Систематичний курс філософїї

Соціобіологи дивляться на суспільство очима біологів, вони хочуть побачити в соціальному біологічне. Але соціальне не є біологічним.

В основу психологізму в соціології (в програмі соціопсихологізму) покладено переконання, що в суспільному житті люди володіють лише тими властивос­тями, які випливають із законів природи людини і можуть бути зведені до них. Соціопсихологія конструює суспільство за образом і подобою індивіда, а сам індивід розглядається ізольовано від суспільних умов (наприклад, матеріаль­ного виробництва). До того ж, психологія тісно пов'язує феномени, які вона вивчає, з філософією організму. Тому вона, як правило, шукає детермінанту психологічного у фізіологічному. Саме психічне соціопсихологія розуміє дуже вузько, як те, що постійно перебуває в «обіймах» фізіологічного. Але психофізіологічне не пояснює феномени культури і практики.

Інстинктивізм, насамперед фрейдизм, виявився найбільш впливовим напря­мом соціопсихології, значення якого і в наші дні велике. Він вбачає витоки соціального в інстинктах людини. За Фрейдом, боротьба цих інстинктів на фоні гіперсексуальності людини знаходяться в основі соціального буття. Релігія, мораль, соціальні почуття покликані послабити занадто інстинктивну агре­сивність людей. Соціально і морально несприятливі імпульси витісняються в несвідоме, звідки вони, руйнуючи систему норм і заборон цивілізації, про­риваються в «над Я» («super Ego»).

У концепції соціальної дії одержали свій подальший розвиток принципові положення соціопсихології (М. Вебер, Т. Парсонс). Соціальна дія завжди особис-тісна й осмислена, вона пов'язує діючу особу з іншими суб'єктами. М. Вебер вважав, що соціальна філософія, яку він характеризував як теоретичну соціологію, повинна вивчати насамперед поведінку і діяльність людей. Головні положення його соціально-філософських поглядів були покладені в основу створеної ним теорії соціальної дії. За Вебером, соціальна філософія покликана досліджувати взаємозв'язок усіх сфер людської діяльності — економічної, пра­вової, моральної, релігійної та ін. Суспільство постає як взаємодія особистостей і соціальних груп на основі узгодження їхніх інтересів, мови, релігії, моралі.

____________________________________________________________________________

Вебер Макс (1864-1920 pp.) — німецький соціолог, філософ та історик кінця XIX — початку XX ст. Викладав у Берлінському (з 1892 р.), Фрей-бургському (з 1894 р.) і Гейдельбергському (з 1896 р.) університетах. Почесний професор Гейдельбергського університету (1903 p.). Видавець (разом з Е. Яффе і В. Зомбартом) «Архіву соціальних наук і соціальної політики» (з 1904 p.). Засновник Німецького соціологічного товариства (1909 p.). Діапазон наукових інтересів надзвичайно широкий і охоплював проблеми соціологічної теорії і методології соціального пізнання, теорії капіталізму й економічної історії, релігієзнавства і політико-юридичних наук. У кожній із цих галузей його праці стали класикою. Для творчості Вебера було характерним поєднання серйозного наукового інтересу до історії із стурбованістю гострими політичними проблемами сучасності,

276