Тема 5. Розвиток ринокового господарства в суспільствах європейської цивілізації та його відображення в економічній думці (друга половина XVII - 60-ті рр. XIX ст.)

Методичні рекомендації до вивчення теми

У другій половині ХVII століття відбулися значні зрушення в сфері виробництва, розподілу і обігу. Просте товарне виробництво переростало в ринкове, розвивався міжнародний поділ праці, формувалися національні, європейські та світові ринки товарів і грошей. В економічному відношенні домінуючу роль відігравали Голландія і Англія. Відбулися радикальні зміни в організації світової торгівлі. З’явилися монопольні торгові компанії, вдосконалилися товарні біржі. Зародилася страхова справа. Доходи розподілялися через заробітну плату (найману працю), прибуток (капітал), ренту (земельну власність).

Значну роль у процесі генезису індустріальної цивілізації відіграли буржуазні революції в Нідерландах (1566-1609), Англії (1640-1660 рр.), Північній Америці (1775-1783 рр.), Франції (1789-1794 рр.).

Визначальним моментом господарського розвитку країн Західної Європи була підприємницька перебудова на ринкових засадах, формування індустріального укладу. В свою чергу це сприяло зародженню і розвитку класичної школи політичної економії.

Мета теми – визначити особливості розвитку ринкового господарства в країнах Європи в другій половині XVII – 60 роки XIX ст. та їх відображення в економічній думці представників класичної школи, марксизму.

Основні проблеми теми, на які слід звернути увагу

Основні закономірності розвитку ринкового господарства в країнах Європейської цивілізації. Буржуазно-демократичні революції, їх суть і значення для ринкового перетворення суспільства. Промисловий переворот. Формування інститутів ринкової економіки. Форми господарства: мануфактура, фабрика, акціонерні товариства, домогосподарство. Роль і місце держави в ринковій економіці. Виникнення класичної школи політичної економії. Зародження ідей класичної економічної теорії у працях В.Петті та П.Буагільбера. Критика меркантилізму. Школа фізіократів. Ф.Кене, А.Тюрго. Вчення фізіократів про чистий продукт, сутність капіталу, класову структуру суспільства. Проблема відтворення суспільного продукту в «Економічній таблиці» Ф.Кене.

Економічне вчення А.Сміта як перша спроба системного аналізу ринкової економіки. Теорія цінності. Вчення про розподіл праці. Дослідження проблем заробітної плати, прибутку, проблем відтворення.

Д.Рікардо – економіст епохи промислового перевороту. Теорія цінності. Трактування капіталу, заробітної плати, земельної ренти.

Особливості ринкового господарства у Франції. Парцелярна система. Становлення економіки лихварського типу. Теорія трьох факторів виробництва Ж.Б.Сея. Ж.Б.Сей та Ф.Бастіа про ринкову економіку.

Завершення класичної політичної економії у працях Дж.С.Мілля. Формування ринкового господарства в Німеччині. Причини економічного відставання. Особливості промислового перевороту та становлення великої промисловості в Німеччині. Роль держави у формуванні ринкового господарства. Зародження системи національної політичної економії в Німеччині. Ф.Ліст про "індустріальне виховання нації". Історична школа. Етапи розвитку та особливості дослідження національного господарства. Критика класичної школи. Ідеї інституціоналізму в концепціях представників історичної школи. Теорії державного регулювання економіки. Виникнення соціального напряму в німецькій політичній економії.

Марксистська економічна теорія. Основні проблеми "Капіталу" К.Маркса. Марксизм і сучасність.

Логіка розкриття теми

При розкритті питань даної теми важливо насамперед зрозуміти сутність і значення промислового перевороту для формування ринкової економіки. Промисловий переворот – це перехід від мануфактури до великого машинного фабрично-заводського виробництва, який забезпечував впровадження у промислове виробництво і транспорт системи робочих машин, парових двигунів, створення самостійної машинобудівної галузі. Крім того, важливу роль у розвитку індустріального суспільства відіграли буржуазні революції. Необхідно визначити їх передумови та наслідки.

