала від законів функціонування мозку, здатного до нових форм від­ображення. Увага акцентується на основних біологічних передумовах, які забезпечили перехід до свідомості як вищої форми відображення: унікаль­ний людський мозок; вільні передні кінцівки в поєднанні з прямоходінням; особлива будова гортані, придатна для членороздільної мови. Прямохо-діння як головну ознаку в життєдіяльності закріплює праця, яка потребує вивільнення руки для виконання нових складних операцій.

Такий чітко вивірений, логічний підхід не завжди переконував у роз­критті таємниці походження людини. Відкидаючи теологічну концепцію (свідомість є актом творчості Бога), сумніваючись у натурфілософській (еволюційній), трудовій (марксистській) концепціях свідомості, людська допитливість знаходить інші пояснення її виникнення. З'являються переконання про її привнесення з вищих, позаземних цивілізацій (уфоло-гічна концепція). Останнім часом з'явилася думка, що свідомість — наслі­док радіоактивного випромінювання, яке стало активним у результаті розлому земної кори в Африці (саме там знайдені стоянки первісної людини). Зав­дяки мутаціям людиноподібні мавпи втратили біологічні (тваринні) здат­ності адаптації до навколишнього середовища і були вимушені звернутися до знарядь праці (радіологічна концепція).

___________________________________________________________

Свідомість і мова утворюють єдність: у своєму існуванні вони передба­чають одна одну, як внутрішній, логічно оформлений ідеальний зміст перед­бачає свою зовнішню матеріальну форму. Мова є безпосередня діяльність думки, свідомості. Вона бере участь у процесі інтелектуальної діяльності як її чуттєва основа або знаряддя. Свідомість не лише виявляє себе, але й форму­ється за допомогою мови. Наші думки будуються відповідно до нашої мови і мають відповідати їй. І навпаки, ми організовуємо нашу мову відповідно до логіки нашої думки. Зв'язок між свідомістю та мовою не механічний, а органічний, їх не можна відокремити одну від одної, не порушивши цього зв'язку.

Мова та свідомість єдині. У цій єдності детермінуючою стороною є свідо­мість, мислення: як специфічне відображення дійсності, воно створює форми і диктує закони свого мовного буття. Через свідомість і практику структура мови зрештою відображає в модифікованому вигляді структуру буття. Проте єдність — це не тотожність: свідомість відтворює дійсність, а мова визначає її та висловлює в думках.

Свідомість і мова створюють суперечливу єдність. Мова впливає на свідо­мість. Наприклад, стиль мислення в німецькій філософській культурі інший,

250