Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Учебник ФИЛОСОФИЯ ЛОГИКА ИСПР_.doc
Скачиваний:
32
Добавлен:
26.04.2019
Размер:
4.06 Mб
Скачать

Діяльність нетрадиційних релігійних рухів (нрр) у сучасній Україні

Соціально-економічні особливості розвитку українського суспільства в 90-ті роки ХХ ст. і на початку ХХІ ст. сприяють стрімкому зростанню чисельності адептів НРР. Адже економічний занепад країни супроводжується зубожінням значної частини населення й зниженням загального рівня освіти і культури. Зростанню чисельності послідовників НРР сприяло також стрімке скорочення мережі клубних закладів і бібліотек, припинення виховної роботи серед дітей та молоді з боку держави; заповнення книжкового ринку містичною літературою і т. ін. І хоча економіко-політична криза й сприяла розповсюдженню НРР, але в умовах розпаду соціальних інститутів і кризи етичних цінностей у суспільстві на перший план виходять соціально-психологічні причини розвитку нетрадиційної релігійності. Важливою причиною швидкого розповсюдження НРР в Україні є втрата нашим суспільством чіткої мети розвитку, адже крах радянської ідеології й ідеалів спонукає багатьох людей шукати нові цілі у своєму житті. НРР пропонують свої шляхи порятунку, відкриваючи перед потенційними адептами горизонти «вічного блаженства» у потойбічному світі. Як правило, такі конфесійні утворення декларують свою підтримку найважливішим позитивним цінностям, що покращує їх імідж у суспільстві. Вони закликають до колективізму, здорового способу життя, святості сім’ї й шлюбу, нових можливостей самовдосконалення і т. ін.

Прихід багатьох індивідів у НРР викликаний їх прагненням знайти своє місце в соціумі і брати активну участь в суспільно-корисній діяльності. Більшість НРР якраз і пропонують своїм послідовникам брати участь у різних культурних заходах та соціальних програмах: паломницьких поїздках за рубіж, курсах для здобуття додаткової освіти і т. ін. НРР проголошують своєю метою створення стабільної основи для життя своїх адептів і забезпечення їх захисту від зовнішніх несприятливих чинників. Людям пропонується такі необхідні для них перспективи досягнення сенсу життя, пізнання істини, відходу від самотності і т. д. Тому діяльність адептів НРР може розглядатися як альтернативна форма їхньої соціалізації, від якої суспільство може отримати імпульси для свого позитивного розвитку. Саме тому багато людей, які не знайшли себе в сучасному українському суспільстві, бачать у НРР можливість задоволення своїх духовних потреб. Але досягнення цієї мети у більшості випадків виявляється лише іллюзією. Ми обмежимося характеристикою діяльності найбільш поширених в Україні НРР.

«Свідки Єгови»

В Україні «Свідки Єгови» вперше з’явилися в західних регіонах у 20 х рр. ХХ ст. Фундаторами перших єговістських громад стали українці, які повернулися на Батьківщину з еміграції до США. Незабаром громади свідків здебільшого увійшли до польського крайового бюро «Товариства свідків Єгови», що тоді діяло під назвою Товариство дослідників Святого Письма. Своє вчення свідки Єгови поширювали, насамперед, у формі друкованої продукції. Україномовних брошур і листівок було привезено у 1920–1930 і рр. близько 30 найменувань.

Під час Другої світової війни тисячі «Свідків Єгови» були кинуті у нацистські концентраційні табори. Не краще ставлення з боку влади зустрічали вони в СРСР. Наприкінці 1940 х – на початку 1950 х рр. «Свідки Єгови» піддавалися масовим репресіям, арештам і висиланню у східні райони країни. У 1951 р. спеціальною постановою Ради Міністрів СРСР, підписаною особисто Й.Сталіним, діяльність «Свідків» була остаточно заборонена. «Свідків» звинуватили в антирадянській агатації та у зв’язках із закордонними центрами. Змушені кілька десятиліть діяти нелегально в умовах постійних переслідувань з боку влади, «Свідки Єгови» створили чітко організовану і дисципліновану систему громад, підлеглих єдиному центрові. Тільки в 1991 р., коли було вирішено, що їхня діяльність не несе загрози закону й порядку, «Свідки Єгови» одержали право на офіційну реєстрацію.