Характеризуючи структуру господарства, слід розглянути значення сфер і галузей економіки, їх частку у виробництві валового продукту та національного доходу.

Доцільно звернути увагу на особливості розвитку ринкового господарства в Англії, Франції, Німеччині. Визначити, як ці особливості вплинули на розвиток економічної думки.

Вивчення даної теми має важливе значення для правильного розуміння наступної частини курсу. Класична школа зародилася в епоху мануфактурного періоду розвитку капіталізму. Ранніми економістами-класиками можна назвати англійського економіста В. Петті, французького вченого П. Буагільбера та представників французької школи фізіократів. Центральне місце в класичній школі займають А. Сміт і Д.Рікардо.

Аналізуючи творчу спадщину В. Петті (1623-1687), необхідно зазначити, що, перш за все, він увійшов в історію як основоположник науки соціальної статистики. Разом з тим своїми роздумами про вартість, ренту, заробітну плату, поділ праці й гроші Петті заклав основи наукової політичної економії.

У творах П. Буагільбера (1646-1714) дана критика економічних ідей меркантилізму. При вивченні економічних поглядів вченого слід звернути увагу на запропоновану ним систему реформування економіки Франції; на обґрунтування трудової теорії вартості; на теорію грошей. Економічні ідеї Буагільбера розвинули далі фізіократи.

Фізіократи - представники класичної політичної економії у Франції другої половини ХVIII ст. Фізіократи у своїх працях шукали відповідь на питання про джерело прибутку не у сфері обігу, а у сфері виробництва, хоча вбачали джерело багатства лише в сільському господарстві і не розуміли, що принципової різниці в створенні продукту в промисловості і сільському господарстві немає. Необхідно також вияснити значення спроби Ф.Кене показати обіг усього суспільного продукту в своїй роботі “Економічна таблиця”.

Знайомство з економічним ученням А. Сміта і Д. Рікардо дасть чітке уявлення про логіку і системність дослідження класичної школи.

Аналіз поглядів А.Сміта (1723-1790) слід розпочати з його розуміння предмета дослідження економічної науки, зазначивши при цьому, що політика, яку він обґрунтовував, отримала назву фритредерства (вільна торгівля). У своїй праці “Дослідження про природу і причини багатства народів” Сміт розглядає умови і шляхи, які ведуть людей до найбільшого добробуту. Центральне місце в методології Сміта займає концепція економічного лібералізму, в основу якої він поклав ідею природного порядку. Розглядаючи цю ідею, необхідно звернути увагу на сутність понять “економічна людина” і “невидима рука”, які стали популярними в економічній науці. Особливої уваги потребує вивчення теорії вартості А.Сміта, яку він формулює на основі дуалістичного методу: з одного боку, трактує вартість товару затраченою працею, з другого боку - вартість визначається як сума доходів. На основі двоїстості трактувань теорії вартості Сміт розглядає інші економічні категорії: заробітну плату, прибуток, процент на капітал, ренту. Теорії вартості і ціни, розроблені А.Смітом, лягли в основу теоретичних концепцій інших наукових шкіл економічної теорії.

Вихідною позицією в творчості Д.Рікардо (1772-1823) стала властива всім економістам-класикам прихильність до концепції економічного лібералізму. Починаючи знайомство з твором Д. Рікардо “Основи політичної економії і оподаткування” (1817 р.), необхідно звернути увагу на дві, на його думку ключові, проблеми економічної теорії. По-перше, поділ суспільства на три класи (земельних власників, власників грошей і капіталу, робітників) і три види доходів (ренту, прибуток, заробітну плату). По-друге, визначення головного завдання політичної економії – з’ясування законів розподілу в буржуазному суспільстві. Значну увагу в своїй праці Рікардо приділив трактуванню таких категорій, як вартість, рента, заробітна плата, прибуток та інші, а також особливостям формування їх кількісних характеристик в умовах промислового перевороту, різної родючості землі, росту чисельності населення та інших обставин.

Класична школа справила великий вплив на подальший розвиток економічної науки та формування економічної політики. Універсальність та космополітичність теорії забезпечували можливість її використання в будь-якій країні.

