3) Шаріа́т  (араб. شريعة— належний (правильний) шлях, спосіб дії) — сукупність правових, морально-етичних і релігійних норм ісламу, що охоплює значну частину життямусульманина і проголошена в ісламі як «вічне і незмінне»божествене настановлення

Час і місце появи — VII—XII століття Арабський халіфат.

Шаріат спирається на Коран, Сунну і фікх; включає елементи конституційного, цивільного, кримінального,адміністративного, сімейного і процесуального права

Хадж (араб. حج hajj) — паломництво в ісламі, пов'язане з відвідуванням Мекки (Мечеть Аль-Харам) та її околиць (гораАрафат, долина Міна). Здійснюється у перші десять днів місяця зуль-хіджжа. Вважається, що хадж повинен здійснити кожен спроможний на це мусульманин, хоча б один раз у житті.

Хадж є п'ятим «стовпом ісламу» поруч з такими, як молитва (салят) та піст у місяць рамадан.

Паломництво здійснюється у місяці зуль-хіджжа, який, як ірамадан, є місяцем місячного календаря, а тому припадає на різні пори року. Паломники, вдягнувши спеціальне біле вбрання («іхрам»), проходять церемонію ритуального очищення. Суттєвою частиною ритуала хаджу є одягання іхраму, тобто, чоловік повинен зняти з себе зшитий одяг та обгорнутися двома шматками незшитої білої чистої тканини: один шмат має закривати його тіло від шиї до стегон, а другий — від поясу до ступнів ніг. Жінка обгортає ці два шматки тканини зверху свого щоденного одягу. Іхрам треба придбати відповідно до правил і він не повинен бути зроблений з шовку чи прозорої тканини.

Одягнувши іхрам, паломник у відповідь на заклик вигукує:«Лаббайк, Аллахумма лаббайк!» «Ла шарика лака лаббайк»(Так, я тут, Господи, я тут. Немає нікого, рівного Тобі. Так, я тут).

З цього моменту вони тимчасово зобов'язуються утримуватись від низки дій, які вважаються забороненими для людини, яка одягла іхрам:

• Від будь-якого полювання на дичину та харчування нею;

• Від сексуальних насолод (і навіть від свідоцтва при укладанні шлюбу).

• Від використання благовоних мазей.

• Від будь-яких непорядних вчинків, брехні та обману.

• Від будь-яких суперечок та сварок, особливо, якщо вони супроводжуються присяганнями іменем Аллаху.

• Від вбивства навіть комах на власному тілі.

• Від усунення волосся на тілі будь-яким способом.

• Від покриття голови та верхньої частини ступні. Голову не слід занурювати навіть у воду.

• Від знаходження під парасольками, дахами автомобілей, літаків (заборона не поширюється на приміщення).

• Від обрізання нігтів, гілок дерев, покосу трави, тощо.

• Від використання косметики та прикрас.

• Від носіння зброї, за винятком тих випадків, коли це продиктовано необхідністю.

• Від потирання чи чесання тіла.

Намаз

Саля́т, або сала́т (араб. صلاة; перс. نماز) тур. Namaz) — п'ятиразова щоденна обов'язкова молитва мусульман, один зі стовпів ісламу. В арабських країнах прийнято вживати слово салят, тоді як у Туреччині, Ірані, а також країнах СНД вживається тюркське слово намаз.

Саляти

Кожен мусульманин має щоденно здійснювати 5 обов'язкових салятів:

• Світанкова молитва (салят аль-фаджр, або салят ас-субх,), що здійснюється в період від уранішньої зорі до сходу сонця; складається з двох ракятів.

(Ракят — це «колінопреклоніння»; елементи, з яких складається обрядова молитва (2, 3 або 4 ракяти). ^[1]

• Молитва опівдні (аз-зугр) — у період від сонця в зеніті до того часу, коли довжина тіней предметів дорівнюватиме їхній висоті; має чотири ракяти.

• Надвечірня молитва (салят аль-’аср) — від моменту рівної довжини тіней предметів їхній висоті до заходу сонця; містить чотири ракяти.

