[Ред.]Пророк Мухаммед

Мухаммед (570-632 роки життя), після проголошення вчення був змушений покинути Мекку.

16 липня 622 року відбувається Хіджра - прихід Мухаммеда до Ясріб-Медини, місто пророка; з цієї дати починається ісламське літочислення.

1 листопада 630 року відбувається повернення Мухаммеда до Мекки. Він очищує місто іКаабу, давнє арабське святилище, від служіння ідолам. Після цього нове вченя перемагає вАравії.

632 року Мухаммед померає в Медині.

[Ред.]Обрані халіфи (632-661 роки)

632-634 роки - правління першого халіфа (спадкоємця) Абу-Бекра, що підкоряє відокремленіарабські племена і просувається до Сирії та Персії.

634-644 роки - правління Омара (володара правовірних), що перетворює національну арабську державу на теократичну світову імперію і створює мілітаризовану адміністрацію: командувач арабським окупаційним військом водночас стає цивільним намісником халіфа, релігійним головою та світським суддею. Омар здобуває Сирію та Палестину (Дамаск - 635року, Єрусалим - 638 року), Персію (здобуття Ктесіфону - 636 рік, битва під Нехавендою -642 року), його полководець Абн Бін аль Ас - здобув Єгипет (звільнення Александрії - 642року).

644-656 роки - правління Омейяда Османа, якого обирають халіфом і він продовжує загарбницьку політику: наступ арабів на Барку (642-645 роки). Намісник Дамаска Муавія бореться проти Візантії. Після загрози Александрії з боку візантійського флоту створюється арабський флот. Осман сприяв вивищенню Омейядів, через що і загинув від невдоволених його правлінням.

656-661 роки - правління Алі, двоюрідного брата і зятя Мухаммеда, що після боротьби проти вдови Мухаммеда Аїши (1-ша громадянська війна) і перемоги у битві на верблюдах підБасрою 656 року переносить столицю до Куфи: Медіна втрачає своє політичне значення. Муавія, намісник Сирії, бажає помститися за смерть свого двоюрідного брата Османа. Після безрезультатної битви Муавія проти Алі під Сіффіною у 657 році і третейського суду в Адрусі658 року (де частина перебіжчиків-хариджитів покидає Алі), Алі вбивають у 661 році хариджити.

[Ред.]Династія Омейядів (661-750 роки) [ред.]Політична історія

661-680 роки - правління Муавія, що посідає місце неспроможних синів Алі. Дамаск стає столицею. Відновлення адміністрації, фінансів й оподаткування. Напади на Візантію (із 667року). На Сході здобувають Кабул, Бухару і Самарканд.

680-683 роки - правління Язіда І, що перемагає Хусейна, сина Алі та його прибічників під Кербелою (10 жовтня 680 року - Страсний день шиїтів), яка стає місцем паломництва шиїтів.

685-705 роки - правління Абд аль-Маліка, що після придушення шиїтського та хариджитського повстань і ліквідації супротивників халіфату в Мецці знову відновлює єдність держави. Забезпечує панування в Північній Африці (здобуття Карфагена 698 року). Запровадження арабських грошей.

705-715 роки - правління Валіда І, за якого династія Омейядів здобуває найбільші досягнення: здобуття Трансоксанії, землі індусів та Іспанії. Тарік долає Гібралтарську протоку (Джебель-аль-Тарік) і знищує військо вестготів.

718 рік - невдала облога Константинополя.

732 рік - битва між Туром і Пуатьє зупиняє подальше просування арабів на Заході. Суспільна й економічна криза, яка виникає у зв'язку з податковим зрівнюванням навернених неарабів з арабами, повстання шиїтів і хариджитів, а також розлад між Омейядами іАббасидами призводять до краху імперії Омейядів.

750 рік - Мерван ІІ (правив у 744-750 роках) зазнає нищівної поразки в битві на Забі (притокаТигру. Кривавої лазні, влаштованої для Омейядів, що вижили, уникає лише Абд ар Рахман I, який в Іспанії засновує у 756 році Кордовський емірат Омейядів.