У сучасній Україні нараховується понад 1300 осередків «Свідків», приблизно третина яких діє без державної реєстрації. Переважну більшість приміщень свідки Єгови через нестачу власних культових споруд орендують. В Україні Свідків Єгови нараховувується приблизно 150 тисяч, а ще 140 тис. є їхніми симпатиками. Діяльність цієї організації зосередилася в центральних та східних районах нашої держави, де працює переважна частина єговістських місіонерів. «Свідки Єгови» в Україні зосереджують увагу на таких індивідуальних формах роботи, таких як «повторні відвідування» й запровадження «домашніх біблійних студій».

«Мормони»

В Україні перші мормони з’явилися в 1990 р. У країні діє зараз 50 релігійних інституцій мормонів, які нараховують понад 7 тис. членів. Філії Церкви Мормонів відкрито у Харкові, Дніпропетровську, Макіївці, Одесі, Сімферополі, Львові тощо. Їхнє Релігійне Управління знаходиться у Києві. Адміністративно українські мормони входять до складу президентства Центральної та Східної Європи.

«Міжнародне Товариство Свідомості Крішни»

«Міжнародне Товариство Свідомості Крішни» є найбільшою з неоорієнтальних течій, представлених в Україні. У 1993 р. було створено Центр громад свідомості Крішни в Україні, який був зареєстрований державними установами в 1995 р. У 1996 р. Державним комітетом України у справах релігій було зареєстровано також Духовну академію свідомості Крішни. Академія готує священнослужителів та служителів інших необхідних спеціальностей для громад свідомості Крішни. а також розробляє наукові та методичні рекомендації, відповідну літературу й надає загальну вайшнавську освіту.

Протягом перших років ХХІ ст. релігійна мережа крішнаїтів стабілізувалася. Крішнаїстські групи діють майже в усіх великих містах України. Вони мають у своєму розпорядженні більше десятка культових споруд, навчальні заклади, 2 періодичні видання. Крішнаїти стверждують, що в Україні нараховується нині понад 300 їх священнослужителів, 120 учнів близько 5 тис. активних адептів. В останні роки крішнаїти розгорнули широку пропагандистську кампанію для створення позитивного іміджу своєї організації й покращенню суспільної думки щодо себе. Вони започаткували низку гуманітарних програм, таких як «Їжа життя» (безкоштовні їдальні для малозабезпечених), «Дайте людям шанс» (праця в місцях позбавлення волі), «Сільськогосподарське товариство» (пропаганда стародавнього способу обробки землі) і т. ін. Крім того, вони в усілякий спосіб намагаються підкреслити «нерозривну єдність» української та ведичної культури, чиїм спільним витоком була культура аріїв. На території України нині працює більше 30 центрів роздачі їжі. Найбільші – в Києві, Харкові, Дніпропетровську, Одесі, Львові та ін. У київській їдальні щоденно роздається 150–200 порцій гарячих обідів нужденним вже протягом п’яти останніх років.

«Церква саєнтології»

Діяльність «Церкви саєнтології» у країнах СНД не афішується (у Росії зареєстроване єдине об’єднання в 1994 р.). Усі саєнтологічні й похідні від них організації зареєстровані як громадські, жодного випадку реєстрації релігійної організації «Церкви саєнтології» не було. Такі громадські центри діють зокрема, в Харкові, Кременчуці, Ужгороді. Книга Хаббарда «Діанетика» була безкоштовно розіслана у всі найбільші бібліотеки країни й активно вивчалася на спеціальних семінарах. Зараз саєнтологи зосередили свої зусилля на роботі з жителями великих міст.

«Церква Об’єднання»

Офіційна діяльність «Церкви Об’єднання» почалася після зустрічі президента СРСР М.С.Горбачова із Сан Мен Муном у 1991 р. У 1992 р. «Церква Уніфікації» проводила в Росії, у Прибалтиці й у Криму семінари з вивчення «Божественного Принципу», на яких побувало понад 60 тис. викладачів вузів і шкіл, студентів, учнів та їхніх батьків. Особлива увага приділялася вчителям, оскільки вони найбільшою мірою можуть впливати на ситуацію в суспільстві недалекого майбутнього. Проводилися семінари та конференції з науковою громадськістю, викладачами, студентами та активом Спілки жінок України з питань філософії та етики сучасного навчання. Ці теоретичні та практичні «заняття» з українськими освітянами (вчителями молодших і старших класів, директорами шкіл та їхніми заступниками, викладачами ВНЗ) зводилися до проповідництва. Головною метою таких місіонерських зібрань була підготовка «кадрів нового типу» з метою створення широкої мережі релігійних шкіл на базі державних навчальних закладів України.