• Молитва на заході сонця (салят аль-магріб) — у проміжок від заходу сонця до миті, коли згасне вечірня зоря, складається з трьох ракятів.

• Вечірня молитва (салят аль-’іша’) — у період між вечірньою та вранішньою зорею, має чотири ракяти.^[2]

«Піднявшись уранці, — радять мусульманські настанови, — встань перед Господом Твоїм чистим і непорочним, перш ніж розпочинати буденні справи. Підтвердити перед Аллахом своє поклоніння Йому, стоячи, сидячи, навколішки й лежачи перед ним. Скажи, що до Нього ти звертаєшся і від Нього чекаєш вказівки на правильний шлях. Знову пригадай домовленість із Ним про покірність і служіння. Повтори кілька разів своє бажання заслужити Його Милість і уникнути Його Гніву. Повториурок Корану. Засвідчи істинність його послання. Згадай день, коли ти постанеш перед судом Аллаха, де тебе запитають про вчинки твої, та отримаєш за них те, що заслужив. Так починається твій день. Після того, як ти попрацюєш кілька годин, покличе тебе муедзинпрославити ім'я Господа. Повтори свій урок іще раз, аби не забути його. Встань зі свого місця і, повторивши формулу віри, повертайся до мирських справ. Згодом утретє покличе тебе муедзин на післяполуденну молитву. Коли день закінчиться, і настане ніч, почни її тим, чим починав день. Згадай Усевишнього та служіння Йому, щоб не забути свій урок уночі. А коли настане час сну, помолися знову, пом'яни Господа Твого востаннє за добу».

Обов'язкові умови для здійснення молитви

1. 1 Ритуальна чистота - якщо людина знаходиться в стані осквернення (малого, наприклад, після природних функцій, або великого, наприклад, після статевих зносин), необхідно ритуальне обмивання (часткове або повне, в залежності від ступеня осквернення).

2. Чисте місце - необхідно вибрати чисте місце для здійснення молитви.

3. Кібла - людина повинна стояти обличчям у напрямку до Кібла. див. також Кааба

4. Намір - у людини має бути намір зробити молитву.

5. Ізар - кінці одягу не повинні звисати нижче щиколоток.

6. Одяг - людина повинна бути одягнена в чисту (тобто не забруднену нечистотами, наприклад, сечею) одежу, яка відповідає шаріату.

7. Тверезість (алкоголь, тютюн, наркотиковмісні препарати перебувають під повною забороною в ісламі - все це харам).

Час, заборонений для молитви

• Від сходу сонця до того, як воно підніметься на висоту списи.

• Коли сонце в зеніті.

• Під час заходу сонця. (Але не забороняється виконувати післяполудневу молитву. Виконання ж постійно в цей час післяполудневої молитви - є лицемірством, як говорив Пророк Мухаммад.

Джиха́д або джигад^[1] (араб. جهاد‎‎ — зусилля) — боротьба за те, що є для мусульманина найблагороднішою і найвищою метою. Зазвичай слово джихад асоціюється зі збройною боротьбою мусульман, але це розуміння є не зовсім точним. Кожен мусульманин зобов'язаний докладатизусиль для утвердження і захисту ісламу, витрачати для цього свої матеріальні ресурси, розумові здібності і всі свої сили. У випадку крайньої необхідності мусульмани зобов'язані підніматися на збройну боротьбу проти ворогів своєї релігії. Джихадом є також боротьба з власними духовними чи суспільними соціальними пороками. Таким чином, джихад — це боротьба зі своїми пристрастями, усунення соціальної нерівності, постійне зусилля у справі розповсюдження ісламу, і, нарешті, ведення війни з агресором в ім'я Аллаха.^[2] Учасників джихаду називаютьмоджахедами.

Види джихаду

1. Джихад — розповсюдження знання про іслам

Цей вид джихаду включає у себе навчання мусульман правилам та принципам ісламу, обов'язок його проповідування.

2. Джихад майном

Цей вид джигаду має мету встановлення порядку в суспільстві, забезпечення мусульманских країн від нападу.

