Розділ 8 • Філософія освіти

мета (досягти самоствердження), зазвичай, не пов'язана з такою ж яскраво вира­женою установкою на те, як (за допомогою яких засобів і в якій галузі діяльності) реалізувати цю мету, а якщо й пов'язана, то досить слабкими зв'язками, котрі можуть легко розриватися та змінюватися іншими, такими ж нетривкими.

Цілеспрямовані самоствердження є наслідком свідомого вибору людиною своєї мети, з раціонально визначеними засобами, галуззю діяльності, в якій відбу­ватиметься реалізація цілей. Характерним є те, що така реалізація здійснюється через досягнення іншої — конкретної — мети діяльності. У цьому типі само­ствердження людина або прагне зберегти вже досягнуті позиції, або намага­тиметься піднятися вгору вибраною ціннісною дорогою.

У нецілеспрямованому самоствердженні людина, одержавши певний результат і позитивно оцінивши його, або почувши таку ж оцінку від інших, здобуває самоствердження, котре в таких випадках виявляється побічним продуктом (додатковим результатом), оскільки первісно мета самоствердитися взагалі не ставилася. При цьому головний результат може бути одержаний як уна­слідок реалізації певної іншої — конкретної — мети, так і поза якою-небудь цілеспрямованою діяльністю. Класичними прикладами можуть бути великі інтуїтивні відкриття, зроблені вченими, які стали видатними та здобули само­ствердження до кінця життя і навіки.

За їхніми засобами самоствердження діляться на два типи: зовнішні та внут­рішні.

Зовнішні самоствердження досягаються за рахунок володіння набутими ззовні предметами. В їх ролі можуть виступати майже будь-які речі — від звич­них до розкішних (житло, коштовності тощо). Таку роль часто можуть відігра­вати живі істоти — тварини, члени сім'ї, знайомі тощо. Наприклад, вигідне одруження, купівля породистого пса, навчання дитини фігурному катанню, знайомство зі знаменитістю можуть бути наслідком не лише любові чи інте­ресу до них, але й бажанням самоутвердитися.

Для внутрішнього самоствердження засобами можуть бути різноманітні речі та живі істоти. Але в цьому разі вони не купуються або здобуваються, а створюються (формуються) суб'єктом, котрий самостверджується шляхом реалізації його внутрішніх здібностей, здатних що-небудь творити, виховувати, навчати тощо.

За їх результатами самоствердження діляться на два типи: доособистісні й особистісні. У доособистісних людина врешті-решт утверджує себе як час­тина, елемент певної цілісності (системи, сукупності). Щоправда, тут також немає однорідності: в інклюзивному самоствердженні людина утверджує себе як складова певної цілісності, але при цьому ніяк не виділяє себе з маси інших елементів, частин. Правда, саму цілісність вона виділяє як найкращу серед їй подібних. Так, якщо людина самостверджується як студент певного вузу, то це, звичайно, буде «найкращий вуз у країні», якщо як студент певного факультету, то спеціальність, яку вона отримує на ньому, буде «найкращою з усіх», якщо, нарешті, як житель цього світу, то останній може бути нічим іншим, як «кращим із усіх можливих світів». «Я, — писав /. Кант, — радий

481