Використовуючи свій статус студентів вищих навчальних закладів у Донецькій, Харківській та Дніпропетровській областях як прикриття для місіонерства, адепти «Церкви Об’єднання» активно навчали принципам Муна вчителів та учнів цілої низки шкіл. З метою виявлення потенційного поповнення для цієї церкви у низці міст України (Києві, Харкові та ін.) ними було здійснено широке тестування студентської та шкільної молоді. Найбільш сприйнятливих до «віри Муна» слухачів студентів було відряджено на річне стажування до церкви у Лос Анджелес (США).

Більшість релігієзнавців вважають «Церкву Уніфікації» деструктивною релігійною організацією. Її діяльність в Україні на початку ХХІ ст. майже припинилася.

Українське неоязичництво

Різні форми неоязичництва в Україні є популярними, насамперед, у колах інтелігенції, яка переймається ідеями національного відродження. Вона вважає відновлення прадавніх язичницьких вірувань необхідною умовою зростання національної свідомості. В Україні функціонують 83 громади різних рідновірських напрямів, зокрема 45 – РУН-Віри.

Витоки українського неоязичництва пов’язані з іменем Володимира Шаяна та його течії «Рідна Віра». Зацікавлення релігією виникло у В.Шаяна ще в часи його навчання в Львівському університеті. До ідеї відродження язичництва підштовхнули його студії індуїзму. Він помітив багато схожого у світосприйнятті давніх аріїв та сучасних українців. Опинившись після Другої світової війни в еміграції, В.Шаян почав творити свою власну релігійну систему. Після смерті В.Шаяна його учні у 1987 р. опублікували його головне дослідження з язичництва – «Віра Предків Наших». Перша громада Української Рідної Віри з’явилась у 1981 р. у канадському місті Гамільтон. Вона видає журнал «Українське Відродження» та надрукувала цілу низку праць ідейних лідерів Рідної Віри.

РУН-Віра (повна назва –Об’єднання Синів і Дочок України рідної Української Національної Віри).

Засновником цієї релігії є Лев (від народження він був Іваном, але потім змінив своє християнське ім’я) Силенко, який проголосив себе Учителем і Пророком, утіленням вічного Духу Оріяни Скитії Русі-України. 1969 р. у Вінніпезі Л.Силенко видав книжку «Мага Віра (Гість з Храму Предків)». У 1970 р. прихильники РУН-Віри вперше склали присягу. 1 березня 1996 р. Л.Силенко оголосив початком нового 10996 Дажбожого року. 27 вересня (день народження Л.Силенка) святкується як «День Мага Віри».

РУН-Віра підкреслює свій монотеїстичний характер. Дажбог – свідомість світу, самоволодіюча всевишня сила, безмежність, вічність, воля, яка все облагороджує, дія, яка в людині творить бажання жити, бажання бачити себе в діях своїх, бажання працювати, учитися, самоутверджуватися і бажання вмерти в обороні життя, в обороні племені свого.

Сім законів правильного життя:

1. Правильне мислення: а) воля; б) мета; в) відвага. 2. Правильне бажання: а) любов; б) справедливість; в) послідовність. 3. Правильне виконання: а) відповідальність; б) точність; в) дисципліна. 4. Правильне ставлення до себе й оточення: 1) повноцінне «Я»; а) незалежне «Я»; б) небайдуже «Я»; в) узгоджене «Я». 5. Правильне харчування: а) якісна їжа; б) національне вариво; в) обрядність. 6. Правильна любов: а) ненависть і ощадність; б) співпереживання; в) духовна краса і вірність. 7. Правильна віра: а) природне народження; б) блаженне розуміння; в) правильне призначення.

