- •1.Філософія,її об‘єкт і предмет
- •2.Основні проблеми філософії
- •6. Своєрідність філ.. Стар. Індії та китаю
- •14. Філософія т.Аквінського. Неотомізм.
- •3. Світогляд його сутність і структура
- •9. Антична філософія характерні риси
- •28. Філософські ідеї острозьких просвітників
- •4.Основні історичні типи світогляду
- •10 Філософія платона
- •7. Філософська думка у Стародавній Індії.
- •11. Філософія сократа
- •8.Філософська думка Стародавнього Китаю.
- •12. Філософія арістотеля
- •13. Основні напрямки середньовічної філософії
- •15. Характерні риси філософії відродження
- •16. Філософія нового часу.
- •27. Особливість української філософії
- •33. Основні форми буття.
- •17. Дедуктивний метод пізнання…р.Декарта
- •21. Філософія і. Канта
- •18.Філософія емпіризму джона локка
- •26. Філософські ідеї часів Київської Русі
- •41. Закон заперечення заперечення
- •20. Значення та особливості німецької філософії
- •22. Основні риси сучасної світової філософії
- •23. Предмет, основні поняття та принципи філ. Екзистенціалізму
- •24. Неотомістська філософія
- •25. Неопозитивізм його сутність та принципи
- •39. Закон єдності та боротьби протилежностей
- •29. Філософські погляди г.Сковориди.
- •31. Філософський зміст проблеми буття
- •32. Головні філософські підходи до категорії «Буття»
- •34. Свідомість як філософська категорія
- •40. Закон взаємного переходу кількісних і якісних змін
- •35. Основні підходи до вирішення проблеми субєктивної та обєктивної реальності
- •36 Сутність і структура суспільної свідомості
- •37.Форми суспільної свідомості
- •38. Філософське поняття діалектики
- •42. Антиподи діалектики(метефізика)
- •43. Альтернативи діалектики(софістика і еклетика)
- •44. Катешгорії «рух» і «розвиток» у філософії
- •47. Емпіричний та теоретичний рівні пізнання
- •45. Простір і час як форми існування світу
- •55. Поняття категорії «суспільства»
- •46 Єдність чуттєвого і раціонального пізнання
- •48. Основні методи наукового пізнання
- •49. Ідея, проблема, гіпотеза, теорія як гносеологічні поняття
- •50. Проблема істини у філософії
- •53. Специфіка соціального пізнання.
- •51. Проблема обєкта і субєкта в пізнавальному процесі
- •52. Поняття методу та методології
- •54, Логіка як методологія наукового пізнання
- •56. Закономірні етапи та розвиток суспільства
- •57. Основні підходи до пояснення суспільства
- •59. Феномен людини як фундаментальна проблема філософії
- •60. Найважливіші питання філософської антропології
- •61. Уявлення про природу і сутність людини
- •62. Проблема походження людини
- •68.Цінності як структурний елемент діяльності
- •63. Положення людини в світі
- •64. Діалектика взаємодії людини і суспільства
- •65. Сенс життя як виключно людське явище
- •67.Субєктно-обєктна природа цінностей
- •69. Логічні елементи категорії цінності
- •72. Основні глобальні проблеми сучасності(подолання та вирішення
1.Філософія,її об‘єкт і предмет
Філософія одна із найдавніших наук, котра бере свій початок із 6ст до н.е. Філософія-це наука про найбільш загальні фундаментальні проблеми існування світу, а саме його єдності, природи, тенденції розвитку тощо. Розкриття предмету будь-якої науки так і філософії передбачає окреслення відповідного кола проблем, котрі та чи інша наука досліджує і які для неї є специфічними, особливими. Для філософії особливими проблемами є загальні проблеми існування світу як природи, його єдності, походження, тенденцій розвитку тощо. Суб‘єктом є пізнання осмислення цих проблем є людина як творча діяльна особа. Предметом філософії є відношення «людина-світ» його різні модифікації. Отже при осмисленні основних проблем буття філософи так чи інакше розглядали їх через призму відношення «людина-світ».
2.Основні проблеми філософії
До найважливіших проблем філософії відносяться такі: —хто така людина і яке місце займає вона в світі? — яка природа світу, Космосу? В чому полягають причина і основа його існування? Чи є взагалі якісь зовнішні підстави існування Всесвіту, чи він, є самодостатнім і не потребує для свого буття ніяких зовнішніх сил? — в чому полягає сенс людського життя і людства в цілому? Ї чи існуї цей сенс взагалі? — в чому суть людського щастя? І як, якими шляхами і засобами людина може стати щасливою? — як слід розуміти добро і зло? Яка їх роль в житті індивіда і людських спільнот? — людина і доля. Чи вільна істота людина, чи над нею панує фатум, доля? Чи визначено її життєвий шлях заздалегідь, чи ні? На ці та цілий ряд інших питань неможливо дати однозначні і вичерпні відповіді, і тому кожне нове покоління людей пробує відшукати своє власне тлумачення цих життєвосмислових проблем людського існування.
6. Своєрідність філ.. Стар. Індії та китаю
Філософія як система поглядів на світ перше зя‘вилася в стар. Індії та китаю в кінці 2 на початку 1 тисячоліття. Специфіка розвитку сусп..відносин цих держав спричинила формування своєрідних рис. Зокрема каста в індії та чиновн. Демокр. Система в китаї зумовили забезпечення і подальший розвиток традиційних релігійно-міфолог. Уявлень у формуванні та розвитку перших філософських течій. Це згодом проявилося в тому що у світогляді сх..країн набула переваги релігійно-етична проблематика над наук-теоретичною. Своєрідність філ.. стар. Індії та китаю виявляється також в специфічному розумінні картини світу, природа тлумачиться в основному не як предмет теорем. Дослідження а як об’єкт релігійно-морального аналізу. Вчення про світ розгортається як варіація і продовження етичного вчення про людину. Філософи відшукують в бутті не природні причинно-наслідкові зв’язки а всесвітній моральний світо порядок, який визнач життєвий шлях та долю людини.
14. Філософія т.Аквінського. Неотомізм.
Томас Аквінський- засновник томізму-одного із найвпливовіших напрямів християн.філософії. томас прийшов до висновку про спорідненість, стиль мислення арістотеля із теологічними підходами до розв’язання тогочасних проблем в межах схоластики. Спираючись на арістолізм аквінський створив всеохопну філ.-теологічну концепцію що вібрала в себе майже всю проблематику теології і піднесла її на новий рівень розв’язання. Вчення його досить часто характ. як концепцію «симфонії»(співзвучності розуму та віри). Тому істині теології та істини розуму не повинні входити в конфлікт між собою, але якщо таке відбув слід надати перевагу теології. Аквінський культивував синтетичний стиль мислення. Вчення його 1870р проголошено офіційною філ..доктриною католицької церкви під назвою «Неотомізм».