Систематичний курс філософії

Раціонально-емоційне знання. Оскільки знання є формою достовірності іс­тини, комплексом демонстрації, які обумовлюють певну очевидність істини для об'єкта, то можна говорити про різні типи очевидності. Раціональне знання оче­видне в логічному, а інтуїтивно-образне (емоційне) — психологічному смислі.

На противагу раціональному емоційне знання — «інстинктивне», особис-тісне. Воно безпосередньо кристалізується у спілкуванні, комунікації, коли суб'єкт за ледь відчутними нюансами розуміє сутність того, що відбувається. Наприклад, частіше за все людина «знає», коли їй довіряють (не довіряють), вірять (не вірять) і т. п. Це знання не дискурсивне, воно не раціоналізується і не узагальнюється.

Соціалізоване знання. На цій основі знання класифікується на знання-персоналії, знання-проблеми і знання-предмети, що відображають динаміку знакової трансляції знань у соціум. Уся діяльність людини — знакова. Одне з розповсюджених розумінь людини пов'язане з її здатністю бути знаково-символічною істотою, оперувати символами та знаками. Під час еволюції вини­кає культура як механізм позабіологічної знакової трансляції, як соціокод, що забезпечує закріплення, збереження та передачу гуманітарних цінностей у широкому значенні слова, роблячи їх продуктами наступного споживання.

Емпіринно-теоретичне знання. Упорядковує знання з позицій учення про форми мислення, з урахуванням їх функціональної ролі в структурі інтелек­туальної діяльності, що відкриває додаткові можливості для визначення якіс­ної природи й особливостей відомих знань. Істотна відмінність емпіричних і теоретичних знань полягає у використанні різних форм мислення. Емпі­ричні знання формуються як наслідок чуттєвої фіксації, констатації, реєст­рації, а теоретичні — як результат семантичної інтерпретації, концептуалі-зації, раціоналізації. Діалектика взаємовідношення теоретичних та емпірич­них знань така, що з часом за рахунок відповідного обґрунтування емпіричні знання трансформуються в теоретичні.

Фундаментально-прикладне знання. В епоху, коли наука відіграє роль вирі­шальної виробничої сили, поділ на «фундаментальну» («чисту») і «прикладну» науку виявляється досить умовним. Загальне положення справ виражає теза, що фундаментальна («чиста») наука в перспективі стає прикладною. Із іншого боку, вирішення досить серйозних прикладних проблем вимагає фундаментальних розробок. Так, проблема освоєння нових джерел енергії — прикладна, а одне з її «найближчих» вирішень — одержання керованих реак­цій — значною мірою теоретична, оскільки для її розв'язання потрібні фун­даментальні дослідження.

Аналітично-синтетичне знання. Аналітичне знання є множиною аналітичних тверджень, істинність яких безпосередня, залежить лише від значень термі­нів, які в нього входять, не вимагає доповнень. Наприклад, твердження «кожний син має батька» — аналітичне. Синтетичне знання є множиною синтетичних тверджень, тобто таких, установити істинність яких не вда­ється безпосередньо, для цього потрібна додаткова інформація. Наприклад, твердження «будь-яке тіло знаходиться в стані спокою або прямолінійного

266