66. Цінності, їх класифікація та значення в житті суспільства та особистості. Проблема ціннісних орієнтацій.

Цінності – це категорія, що позначає позитиви чи негативи значення явищ дійсності для окремого суспільства соціальної групи чи особи.

Аксіологія – наука, що вивчає цінності. Одним з ключових є питання: в чому міра цінностей? – в людині чи в об’єктивних властивостях самих предметів.

Цінність – це те, що виникає в результаті взаємодії між предметом і людиною.

Людина в своїй поведінці орієнтується на різні цінності і найголовніші з них утворюють систему координат – систему ціннісних орієнтацій.

Спільні цінності зміцнюють суспільну єдність. Існують різні види цінностей: інструментальні та внутрішні; матеріальні і духовні; позитивні й негативні; вищі і нищі.

Цінністю для людини є все, що має певну значущість, особистіс-ний чи суспільний сенс.

Філософське вчення про'цінності називається аксіологією (від грецького аксіос — «цінність»). Ціннісне ставлення людини до себе і світу приводить до формування ціннісних орієнтацій особистості. Зріла особистість уже встигає виробити досить стійкі ціннісні орієнтири, які мають характер норм, оскільки визначають форми поведінки людини в суспільстві. Ціннісні орієнтири людини реалізуються в емоціях, волі, творчості та ін.

Традиційними, класичними цінностями соціуму взагалі є істина, добро і краса. Якщо говорити про суспільні цінності конкретніше — виділяють економічні, політичні, естетичні, моральні, релігійні та інші цінності.

Серед цінностей людини визначальне значення має воля. У повсякденному розумінні воля — це свідома саморегуляція діяльності суб'єкта, що виявляється як цілеспрямованість, рішучість, самовладання.

Важливе значення для людини масі віра — суб'єктивний акт прийняття чого-небудь за істину. Віра залишається одним із найбільш значущих феноменів, духовного життя людини: візьмімо для прикладу віру в себе, яка дає нам упевненість у наших можливостях.

Віра як цінність співвідноситься з ідеалами, які впливають на життя людини. Образ бажаного майбутнього як регулятивна ідея стає метою. Людина — завдяки своєї здатності поєднувати почуття й думки — створює образ бажаного-результату. Максимально цілісний образ і стає ідеалом. На зміст ідеалу впливає життєвий досвід людини, міра її освіченості, рівень культури. Далеко не завжди ідеал зводиться до кінцевої мети (такий максималізм може призводити до утопічних уявлень); але ідеал — це те, що веде нас на шляху до наших досягнень, отже, без ідеалів нема і здобутків.

Створення ідеалів пов'язане з абстракціями, ідеалізаціями і сильними переживаннями. Ідеальна держава Платона, сакральний пафос середньовіччя, естетична досконалість епохи Відродження, наукове знання Нового часу — усе це ідеали епох. Сучасна філософія орієнтується на такі ідеали, як справедливість, демократія, відповідальність та ін.

У кожній культурі формується певна система цінностей, у якій осмислюється символіка життя і смерті. Людина намагається сформувати певну структуру уявлень, які наповнюють змістом її земне існування, уможливлюють повноцінне життя навіть при ясному усвідомленні неминучості смерті. Цю психологічну рівновагу потрібно повсякчасно підтримувати.

Людина-особистість свідомо формує свій ціннісний світ ї поводиться відповідно до своєї власної системи цінностей. Однак, оскільки людина живе у суспільстві, вона мусить передовсім засвоїти ціннісні традиції цього суспільства.

У розвитку особистості виділяють три етапи:

— засвоєння ціннісної традиції суспільства;

— її усвідомлення;

— привнесення власних новацій.

Для особистісної характеристики людини провідне значення мають її ціннісні орієнтації та їх реалізація в поведінці. Соціальна сила видатних особистостей полягає в тому, що вони конструюють ціннісний світ, який схвалюється більшістю представників суспільства.