- •1.Філософія,її об‘єкт і предмет
- •2.Основні проблеми філософії
- •6. Своєрідність філ.. Стар. Індії та китаю
- •14. Філософія т.Аквінського. Неотомізм.
- •3. Світогляд його сутність і структура
- •9. Антична філософія характерні риси
- •28. Філософські ідеї острозьких просвітників
- •4.Основні історичні типи світогляду
- •10 Філософія платона
- •7. Філософська думка у Стародавній Індії.
- •11. Філософія сократа
- •8.Філософська думка Стародавнього Китаю.
- •12. Філософія арістотеля
- •13. Основні напрямки середньовічної філософії
- •15. Характерні риси філософії відродження
- •16. Філософія нового часу.
- •27. Особливість української філософії
- •33. Основні форми буття.
- •17. Дедуктивний метод пізнання…р.Декарта
- •21. Філософія і. Канта
- •18.Філософія емпіризму джона локка
- •26. Філософські ідеї часів Київської Русі
- •41. Закон заперечення заперечення
- •20. Значення та особливості німецької філософії
- •22. Основні риси сучасної світової філософії
- •23. Предмет, основні поняття та принципи філ. Екзистенціалізму
- •24. Неотомістська філософія
- •25. Неопозитивізм його сутність та принципи
- •39. Закон єдності та боротьби протилежностей
- •29. Філософські погляди г.Сковориди.
- •31. Філософський зміст проблеми буття
- •32. Головні філософські підходи до категорії «Буття»
- •34. Свідомість як філософська категорія
- •40. Закон взаємного переходу кількісних і якісних змін
- •35. Основні підходи до вирішення проблеми субєктивної та обєктивної реальності
- •36 Сутність і структура суспільної свідомості
- •37.Форми суспільної свідомості
- •38. Філософське поняття діалектики
- •42. Антиподи діалектики(метефізика)
- •43. Альтернативи діалектики(софістика і еклетика)
- •44. Катешгорії «рух» і «розвиток» у філософії
- •47. Емпіричний та теоретичний рівні пізнання
- •45. Простір і час як форми існування світу
- •55. Поняття категорії «суспільства»
- •46 Єдність чуттєвого і раціонального пізнання
- •48. Основні методи наукового пізнання
- •49. Ідея, проблема, гіпотеза, теорія як гносеологічні поняття
- •50. Проблема істини у філософії
- •53. Специфіка соціального пізнання.
- •51. Проблема обєкта і субєкта в пізнавальному процесі
- •52. Поняття методу та методології
- •54, Логіка як методологія наукового пізнання
- •56. Закономірні етапи та розвиток суспільства
- •57. Основні підходи до пояснення суспільства
- •59. Феномен людини як фундаментальна проблема філософії
- •60. Найважливіші питання філософської антропології
- •61. Уявлення про природу і сутність людини
- •62. Проблема походження людини
- •68.Цінності як структурний елемент діяльності
- •63. Положення людини в світі
- •64. Діалектика взаємодії людини і суспільства
- •65. Сенс життя як виключно людське явище
- •67.Субєктно-обєктна природа цінностей
- •69. Логічні елементи категорії цінності
- •72. Основні глобальні проблеми сучасності(подолання та вирішення
32. Головні філософські підходи до категорії «Буття»
Серед найрізноманітніших підходів та думок можна виділити декілька головних тем, які залишаються актуальними для всього загалу людства. 1 життя і смерть людини. Через усвідомлення свого життя людина прагне усвідомити категорію буття.так бути означає бути, а що буде після смерті. Це питання наштовхує на виникнення релігійних вчень 2 повязана із усвідомленням мінливості швидкоплинності буття та його стабільності, збереження. Адже людина спостерігає що все живе минуче, окреме життя обмежене народженням та зникненням. 3 усвідомлення буття. Неможна пізнати самого себе якщо ми не пізнали світ в якому живемо. Проблема буття закономірно відображається в питаннях про його будову. В процесі обговорення цих основних питань формувалися такі поняття як світ, природа, людина, простір, космос тощо. Закономірно виникає питання за якими категоріями щось треба прийняти, а щось інше відкинути. Адже перше пануєж в сфері науки та раціонального мислення, а друге в царині емоційного переживання. Виходячи з усього вище сказаного, можна дати таке визначення: буття – всі існуючі в світі предмети природи, ідеальні продукти з їх властивостями, особливостями та взаємозв’язком.
34. Свідомість як філософська категорія
Духовне життя це одна із сутністих характеристик людини. Філософію духовне життя цікавить з точки зору ролі його у вирішенні питання про місце людини у світі. Які відносини життя людського духу і матеріального буття людини? Ще донедавна духовне життя фактично зводилося до свідомості а до останнього переважно те, що виразно усвідомлене, може бути сформульованим, висловленим мовою. Роль такої свідомості в житті людини досить значна, але не слід зводити до неї все духовне життя. Інколи поняття свідомість вживають у широкому значенні, позначаючи їм все психічне життя людини. У цьому разі поняття свіломість охоплюється не лише усвідомлений а й підсвідомий рівень. Проте свідомість як психічне життя в цілому не адекватне духовному життю, оскільки останнєне зводиться до внутрішнього стану людини, а проявляється в діяльності, вчинках її. Важко, наприклад, відірвати уявлення про мораль і моральні переживання від того, як вони проявляються у реальних вчинках. Духовне життя-це сам процес життя а не лише психічне переживання його. Тому в широкому розумінні поняття свідомість уживають як синонім духовного життя в цілому, як єдність відображення і дійсності. Філософське осмислення поняття свідомості визначає в ньому свій специфічний аспект. Це означає що свідомість має бути визначена через співвідношення субєктивного і обєктивного, скінченного та нескінченного.
40. Закон взаємного переходу кількісних і якісних змін
Цей закон характеризує механізм розвитку, тобто як, яким чином відбувається розвиток. Його сутність полягає в тому що поступове накопичення кількісних змін у певний момент призводить до корінних якісних перетворень. До набуття нової якості яка в свою чергу здійснює зворотній вплив на характер і темп кількісних змін.