51. Проблема обєкта і субєкта в пізнавальному процесі

Процес пізнання – це безперервний процес активного творчого відображення дійсності в свідомості людини. Цей процес в гносеології осмислюється через категорії "суб'єкт" та "об'єкт". В історії філософії по- різному розглядалося питання про те, що є "суб'єктом" і "об'єктом" пізнання. Суб'єкт і об'єкт – це протилежності, через взаємодію яких реалізується процес пізнання. Але слід підкреслити, що суб'єкт – це не свідомість і не знання самі по собі, а об'єкт – не просто зовнішній світ (матерія, природа). Суб'єкт – це носій свідомості і знання, а об'єкт – те, на що спрямована пізнавальна діяльність. Суб'єкт пізнання – це реальна людина, суспільна істота, наділена свідомістю, яка засвоїла історично вироблені людством форми та методи пізнавальної діяльності і тим самим розвинула свої пізнавальні здібності і здатності до цілеспрямованої пізнавальної діяльності. Отже, суб'єкт пізнання – це людина, включена в суспільне життя, в суспільні зв'язки та відносини, яка використовує суспільно-виробничі форми, способи, методи практичної та пізнавальної діяльності, як матеріальні, так і духовні; це людина, яка діяльно здійснює перехід від незнання до знання, від неповного знання до більш повного і точного, набуваючи нові суспільно необхідні знання про дійсність. Об'єкт пізнання – це те, на що спрямовується пізнавальна діяльність суб'єкта. Об'єктом пізнання може бути вся дійсність, але лише в тій мірі, в якій вона увійшла в сферу діяльності суб'єкта.Об'єктом пізнання виступають не лише явища природи, але й суспільство, і сама людина, і стосунки між людьми. Об'єктом пізнання можуть бути і психічні явища: свідомість, пам'ять, воля, почуття, духовна діяльність взагалі. Пізнання може бути спрямованим не лише на дослідження об'єктивного світу, але й на дослідження ідеальних об'єктів, наприклад, число, площина, абсолютно чорне тіло, ідеальний газ, рівномірно-прямолінійний рух тощо. Ідеальні об'єкти – це ідеальні образи об'єктивно існуючих предметів та явищ

52. Поняття методу та методології

Термін метод у широкому розуміння шлях до чогось, тобто спосіб соціальної діяльності. Поняття методологія у філософії має два значення: система способів, заходів, операцій, що застосовують у наукці та інших сферах діяяльності; вчення про систему, теорія методу. Методологія-мета, наукове дослідження, спрямоване не на обєкт, а на знання про обєкт, тобто на методи, засоби, за допомогою яких здобуте. Основне призначення методології-здійснювати критичні функції у ставленні до науки. У сучасній філософії проблеми методу і методології обговорюються у філософії науки,Ю системному підході, синергетиці, структуралізмі та ін. у науці 20 ст широке розповсюдшення одержали загальнонаукові методи:системний(досліджує обєкти як системи); структурно функціональний(пізнає обєкти структурно як роздроблені цілісні, де елементи структури заповнюють певні функції); кібернетичний; імовірний, моделювання та ін. у науковому дослідженні викор такі загальнологічні методи і заходи наукового мислення як аналіз і синтез. Аналіз-метод мислення коли відбувається розклад дослідного обєкта на складові частини і блоки, а синтез-коли раніш виділені частини зєднуються. Науковими методами емпіричного дослідження є: спостереження-вивчення речей; вимір-визначення відносин однієї вимірювальної величини властивій обєкту, до другої однорідної велеичини. До методів теоретичного дослідження належать: формалізація-відображення знання в знаковій формі; аксіоматизація-спосіб побудови наукової теорії за яким в основу кладуть аксіоми. Під методологією розуміють вчення, науку про методи наукового пізнання та перетворення діяльності;це один з аспектів гносеології, який розробляється таким її розподілом, як логіка та методології науки. Серед найважливіших ідей, що визначають методологічні основи гуманістичної орієнтації сучасного наукового пізнання, виділяють два основоположення: по перше ідею культури як міри розвитку людини; по друге ідею єдиної науки про людину.