21. Філософія і. Канта

І.Кант борець німецької класичної філософії, в його творчій діяльності виділяють два періоди: до критичний і критичний. В першому періоді він присвятив філ. Проблемам природознавства, дослідження галузей фізики:астрономія і геометрія. Видатними досягненнями канта в цей період було застосування діалектичних ідей, які пояснюють еволюцію всесвіту. Критичний період пов‘язаний із написанням 3 фундаментальних творів в яких викладена система кантівської філософії. «критика чистого розуму» присвячена проблемам мосеології, теорії пізнання. Чистий розум філ. традиції того часу-це здатність до теоретичного, тобто наукового мислення. «Критика практичного розуму» є виходом етичного вчення канта(практика розуму означає застосування розуму для вирішення проблем між людських стосунків-моралі, права тощо) «Критика здатності судження»-містяться основи кантівської естетики і теорії культури. Безпосереднім завданням своєї філософії кант вважає критику розуму, це критика спрямована е на підрив, а на утвердження позиції розуму. Кант розумів що засобами розуму, науковими методами неможливо розкрити всі таємниці буття. Бог, душа, свобода-не підвладні науковому пізнанні. Кант намагається чітко визначити межі здатності розуму і зясувати що можливо досягнути розуму а що ні.

18.Філософія емпіризму джона локка

Локк став першим філософом, котрий став на шлях ретельного аналізу і систематизації пізнавальних можливостей людини, його судження, висловлені з цього приводу, не втратили своєї актуальності і в наш час.Локк спробував в противагу Декарту створити емпіричну (дослідну) методологію пізнання. Для нього не було проблеми стосовно того, звідки беруться знання, де їх джерело. Локк був засновником емпіричної філософії. Емпіризм – філософське вчення, що визнає досвід єдиним достовірним засобом пізнання і применшує значення логічного аналізу – теоретичних узагальнень. Емпіризм виводить загальний і необхідний характер знань не з мислення, а з досвіду. Локк доводив, що всі ідеї, всі поняття, котрі людина має, виникають внаслідок дії предметів зовнішнього світу на органи відчуттів людини. Дж.Локк відкинув вчення Декарта про природженість ідей. Якби ідеї у людей були б природженими, то тоді вони б мали однакові погляди на все, мали б однакові ідеї. Однак цього ми не спостерігаємо, зауважує філософ. Це тому, що такі ідеї просто не існують. Єдиним джерелом усіх ідей Локк оголосив відчуття людини. Ідеї, набуті на основі відчуттів, лише матеріал для знання, котрий є первинним. Без нього ніяке знання, ніякі ідеї – неможливі. Дж. Локк – автор сенсуалістичної теорії пізнання. Сенсуалізм – філософське вчення, що визнає єдиним джерелом пізнання відчуття. Важливою складовою теорії пізнання Дж. Локка є його вчення про первинні та вторинні якості речей. Первинні якості їх є об’єктивними, такими, що від людини, її відчуттів не залежать (рух, спокій, маса, протяжність, твердість, зчеплення частинок, час, простір, фігура, кожного тіла тощо). Вторинні якості – суб’єктивні, тобто такі, що залежать від людини. Це те, що ми відчуваємо з допомогою наших органів відчуття. Дж. Локк є видатним теоретиком в галузі вчення про державу, державну владу і право. Держава, на думку Дж. Локка природного, а не божественного походження, так само як і влада короля. Людство народжене вільним і наділено від природи свободою, а влада короля “була дана йому волею мас”. Державу створюють люди для того, щоб запобігти війні між ними. Це – “головна причина того, що люди утворюють суспільство (державу), відмовляючись від “природного стану” Держава виникає там, де вільні люди відмовляються від природного права на самозахист, від права особистого покарання насильників і надають це право суспільству в цілому. Людина, на думку Локка, має три невід’ємних права: право на життя, право на свободу і право на власність, набуту особистою працею. Мета держави – збереження свободи і власності. Держава не повинна бути свавільною. Її завдання – видавати закони, карати порушників права, захищати громадян від зовнішніх посягань.