3. Захисний джихад

Цей джихад —- боротьба проти сил, що шкодять ісламу та мусульманам.

4. Джихад-наступ

Цей джихад —- боротьба з силами, що забороняють вільно проповідувати вчення Аллаха.

Деякі теологи розрізняють великий джихад і малий. великий — боротьба з невірним зовні; малий джихад — в собі.

4. Права та обов'язки правовірних мусульман

Відповідно до одним з п'яти стовпів ісламу протягом місяця Рамадан:

• Повна заборона на вживання їжі і рідин в денний час.

• Статеві акти, поцілунки, дотики до особи протилежної статі, які можуть бути оцінені як ласки, вчинені в світлий час доби також порушують пост.

• Випадкове ковтання води під час обмивання та інші ненавмисні дії не порушують пост.

• Звільняються душевнохворі мусульмани і діти (до початкустатевого дозрівання).

• Хворі, мандрівники, вагітні та жінки також можуть не тримати пост, проте вони заповнюють його після зникнення причини, тимчасово звільняє їх від обов'язку.

• Люди похилого віку, а також душевнохворі, які не можуть витримати піст і не сподіваються на те, що їх стан зміниться (глибока старість, невиліковна хвороба), повинні в спокутування поста днем ​​нагодувати бідняків.

• Люди похилого віку або душевнохворі, які не змогли витримати далеку дорогу, повинні "віддати свою воду" подорожнім.

Святи́й Тома́ (Фома, Томас) Акві́нський (лат.Thomas Aquinas, нім. Thomas von Aquin, італ.Tommaso d'Aquino, *1225, замок Роккасекка поблизу Аквіно, Італія — †7 березня 1274 р., Fossanova, Італія) — один з найвизначніших та найвпливовіших філософів і теологів в історії, засновник теологічної і філософської школитомізму, святий католицької церкви. Був ченцемдомініканського ордену.

Як видатний вчитель Християнської церкви, він також є головним представником філософії Високого Середньовіччя — філософськоїсхоластики. Тома Аквінський залишив після себе низку фундаментальних праць, що мали вплив на виникнення неотомізму та неосхоластики і досі мають важливе теологічне та філософськезначення.

Тома Аквінський створив своєріднуенциклопедію католицького богослов'я «Сума теології», в якій усі питання пізнання природи ісуспільства розглядалися з позицій теологічногораціоналізму. Висуваючи ідею гармонії віри ірозуму, він намагається підкорити наукубогослов'ю, а тому розрізняє істини розуму та істини одкровення, вважаючи останні недоступними розуму, підвладними лише душі (вірі).

Життя

Очевидно, ще в дитячому віці був відданий батьками до бенедиктинського монастиря вМонте-Касіно.

Коли Фрідріх II бенедиктинців звідти вигнав, він вступив до Неапольського університету і проти волі батьків — до новоствореного ордену домініканців (1243).

Через два роки керівництво ордену послало його до Парижа навчатися у Альберта Великого, за яким він попрямував до Кельну, але у 1252 р. повернувся до Парижа — і почав викладацьку діяльність, яку пізніше продовжив у Орв'єто, Вітебро і Римі, а потім знову у Парижі.

1272 року переїхав до Неаполя, але невдовзі помер дорогою на Другий Ліонський собор.

Головними зусиллями його теологічної діяльності були намагання поєднати раціоналізмАрістотеля з християнськими одкровеннями.

Завдяки своїм енциклопедичним знанням, викладеним у творах «Summa theologiae» і «Summa contra gentiles», він не тільки володів умами тогочасних теологів, але зробив великий вплив на подальший розвиток філософії. Також Тома Аквінський є творцем П'яти доказів існування Господнього:

• доказу від руху;

• доказу від першопричини;

• доказу від необхідності та випадковості;

• доказу від ступеня досконалості;

• доказу божественного керування світом.

У 1323 р. Римо-католицька церква проголосила його святим, а у 1567 р. включила до складуВчителів церкви.