20. Філософські ідеї Просвітництва.

Просвітництво — широкий громадсько-політичний рух за перетворення людини суспільства на розумних засадах шляхом розвитку освіти і наук.

Цей рух, що набув широкого поширення у другій половині XVIII ст. у Франції, відбив боротьбу більшості населення країни — так званого «третього стану» (селяни, ремісники, буржуазія, купці, найманці) — за свої соціально-політичні та економічні права. Частина «третього стану» успішно вписалася в нові, капіталістичні економічні умови, накопичила певний матеріальний достаток, однак застарілий політичний устрій — абсолютна монархія — залишав цих людей цілком безправними.

Основні положення просвітницької програми поділяли такі відомі представники Просвітництва, як Вольтер, Д. Дідро, Ж. Ж. Руссо, Ш, Л. Монтеск'є, П. А. Гольбах та ін.

Філософським підґрунтям Просвітництва став французький матеріалізм. Він обстоював картину світу, який існує за власними природними законами. Матерія й її рух постають єдиною реальністю. Ученим вдалося відійти від поширеної раніше ідеї першодвигуна: рух віднині проголошувався способом існування матерії, відтак, будь-які втручання ззовні — неможливі.

Більшість послідовників Просвітництва висували позицію деїзму, згідно з якою Бог створив світ, але в подальше існування власного творива ніколи не втручався. Однак деякі найбільш радикально настроєні просвітники (Ш. Мельє) навіть виступали з позицій атеїзму, заперечували Бога, а релігію вважали знаряддям правлячої еліти для пригноблення нижчих верств населення.

Основні ідеї Просвітництва:

1) концепція природних прав. Кожна людина має природні права, якими наділена від народження: право на життя, свободу і власність;

2) теорія суспільного договору. Держава виникає не з Божої ласки, а внаслідок добровільної угоди людей між собою. Держава покликана виступати як посередник у відносинах між людьми, щоб запобігати конфліктам, які виникають у процесі реалізації природних прав різних людей;

3) соціально-економічна нерівність — найбільше суспільне ело. Вона є несподіваним наслідком суспільного договору, оскідьки основні зусилля держави та ідеї законів, що нею створюються, спрямовані на захист приватної власності. Таким чином, незначна природна нерівність людей у фізичних і розумових здібностях набуває гіперболізованих, потворних форм;

4) учення про неуцтво і незнання як головне джерело лиха і нещастя людини. Саме незнання призводить до того, що, на думку Ж. Ж. Руссо, «людина народжується вільною, але всюди вона в оковах»; ,

5) теорія просвіти. Людина наділена розумом від природи, треба тільки навчитися правильно ним користуватися. Тільки просвічена людина зрозуміє несправедливість існуючого суспільного устрою і прагнутиме його змінити. До зміни суспільного устрою більшість просвітників мріяли прийти шляхом реформ, наприклад, скликання Установчих Зборів для укладення нового, справедливішого суспільного договору;

6) історичний оптимізм, віра в матеріальний і духовний прогрес усього людства.

У деяких європейських країнах ідеї Просвітництва справдилися. Наприклад, розпочавши суспільні реформи в середині XVII ст., Велика Британія перетворилася у XIX ст. на провідну державу світу. У самій Франції ідеї Просвітництва стали своєрідною ідейною підготовкою Великої Французької революції. Жертвами цієї революції стали багато з тих, хто брав участь у просвітницькому русі.