Література

Основна:

КОНВЕРСЬКИЙ А.Є. Логіка: Підручник. – К.: Укр. центр духовної культури, 1999. – С. 6–43, 100–119.

ТОФТУЛ М.Г. Логіка: Посібник. – К.: Академія, 2002. – С. 7–23, 116-136, 326–364.

ЖЕРЕБКІН В.Є. Логіка: Підручник для юрид. вузів і факультетів. – К.: Знання, 1999. – С. 4–24, 93-107.

ХОМЕНКО І.В. Логіка юристам: Підручник. – К.: Четверта хвиля, 1998. – С. 7–24, 56-83.

СВИНЦОВ В.И. Логика: Элементарный курс для гуманитарных специальностей. – М.: Скорина, Весь мир, 1998. – С. 3–35, 123-162.

Додаткова:

БАНДУРКА О.М., Тягло О.В. Курс логіки: Підручник. – К.: Літера ЛТД, 2002.

ДЕМИДОВ И.В. Логика: Учебное пособие для юридических вузов. – М.: Юриспруденция, 2000.

КИРИЛЛОВ В.И., Старченко А.А. Логика: Учебник для юридических вузов. – М.: Юристъ, 1999.

СВИНЦОВ В.И. Логика: Элементарный курс для гуманитарных специальностей. – М.: Скорина, Весь мир, 1998.

Першоджерела

АРИСТОТЕЛЬ. Метафизика // Соч. в 4 т. – М.: Мысль, 1976. – Т.1.

ГЕГЕЛЬ. Энциклопедия философских наук // Соч. в 3 т. – М.: Мысль, 1974. – Т. 1. – С. 107-108, 110-111, 124-125.

ИБН-СИНА. Избранные философские произведения. – М.: Наука, 1980. – С. 230.

ЭНГЕЛЬС Ф. Анти-Дюрінг // Маркс К., Энгельс Ф. Соч. – Т. 20. – С. 91, 138.

Тема 20

ЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ФОРМ МИСЛЕННЯ

Логіка – це експеримент, поставлений над самим собою з метою виявити суперечності

Жан Піаже

Метою даної теми є сприяння студентам у вивченні форм мислення (поняття, судження, умовиводу), що допоможе їм здобути навички правильного міркування й сприятиме розвитку їх інтелектуальної культури. Щоб досягнути поставленої мети, студенти мають засвоїти зміст ключових понять, які характеризують своєрідність логічного мислення: поняття, зміст понять, обсяг понять, визначення понять, поділ понять, обмеження й узагальнення понять, судження, зміст судження, умовивід, аналогія, індуктивний умовивід тощо.

Поняття як форма абстрактного мислення

У попередній темі була приведена загальна характеристика форм абстрактного мислення (поняття, судження, умовивід) та вказані їх вихідні характеристики. Зупинимось на детальному вивченні названих форм абстрактного мислення.

Види понять

У логіці розрізняють види понять, насамперед, за обсягом: за кількістю елементів обсягу, за характером елементів обсягу й за типом елементів обсягу. Крім того виділяють види понять і за характером ознак, що складають зміст поняття.

Критерії поділу понять:

1) За кількістю елементів обсягу поняття поділяють на пусті і непусті.

Пусті — це поняття, в обсязі яких немає жодного елемента. Тобто в реальності не існує предмета, який би мав вказану ознаку. Тобто обсяг таких понять дорівнює нулю. Наприклад, «дев’ятий день тижня», «квадратне коло», «планета Сонячної системи, орбіта якої розташована між орбітами Землі і Марса» тощо.

Непусті поняття в своєму обсязі містять елементи, тобто в реальності існують предмети, які мають вказану в понятті сукупність ознак. Непусті поняття поділяють на одиничні й загальні.

Одиничні — це поняття, обсяг яких мітить лише один елемент (наприклад, «засновник логіки» тощо). Одиничні поняття часто є іменами предметів, наприклад, «річка Дніпро», «Ейфелева вежа» тощо.

Загальні — це поняття, обсяг яких складається з двох і більше предметів (наприклад, «автомобіль», «злочинець», «планета» і т. ін.). Загальні поняття, у свою чергу, поділяють на загальні реєструючі і загальні нереєструючі.

У загальних реєструючих поняттях ми можемо чітко зазначити кількість предметів обсягу. Наприклад, обсяг поняття «область України» є загальним і складається з 24 елементів; обсяг поняття «студент групи ГМІ 212» станом на 10.03.2010 складається з 26 елементів тощо.

У загальних нереєструючих поняттях ми не можемо чітко зазначити кількість предметів, що входять до їх обсягу. Як правило, ця кількість постійно змінюється, що робить недоцільним такий обрахунок. Наприклад, навіть якщо ми порахуємо кількість берез, обсяг поняття «береза» буде змінюватися настільки швидко, що вже через місяць їхня кількість буде вже зовсім іншою.

2) За характером елементів обсягу поняття поділяються на збірні й незбірні.

Збірні — це поняття, в обсязі яких узагальнюються не окремі предмети, а множини предметів, що мисляться як окремі елементи обсягу («група студентів», «ліс», «сервіз» тощо).

Незбірними називають поняття, в обсязі яких узагальнюються окремі предмети («парта», «студент» тощо).

3) За типом елементів обсягу поняття поділяються на конкретні й абстрактні.

Конкретні — це поняття, в обсязі яких узагальнюються такі предмети (або множини предметів), одиниці обсягу яких можуть бути сприйняті органами чуттів («парта», «чашка», «рослина» і т. ін.).

Абстрактні — це поняття, в обсязі яких узагальнюються властивості предметів, які не сприймаються органами чуттів («сила», «успішність», «розум» і т. ін.).

4) За характером ознак поняття поділяють на позитивні й негативні, а також на співвідносні та неспіввідносні.

Позитивні – це поняття, у змісті яких є вказівка на наявність у них певних ознак (наприклад, «охайний», «відмінний» та ін).

Негативні – це поняття, у змісті яких є вказівка на наявність у них певних ознак (наприклад, «безвідповідальність», «нерозумність» і т. ін.).

Співвідносними називають поняття, зміст яких не має автономного смислу, тобто таке поняття стає осмисленим лише тоді, коли воно використовується разом з іншими поняттями в певному контексті. Наприклад, «причина» (необхідно вказати, причина чого саме), «батьки» (треба вказати, чиї це батьки).

Неспіввідносними є поняття, зміст яких має автономний смисл («університет», «Чорне море» та ін.). Абсолютно неспіввідносних понять не існує, адже, навіть наукові терміни, чий зміст є чітко визначеним, мають смислові відтінки, які розкривається лише у контексті їх використання.