Класичні економічні доктрини знайшли своє відображення у працях багатьох вчених, зокрема Ж.Б. Сея, Ф. Бастіа, Дж.С. Мілля та інших. При вивченні їхніх поглядів слід звернути увагу на те, що в центрі досліджень цих економістів все ще залишаються проблеми економічного розвитку, зростання масштабів виробництва. Проте економісти нової хвилі принесли й нові ідеї в класичну теорію. Зокрема, вони загострили увагу до проблем розподілу та обміну, до їхньої ролі у збагаченні суспільства; розглядали не лише матеріальну сферу виробництва як джерело багатства, але й нематеріальну сферу; зробили нове розширене трактування вартості як абстрактної категорії, що матеріалізується в ціні й проявляється в процесі обміну лише як тенденція; досліджували проблеми зайнятості, нагромадження, інвестицій, кризи, економічної ролі держави з точки зору суб’єктивного фактора. Саме в межах цих теорій було закладено основи системного, багатофакторного методу дослідження, який згодом став джерелом нового, неокласичного напрямку в політичній економії. Водночас, вивчаючи економічні теорії першої половини ХІХ ст., необхідно з’ясувати, чому К. Маркс назвав економістів цього періоду представниками “вульгарної політичної економії”.

Дж.С. Мілль (1806- 1873) - найбільш відомий послідовник класичної традиції. Книга Мілля “Принципи політичної економії” (1848) протягом другої половини ХІХ ст. була основним навчальним посібником для економістів. При ознайомленні з творчістю Мілля варто зосередити увагу на його аналізі процесу виробництва, теорії продуктивної праці; трактуванні капіталу, вартості, ціни, грошей, заробітної плати, ренти, міжнародної торгівлі; визначенні показників суспільного прогресу, ролі держави щодо забезпечення прогресу суспільства.

Політична економія у Франції мала свою специфіку: вона хоч і успадкувала класичні традиції, але з прагматичних позицій вирішувала проблеми розвитку буржуазного суспільства. При вивченні економічних поглядів Ж.Б. Сея (1767-1832) необхідно виходити з його абсолютного сприйняття принципів свободи ринків, ціноутворення, внутрішньої і зовнішньої торгівлі, необмеженої вільної конкуренції підприємців, недопущення ніяких проявів протекціонізму. На основі цих принципів вченим були сформовані “закон ринків” (або “закон Сея”), теорія трьох факторів виробництва, теорія ціноутворення.

Іншим представником французької класичної школи політекономії був Ф. Бастіа (1801-1850), який висунув і обґрунтував теорію послуг, а також концепцію “економічної гармонії”. При вивченні теорій Бастіа слід звернути увагу на трактування виробництва як обмін послугами, а також на ідею утвердження економічної гармонії і вільного підприємництва на основі теорії послуг.

Вивчаючи дану тему, необхідно з'ясувати особливості історичного розвитку Німеччини в ХІХ ст., яка відстала від Англії і Франції в економічному відношенні. Країна потребувала розробки нових принципів економічної політики, яка націлювала б на розробку методів прискорення економічного розвитку, успішної конкуренції і виходу на світові ринки. Автором такої концепції став Ф. Ліст, який розробив основні принципи так званої національної політичної економії.

Послідовники Ф.Ліста проголошують основним завданням економічної науки – розробку специфічних методів „індустріального виховання” нації, успішного розвитку продуктивних сил окремо взятої країни. Цей напрямок розвитку науки отримує назву історичної школи політекономії. Засновниками даної школи були В. Рошер (1817-1894), Б. Гільдебранд (1812-1878), К. Кніс (1821-1898), які вивчали закономірності розвитку національного народного господарства, місце й роль держави у цьому процесі.

Необхідно розглянути економічні і політичні передумови, які сприяли появі марксистської політичної економії. В умовах, коли посилилась експлуатація і погіршилось становище пролетаріату, виник і розвинувся робітничий рух. Важливо зрозуміти, що складна і суперечлива обстановка в країнах Західної Європи, загострення антагоністичних протиріч капіталізму створили сприятливий ґрунт для виникнення марксизму.

