26. Філософські ідеї часів Київської Русі

Укр.філ-явище переважно внутрішне у відношенні до укр. культури, тобто що вона виражала, концентрувала, виходила на рівень осмислення деяких важливих рис нац..характеру та світосприйняття українців. Звертаючись до джерел філ.. думки київської русі потрібно згадати найперший давньоруський літопис «Повість минулих літ»-тут містяться історичні відомості, вписувалися звичаї та світоглядні людські уявлення(історія світу, створення світу, зміст біблії). Отже філософська думка часів київської русі спрямована на етичні, культурні та соціальні питання, проте вона намагалась осмислити природу людини, оцінити значення розуму та дух. Начала в людині. Людина розглядалася як органічна складова та певний аналог світобудови, яку в бог заклав мудрість, красу, доцільність та гармонію

41. Закон заперечення заперечення

Цей закон характеризує напрямок розвитку, його поступальність, циклічність та спадкоємність як процес, що нібито повторює їх по іншому, на бцльш високому рівні, кожний цикл сприймається як виток у розвитку, а спіраль як ланцюг циклів(зерно-рослина-нові зерна; теорія-практика-нова теорія)

19. Французьке просвітництво (Ж.-Ж. Руссо, Вольтер).

Французьке просвітництво порушує проблему вдосконалення суспільства шляхом реформ. Вольтер в своїх творах висував ідеї, спрямовані проти феодалізму та кріпацтва, він боровся проти церкви, релігійної нетерпимості, фанатизму, деспотії, був прихильником деїзму. Вольтер вважав неминучим поділ людей на багатих і бідних. Певний час мислитель визнавав за можливе поліпшити життя людей за рахунок так званого “освіченого монарха”, тобто вченого, розумного царя чи імператора, але під кінець свого життя схилився до того, що найкращим державним устроєм є республіка. Він залишився переконаним в неминучості суспільного прогресу.Ж-Ж.Руссо торкається питань розвитку цивілізації, держави, моралі, розмірковує над проблемами соціальної нерівності та виховання, вимагав свободи й забезпечення повноти юридичних прав. Вбачаючи джерело змін людського життя в розумі, Руссо вважав, що сам розум при цьому зазнає впливів життєвих потреб людей. Люди, що спочатку жили в «природному» стані, поступо­во переходять у «суспільний стан», об’єднуються в сім’ї, а остан­ні — у племена. У племенах люди живуть вільно, вони здорові й щасливі, продовжують насолоджуватись усіма радощами спілку­вання, які ще не порушують їхньої незалежності. Залізо та хліб — ось що, на думку Руссо, цивілізувало людей і згубило рід людський.  Таке суспільство мало бути ліквідоване, а натомість збудоване нове, на засадах нового суспільного договору. Руссо помітно схиляється до насолоди і намагається уникнути страждань. Цивілізація, твердить він, псує людину, погіршує її природні якості саме завдяки своїй раціоналізованості, поміркованості. Поділ праці, який має величезне значення для прогресу, не тільки благо, але й зло, оскільки людина втрачає цілісність. Звідси вже крок до визнання проблеми відчуження людини в суспільстві.Отже, відмітною рисою Просвітництва є поворот до люди­ни. Мислителі-просвітники, починаючи з Монтеск’є, головну ува­гу звертають на людське суспільство, історію, біди та страж­дання людей. У зв ‘язку з цим основний акцент вони роблять на розум, шляхи й засоби приведення суспільства у відповідність з вимогами розуму, насамперед такими, як рівність, справедли­вість, свобода, братерство тощо.