Тема 9. Тенденції розвитку національних економічних систем та основні напрями економічної думки в глобальному середовищі

(50-ТІ РР. XX СТ. - ПОЧАТОК XXI СТ.)

Методичні рекомендації до вивчення теми

Складним і суперечливим в економічному відношенні був шлях, яким довелося пройти людству після другої світової війни. Господарство більшості країн було зруйновано. Лише окремим з них, наприклад США, вдалось не тільки зберегти, а й зміцнити промисловість, сільське господарство, фінанси.

У повоєнний період зміцніли позиції т.зв. соціалістичного табору, посилилось економічне змагання між двома таборами – соціалістичним і капіталістичним, а також політичне та ідеологічне протистояння між ними.

Важливими чинниками розвитку світового господарства були розвиток науково-технічного прогресу, подальше поглиблення всесвітнього поділу праці, інтернаціоналізація виробництва.

Сформувалася світова інфраструктура, що обслуговувала світові економічні відносини (транспортна система, мережа інформаційних комунікацій тощо). Розширилися і набули нового змісту всі форми міжнародних економічних відносин.

Відбуваються зміни і в економічній думці. У рамках неокласичної традиції формуються різноманітні концепції соціально-економічного розвитку, які об’єднує орієнтація на потенціал ринкової системи та ринкових механізмів під впливом НТР, котра почалася в 50-х роках ХХ ст. Зазнає змін і кейнсіанська теорія.

Мета теми – визначити основні тенденції розвитку національних економічних систем та напрями розвитку економічної думки під впливом науково-технічної революції.

Основні проблеми теми, на які слід звернути увагу

Науково-технічна революція та її вплив на розвиток світової системи господарства. Інтернаціоналізація та інтеграційні чинники розвитку світової системи господарства. Основні напрями розвитку економічної думки у повоєнний період. Кейнсіанство та кейнсіансько-неокласичний синтез. Поглиблення кризових явищ у 70-80-ті роки XX ст. та їх причини. Криза неокейнсіанської макроекономічної теорії та стабілізаційної політики. Актуалізація неокласики в економічній думці. Неолібералізм та неоконсерватизм. Монетаризм як основна школа сучасної неокласики. Нео- та посткейнсіанство. Розвиток неоінституціоналізму. Теорії трансакційних витрат та прав власності Р.Коуза. Концепції технологічного детермінізму. Теорія "стадій економічного зростання" В.Ростоу, концепції індустріального суспільства П.Дракера, Р.Арона, Дж.Гелбрейта. Футурологічні теорії Д.Белла, А.Тоффлера.

Логіка розкриття теми

Вивчення теми слід розпочинати з усвідомлення тих змін, яких зазнали всі національні господарства, всі економічні школи у результаті Другої світової війни. Формування і розвиток військово-промислового комплексу істотно стимулювали розвиток технологій та економіки. Після відновлення національних господарств із середини 50-х років ХХ ст. починають проявлятися наслідки науково-технічної революції. Наука стає продуктивною силою, підприємства все більше уваги приділяють управлінню.

Відмічаються спроби практично поєднати ринкову систему з елементами жорсткого державного регулювання: неокейнсіанство (у більшості країн), неолібералізм (у соціально-ринковому господарстві Німеччини), дирижизм (у Франції), соціально-демократична модель (у Швеції).

Тенденції світової економічної інтеграції все більше проявляються в інтеграції економічних шкіл. Так, у межах неокласичної традиції спостерігається тенденція до зближення кейнсіанської та неокласичної шкіл, тобто формується теорія неокласичного синтезу. Для розуміння основних принципів даної теорії слід розглянути погляди П. Самуельсона.

Починаючи з 70-х років, неокласична теорія переживає відродження класичних традицій, повертаючись до визначальної ролі економічного суб'єкта та ринкового механізму саморегулювання у встановленні загальної економічної рівноваги. У цей період виникають теорії раціональних очікувань (Т. Сарджент, Р. Лукас) та економіки пропозиції (А. Лаффер), які представляють сучасний консервативний напрямок неокласичної теорії. Вивчаючи погляди представників нових неокласичних теорій, необхідно виходити з того, що в них узагальнюються ідеї рівноваги, враховуються, формалізуються та математизуються всі явища економічного життя, у тому числі й мотивована поведінка економічного агента, і на цій підставі будується модель циклу. Крім того, необхідно звернути увагу на вдосконалення механізмів функціонування ринкової економіки на макро- та мікроекономічному рівнях.

