2. Органолептичне дослідження натурального меду

Колір меду. Мед буває від світло-прозорого до коричневого і навіть чорного кольору, що залежить перш за все від рослин, з яких зібраний нектар, а також часу його збору. До безколірних (прозорий, білий) відносять мед з білої акації, знітовий, бавовниковий, малиновий, з білої конюшини, беладонниковий. Світло-бурштиновий мед - липовий, з жовтої конюшини, буркуновий, шалфейний, еспарцетовий, польовий, степовий. Бурштиновий (жовтий колір) мед - гірчичний, соняшниковий, гарбузовий, огірковий, люцерновий, луговий. Темно-бурштиновий і темний види меду - гречаний, вересовий, каштановий, тютюновий, лісний, цитрусовий, вишневий та ін. За кольором мед може бути віднесений не до однієї, а до 2-3 груп, і відповідність кольору меду його ботанічному походженню не може бути показником його натуральності. Фальсифікований мед може бути різного кольору, а тому тільки за кольоровим показником його не можна вибракувати.

Аромат меду. Залежить від наявності в ньому ефірних масел, що знаходяться в нектарі рослин. Кожний вид меду має аромат, притаманний тільки одному сорту. Старий мед має слабкий аромат. Свіжий мед має специфічний приємний аромат, що залежить від нектару, домішок в ньому, тривалості і умов зберігання, а також від нагрівання і фальсифікації. Деякі види меду (тютюновий, із золотарника) мають неприємний аромат, а у знітового його майже немає. Аромат зникає при бродінні, тривалому і інтенсивному нагріванні, при додаванні штучно інвертованого та тростинного цукру, меляси, а також при годівлі бджіл цукровим сиропом. Для визначення аромату в скляний (бюкс-стакан) поміщають 30-40г меду, закривають кришкою і нагрівають на водяній бані при температурі 40-45°С протягом 10хв. Аромат оцінюють двічі: до визначення і під час визначення смаку, оскільки аромат підсилюється при знаходженні меду в ротовій порожнині. При відсутності аромату або його недостатньому вираженні мед потрібно підігрівати. Аромат меду -найбільш об'єктивний показник при органолептичній оцінці. Він може бути слабким, сильним, ніжним, тонким з приємним і неприємним запахом.

Смак. Майже всі види меду мають приємний, солодкий смак зі слабо-кислим присмаком. Допускається слабо-гіркий присмак в каштановому, вересовому, тютюновому і падевому медах. Не допускається випуск у продаж меду з кислим, гірким та іншими неприємними присмаками. Смак може бути об'єктивним показником при вибраковуванні меду. Проте слід мати на увазі, що деякі види меду (вересовий, падевий, каштановий, тютюновий) мають гіркуватий присмак, а у гірчичного і знітового - смак інколи своєрідний або не чітко виражений.

Консистенція. За консистенцією меду судять про його водність і зрілість. Після відкачування мед протягом 3-10 тижнів знаходиться в рідкому сиропному стані, а потім кристалізується. Кристалізація може бути салоподібною - кристали не видно неозброєним оком, дрібнозернистою - розмір кристалів не більше 0,5 мм, великозернистою - розмір кристалів більше 0.5мм. Вид кристалізації не може бути вадою. Швидкість кристалізації залежить від хімічного складу, ботанічного походження і умов зберігання. Порівняно швидко кристалізується мед гречаний, гірчичний, конюшинний, знітовий, коріандровий, липовий, люцерновий, соняшниковий, еспарцетовий, бавовниковий, деякі падеві меди. До медів, які важко кристалізуються, відносять меди з білої акації, вересовий, каштановий, вишневий, шалфейний, апельсиновий, падевий з листяних порід дерев. Кристалізація меду залежить від температури. Найбільш інтенсивно вона проходить при температурі 13-15°С. При зміні температури (підвищення та зниження) кристалізація уповільнюється, при 40°С і вище кристали розчиняються.

Інколи на ринок доставляють незрілий мед, але з ознаками кристалізації. В цьому випадку пін розділяється на два шари: рідкий і густий, при цьому співвідношення шарів неоднакове - рідкого більше, ніж густого. Якщо водність незрілого меду вища допустимого значення, його в продаж не допускають. Якщо ж рідкого шару відстою значно менше ніж густого, то це свідчить про зберігання меду в герметичній тарі. Такий мед після перемішування допускають у продаж.

Визначення консистенції. Консистенцію (в'язкість) визначають за характером стікання меду зі шпателя, що був занурений у мед при температурі 20°С. Рідкий мед - на шпателі невелика кількість меду, що стікає маленькими частими краплями. Рідка консистенція характерна для меду з білої акації, конюшини, зніту, при вмісті в ньому води більше 21%. В'язкий мед - на шпателі значна кількість меду, що стікає великими рідкими краплями. В'язка консистенція характерна для більшості видів квіткового меду. Дуже в'язкий мед - на шпателі значна кількість меду, який гри стіканні утворює довгі тяжі. Дуже в'язка консистенція характерна для падевого і квіткового меду під час кристалізації.