- •1.Філософія,її об‘єкт і предмет
- •2.Основні проблеми філософії
- •6. Своєрідність філ.. Стар. Індії та китаю
- •14. Філософія т.Аквінського. Неотомізм.
- •3. Світогляд його сутність і структура
- •9. Антична філософія характерні риси
- •28. Філософські ідеї острозьких просвітників
- •4.Основні історичні типи світогляду
- •10 Філософія платона
- •7. Філософська думка у Стародавній Індії.
- •11. Філософія сократа
- •8.Філософська думка Стародавнього Китаю.
- •12. Філософія арістотеля
- •13. Основні напрямки середньовічної філософії
- •15. Характерні риси філософії відродження
- •16. Філософія нового часу.
- •27. Особливість української філософії
- •33. Основні форми буття.
- •17. Дедуктивний метод пізнання…р.Декарта
- •21. Філософія і. Канта
- •18.Філософія емпіризму джона локка
- •26. Філософські ідеї часів Київської Русі
- •41. Закон заперечення заперечення
- •20. Значення та особливості німецької філософії
- •22. Основні риси сучасної світової філософії
- •23. Предмет, основні поняття та принципи філ. Екзистенціалізму
- •24. Неотомістська філософія
- •25. Неопозитивізм його сутність та принципи
- •39. Закон єдності та боротьби протилежностей
- •29. Філософські погляди г.Сковориди.
- •31. Філософський зміст проблеми буття
- •32. Головні філософські підходи до категорії «Буття»
- •34. Свідомість як філософська категорія
- •40. Закон взаємного переходу кількісних і якісних змін
- •35. Основні підходи до вирішення проблеми субєктивної та обєктивної реальності
- •36 Сутність і структура суспільної свідомості
- •37.Форми суспільної свідомості
- •38. Філософське поняття діалектики
- •42. Антиподи діалектики(метефізика)
- •43. Альтернативи діалектики(софістика і еклетика)
- •44. Катешгорії «рух» і «розвиток» у філософії
- •47. Емпіричний та теоретичний рівні пізнання
- •45. Простір і час як форми існування світу
- •55. Поняття категорії «суспільства»
- •46 Єдність чуттєвого і раціонального пізнання
- •48. Основні методи наукового пізнання
- •49. Ідея, проблема, гіпотеза, теорія як гносеологічні поняття
- •50. Проблема істини у філософії
- •53. Специфіка соціального пізнання.
- •51. Проблема обєкта і субєкта в пізнавальному процесі
- •52. Поняття методу та методології
- •54, Логіка як методологія наукового пізнання
- •56. Закономірні етапи та розвиток суспільства
- •57. Основні підходи до пояснення суспільства
- •59. Феномен людини як фундаментальна проблема філософії
- •60. Найважливіші питання філософської антропології
- •61. Уявлення про природу і сутність людини
- •62. Проблема походження людини
- •68.Цінності як структурний елемент діяльності
- •63. Положення людини в світі
- •64. Діалектика взаємодії людини і суспільства
- •65. Сенс життя як виключно людське явище
- •67.Субєктно-обєктна природа цінностей
- •69. Логічні елементи категорії цінності
- •72. Основні глобальні проблеми сучасності(подолання та вирішення
54, Логіка як методологія наукового пізнання
Наукове пізнання являє собою відносно самостійну, цілеспрямовану пізнавальну діяльність, яка складається із взаємодії таких компонентів: пізнавальної діяльності спеціально підготовлених груп людей, які досягли певного рівня знань, навичок, розуміння; обєктів пізнання які можуть не збігатися безпосередньо з обєктами виробничої діяльності а також практики вцілому; предмета пізнання який детермінується обєктом пізнання і проявляється в певних логічних формах; особливих методів та засобів пізнання; уже сформованих логічних форм пізнання та мовних засобів; результатів пізнання що виражаються головним чином у законах, теоріях, наукових гіпотезах. Наукове пізнання- це цілеспрямований процес який вирішує чітко визначені пізнавальні завдання що визначаються цілями пізнання. Цілі пізнання в свою чергу детермінуються з одного боку практичними потребами суспільства, а з іншого-потребами розвитку самого наукового пізнання.
56. Закономірні етапи та розвиток суспільства
Суспільство як соціальна реальність є вищою формою руху матеріального світу. Суспільство виникло внаслідок еволюції природи із самого початку мало характерні риси: специфічна системна організація, що відрізняється від інших структурною системою, яка поєднує матеріальні і духовні вироби, різні форми суспільних відносин, соціальну структуру; суспільство володіє особливим механізмом передачі інформації і способом успадкування; головною відмінністю соціальної матерії від інших форм руху є те що матерія поєднує в собі не лише матеріальні а й духовні процеси, свідомість. Суспільне життя-це нерозривна єдність матеріального і духовного, їх взаємодія і переходи одне в одне. Суспільство-це система, це система що постійно розвивається. У своєму розвитку воно послідовно проходило певні послідовні етапи які в соц. науці фіксуються у цивілізаційних критеріях. Кожний новий етап цивілізаційногопроцесу характеризується освоєжнням більш високих технололгій, що складені соц структурою. Головними показниками у розвитку суспільства були: характер суспільних відносин; рівень духовно людського фактору;рівень демократичної соціальної структури.
57. Основні підходи до пояснення суспільства
Вчення про суспільство як складова філософії пройшло довгий і складний шлях розвитку. Можна виділити три основні підходи до пояснення сутностей звязків та закономірностей звязків розвитку звязків. Натуралістичний підхід зводиться до твердження що людське суспільство розглядається як продовження закономірностей природи, світу тварин і космосу вцілому. Згідно з цим підходом суспільство постає як своєрідний феномен природи,її вища але найбільш вдале і стійке утворення. Внаслідок не вдосконаленої природи людини, може відбуватися самогубство людства. Ідеалістичний підхід, сутність звязків, що обєднують людей в єдине ціле вбачає в комплексі тих чи інших ідей, вірувань. Історія знає чимало прикладів існувань теокретичних держав, де єдність забезпечується однією мірою, яка завдяки цьому стає держ релігією. Третій підхід-пов'язаний із філософським аналізом міжлюдських звязків що виникають у відповідних умовах і мають визначений характер.