Важливо також розглянути досвід застосування неокласичних моделей в економіці різних країн, визначити позитивні і негативні риси.

Важливе значення в економічній політиці багатьох країн займають проблеми економічного зростання. Саме послідовники Кейнса – неокейнсіанці - після другої світової війни розробляють теорії економічного зростання. Доцільно розглянути сутність моделі Р.Харрода-Є.Домара, визначити фактори, які сприяють зростанню національного виробництва.

У 60-70-х роках ХХ ст. виникає новий напрям в економічній теорії – посткейнсіанство. При вивченні основних поглядів посткейнсіанців варто розглянути особливості англійського посткейнсіанства (Дж. Робінсон, Н. Калдор, П. Сраффа) і американського (П. Девідсон, Х. Мінскі).

У цілому важливо зрозуміти значення, яке справила кейнсіанська теорія на розвиток економічної теорії та економічної політики.

Після другої світової війни відбулося відродження інституціоналізму на дещо інших засадах. Необхідно визначити основні об'єкти досліджень представників неоінституціоналізму. Особливу увагу приділити індустріально-технологічному (соціальному) інституціоналізму, який представляє Джон Гелбрейт; економічній теорії прав власності Р. Коуза та теорії суспільного вибору Дж. Б'юкенена.

Подальше опрацювання теми слід продовжити вивченням теорій трансформації капіталізму. Насамперед, важливо зрозуміти причини, що сприяли поширенню даних теорій у другій половині ХХ ст.

Однією з найперших теорій трансформації капіталізму є теорія "народного капіталізму" (США), яка складається з трьох частин: теорії "демократизації капіталу", або "дифузії власності" (А. Дракер); теорії "управлінської менеджерської революції" (А. Берлі); теорії "революції в доходах" (С. Кузнець).

У 60-х роках ХХ ст. сформувалась концепція "колективного капіталізму" Г.Мінза та А.Берлі.

До теорій трансформації капіталізму належить і концепція "соціального партнерства", з обґрунтуванням якої виступили французький економіст і соціолог Р. Арно та німецький професор Е. Гауглер. При вивченні їхніх поглядів необхідно встановити, що лежить в основі "соціального партнерства".

Особливий вплив на розвиток економічної теорії справила науково-технічна революція. Своєрідно відобразив цей вплив інституціоналізм, представники якого, використовуючи принцип технологічного детермінізму, почали розробляти різні типи індустріальних концепцій трансформації капіталізму. При вивченні даного питання слід приділити увагу теорії "стадій економічного росту" У. Ростоу, концепціям "індустріального суспільства" П. Дракера, Р. Арона, Дж. Гелбрейта і "технологічного суспільства" Ж. Еллюля; концепції "постіндустріального суспільства" Д. Белла; теорії "конвергенції" (Я. Тінберген).

Серед проблем сучасності однією з центральних є проблема майбутнього. В історії економічних учень цю проблему досліджують футурологи. Для розуміння суті футурології, як науки, необхідно розглянути концепції "електронної ери" З. Бжезинського і "суперіндустріального суспільства" Д. Тоффлера. Сучасні концепції футурології пов'язані з новим етапом НТР, який розпочався на межі 80-х років минулого століття, і котрий ще називають "реіндустріально-ресурсозберігаючим". Зверніть увагу на такі концепції, як "мікроелектронної", "кабельної", "інформаційної" революції.

У цілому необхідно виходити з того, що проблема майбутнього – складна і багатогранна. Крім теорій, які виникають в рамках так званих ортодоксальних напрямів, з'являються альтернативні ідеї суспільного розвитку (концепції "якості життя", "екорозвитку", "соціального розвитку"). Вони включають не лише економічні, а й соціальні, політичні, психологічні та інші аспекти.

У результаті вивчення теми стануть зрозумілими такі основні поняття:

Ленд-ліз, план Маршалла, „економічне диво”, транснаціональні корпорації, „Спільний ринок”, неокейнсіанство, посткейнсіанство, раціональні очікування, адаптивні очікування, економіка пропозиції, неокласичний синтез, неоінституціоналізм, теорія траснакційних витрат, теорія суспільного вибору, теорія "народного капіталізму", теорія "дифузії власності", теорія "управлінської революції", теорія "революції в доходах", концепція "колективного капіталізму", концепція "соціального партнерства", індустріальне суспільство, постіндустріальне суспільство, суперіндустріальне суспільство, теорія "конвергенції", футурологія, концепція "техногенної ери".