Марксизм – це ідеологія робітничого класу, знедолених трудящих мас. Його основоположниками були німецькі мислителі-революціонери Карл Маркс (1818-1883) і Фрідріх Енгельс (1820-1895). Необхідно визначити, під впливом яких чинників зароджувалися і розвивалися економічні погляди Маркса і Енгельса, зміст яких відображений в основній роботі К. Маркса "Капітал", в програмному документі марксизму – „Маніфесті Комуністичної партії” .

При вивченні "Капіталу" важливо зрозуміти значення кожного тому і його місце в загальному плані роботи К. Маркса, що дасть можливість краще уяснити ідеї й основну структуру кожного тому.

Предметом дослідження І тому "Капіталу" є капіталістичний процес виробництва капіталу, ІІ тому – процес обігу, ІІІ – характеристика капіталістичного виробництва, взятого в цілому. Четвертий том ("Теорії додаткової вартості") присвячений історії економічних учень.

Особливу увагу при вивченні І тому слід звернути на Марксове трактування товару і його властивостей; сутності додаткової вартості, капіталу, заробітної плати, норми додаткової вартості, загального закону капіталістичного нагромадження; що розуміється під органічною будовою капіталу, основне протиріччя капіталізму. При вивченні ІІ тому необхідно вияснити в чому різниця трактування капіталу у Маркса від Сміта і Рікардо; три стадії і три форми руху капіталу; промисловий капітал; грошовий, продуктивний, товарний капітал; спосіб перенесення вартості основного й оборотного капіталу на готовий продукт; ділення суспільного виробництва на два підрозділи; умови реалізації сукупного суспільного продукту при простому і розширеному відтворенні. При розгляді ІІІ тому з'ясуйте трактування Марксом прибутку, норми прибутку і середнього прибутку; ціни виробництва; закону тенденції норми прибутку до зниження і його обґрунтування; характеристики форм вираження додаткової вартості; диференціальної і абсолютної ренти тощо. Отже, в своїй фундаментальній праці Маркс показав діалектику розвитку капіталістичного суспільства, проаналізував усебічно все суттєве в економічних явищах та форми їхнього прояву, указав на спадковість цих форм.

У результаті вивчення теми стануть зрозумілими такі основні поняття:

промисловий переворот; форми господарства: мануфактура, фабрика, акціонерні товариства, домогосподарство; парцелярна система; виробництво; засоби виробництва; промисловість; сільське господарство; класична школа політичної економії; трудова теорія вартості; ціна; ринкова ціна; природна ціна; вільна конкуренція; заробітна плата; мінімум засобів існування; фізіократи; чистий продукт; початкові аванси; щорічні аванси; відтворення; фритредерство; "невидима рука" А. Сміта; поділ праці; ринкова рівновага; диференційна рента; абсолютна рента; абсолютні і порівняльні переваги в економіці; мінова концепція, ринкова економіка, “триєдина формула”, утримання, “теорія утримання”, жертва робітника і капіталіста, підприємець, “закон ринків Сея”, “теорія гармоній”, “залізний закон заробітної плати”, теорія фонду заробітної плати, теорія народонаселення, теорія реалізації; товар, конкретна праця, абстрактна праця, робоча сила, додаткова вартість, норма додаткової вартості, постійний капітал, змінний капітал, ціна робочої сили, вартість робочої сили, органічна будова капіталу, загальний закон капіталістичного нагромадження, основне протиріччя капіталізму, норма прибутку, середня норма прибутку, ціна виробництва, диференційна і абсолютна ренти, пауперизм; космополітизм, націоналізм, економічний націоналізм, продуктивні сили суспільства, "індустріальне" виховання нації, історична школа, історичний метод, соціальний напрям.

План семінарського заняття 4

1.1. Основні закономірності розвитку ринкового господарства в країнах Західної Європи.

2.2. Буржуазно-демократичні революції, їх суть і значення для розвитку ринкової економіки.

3.3. Промисловий переворот та його особливості в різних країнах.

4.4. Зародження класичної школи в політичній економії в Англії і Франції (В. Петті, П. Буагільбер).

5.5. Економічна теорія фізіократів (Ф. Кене, А. Тюрго).