39. Закон єдності та боротьби протилежностей

Цей закон є ядром суттю діалектики. Він характеризує найосновніше в розвиткові. Його джерело яким є протиріччя взаємозвязок протилежностей. Протилежності-такі сторони, моменти, предмети, які одночасно: нерозривно повязані, одна передбапчає івснування іншої; взаємопроникають і за певних умов переходять одна в одну(негативне-позитивне)

29. Філософські погляди г.Сковориди.

Григорій Сковорода (1722-1794рр.) вважав найважливішою з усіх наук науку про людину та її щастя. Роздуми Г.Сковороди мають релігійно-філософський характер, вони спираються на головні християнсько-світоглядні категорії: любов, віру, щастя, смерть та ін. Філософ шукає відповідь на питання, ким є людина, який зміст її життя, основні грані людської діяльності. Г.Сковорода закликав почати філософське освоєння світу з простого: пізнати віру та любов у всій їхній повноті, бо це і є пізнання людини. Поділяючи світ на істинне та тлінне, Сковорода віддає перевагу Вічності, Богу. Людина не може існувати у світі поза єдністю віри і любові. Але є й інший аспект проблеми. Любов та віра дають змогу людині вийти за межі свого тлінного звичайного “Я”. На ґрунті об’єднання любові та віри у пізнанні людиною самої себе складається категорія “щастя”. Його досягнення залежить тільки від самої людини, її серця. Г.Сковорода своїм цілісним життям підтверджує, що заклик “Пізнай себе” — це не тільки вираження необхідності пізнання людської екзистенції, а й вказівка ос­новного шляху цього пізнання. Сковорода вказує, що здібності дає людині Бог, що царство Боже всередині людини. Прислухаючись до цього внутрішнього голосу, людина має обрати собі заняття не тільки не шкідливе для суспільства, а й таке, яке приносить їй внутрішнє задоволення і душевний спокій. Всі заняття добрі лише тоді, коли виконуються у відповідності з внутрішньою схильністю.Людина як мікрокосм містить у собі два начала — тлінне і нетлінне, які поєднуються: у тлінному відображається нетлінне. Над тлінним стоїть дух. До нього й зводив Сковорода сутність життя. Плоть не має істинного значення для людини. Філософ вважає, що плоть іде слідом за всіма рухами мислі. Мисль, думка — це головна точка, тому її Сковорода часто називає серцем. Доки плоть та кров будуть панувати над серцем, доки людина не визнає їхньої злиденності, шлях до істини закритий, вважає Сковорода.

31. Філософський зміст проблеми буття

Існують питання на які за тисячі років кращі мудреці людства не змогли дати прийнятної відповіді. У повсякдень людина спостерігаючи довкілля проживаючи в ньому, впевнюється в такому: світ є тут і тепер; світ зберігається як відносно стабільне ціле. Якщо це піддається сумніву та роздумам, виникає проблема буття. Проблема-це найбільш глибоке питання на яке не має готових обґрунтованих відповідей, навіть відсутня згода відносно того, яким чином їх можна отримувати. Проблема буття глобальна, безгранична в своїй діяльності та не вичерпна в загальності та невичерпна в деталізації. Вона вічна і рішення її неоднозначне. Це очевидно навіть при побіжному погляді на історичні концепції в категорії буття. Першу філософську концепцію буття висунули досократики, для яких буття співпадає із матеріальними не знищуваним і досконалим космосом.. платон вважав що буття є чистою ідеєю або вважав буття істиною. В 17-18 ст буття розглядали як реальність, щзо протистоїть людині як сущим,що освоюється людиною, її діяльності. Поняття буття обмежується природою і світом природних тіл, а дух світ статутом буття не володіє. У ново створ. Філ.. формується інший спосіб означення буття. Воно визнач на шляху гносеологічного аналізу свідомості та самосвідомості.