17 Заповідей:

1. Розумій і люби Бога по-рідному. 2. Не поклоняйся чужоземним поняттям Бога. 3. Самовдосканалюй розум, душу і тіло. 4. Вір у себе. 5. Люби родичів своїх. 6. Виховуй дітей своїх у дусі Рідної Віри. 7. Шануй духовність предків своїх. 8. Шануй свята Рідної Віри. 9. Не самозабувайся на чужині. 10. Не обмовляй. 11. Живи для добра Вітчизни. 12. Будь правдивим свідком. 13. Обороняй свої скарби і не привласнюй чужі. 14. Не люби ворогів народу твого. Не будь рабом. 15. Не залишай у біді приятеля твого. 16. Не зневірюйся. 17. Люби дітей свого і чужого народу.

Впроваджуються нові молитви. Наприклад, до Дажбожа - «Дажбоже, ти святий дух народу мого»: «Дажбоже мій, Єдиний Ти, як білий світ єдиний – життя Тобі присвячую своє, щоб багатів і здраствував мій рід. Єдиний Ти, як рідна мати єдина – люблю Тебе, щоб кращала й багатішала любов. Єдиний Ти, як рідна Вітчизна єдина – освячуюсь Тобою, щоб всюди і завжди бути собою. Слава тобі, Дажбоже мій!».

Тризуб фігурує як центральний символ ритуалу РУН-Віри – «Трисуття». Стверджується, що Трисуття, починаючи з епохи Трипілля, символізувало три основи життя: Нав (Дух), Яв (Матерія) і Прав (Правила Духовного і Матеріального Життя). Емблема РУН-Віри – Трисуття у Сонці теж була винайдена Л.Силенком. Духівництво: рунтата і рунмами. Перших рунтат і рунмам благословляв сам Л.Силенко. Він же створив особливі обряди освячення дитини, вінчання молодих й поховання спочилого. На знак зречення християнства посвячувані в РУН-Віру змінюють імена на слов’янські: Миролюб, Святослав, Ярослав, Богдан, Києслав, Світомир, Любомира, Світослава, Лель, Лада, Зореслава, Оріянка та ін. Юнаків посвячують у косаки. Л.Силенко стверджував, що слово «косак» походить від «коса», і тільки значно пізніше поширилося пояснення слова козак як похідного від татарського «козак» – розбійник. Нібито в давнину українських юнаків стригли, лишаючи чуб (косу) як символ відваги й благородства. Санскритське «свастика», «свастя», за Л.Силенком, відповідає українському «щастя». Л.Силенко проголошував, що Україні потрібний культ вождя. Лише богоданий вождь здатний запровадити в державі порядок і мобілізувати народ. Запорожці зазнали поразки, оскільки не спромоглися створити культу вождя й поклонялися християнським іконам.

Громади (станиці) РУН-Віри є в Америці, Канаді, Англії та інших країнах, де проживають українці. Центр РУН-Віри – собор святої матері України – розташований у м. Спрінг Глен (штат Нью-Йорк, США). У вересні 1991 р. було зареєстровано статут громади РУН-Віри в Києві. 1995 р. в Україні почали виходити часописи «Рідна Віра» й «Світло Оріяни». В сучасній Україні діє понад 30 громад РУН-Віри.

Рідна Українська Віра

Процес самоорганізації «Рідної Української Віри» розпочався в 1994 р., коли кілька вінницьких громад вирішили створити Собор Рідної Віри, але їм було відмовлено в реєстрації. Проте в жовтні 2000 р. одинадцятьма рідновірськими громадами було створено, а наприкінці грудня того ж року й зареєстровано, Собор Рідної Української Віри, як всеукраїнське об’єднання громад рідновірів. Головою духовного правління Собору РУВ Орієм Безверхим ведеться активна проповідницька діяльність, зокрема: публікація статей, участь у наукових конференціях, видання рідновірської обрядової та світоглядної літератури, наприклад праці: «Рідна Віра», «Волховник рідновіра» тощо.

Сатанизм

Мода на сатанизм у певних колах неформального молодіжного середовища з’явилася ще в СРСР у часи перебудови. Кількість послідовників сатанизму продовжує зростати й донині. В Україні діють кілька десятків сатанистських сект, а загальна кількість їхніх адептів становить більше двох тисяч осіб. До основних сатанистських культів, що діють в Україні дослідники відносять громади: «Чорний ангел», «Південний хрест», «Зелений орден», «Товариство сатани», «Чорне братство» та ін. Діяльність багатьох сатанистських організацій носить відверто деструктивний характер, а їх адептів звинувачують у скоєнні злочинів: руйнування могил і т. ін.