- •1.Філософія,її об‘єкт і предмет
- •2.Основні проблеми філософії
- •6. Своєрідність філ.. Стар. Індії та китаю
- •14. Філософія т.Аквінського. Неотомізм.
- •3. Світогляд його сутність і структура
- •9. Антична філософія характерні риси
- •28. Філософські ідеї острозьких просвітників
- •4.Основні історичні типи світогляду
- •10 Філософія платона
- •7. Філософська думка у Стародавній Індії.
- •11. Філософія сократа
- •8.Філософська думка Стародавнього Китаю.
- •12. Філософія арістотеля
- •13. Основні напрямки середньовічної філософії
- •15. Характерні риси філософії відродження
- •16. Філософія нового часу.
- •27. Особливість української філософії
- •33. Основні форми буття.
- •17. Дедуктивний метод пізнання…р.Декарта
- •21. Філософія і. Канта
- •18.Філософія емпіризму джона локка
- •26. Філософські ідеї часів Київської Русі
- •41. Закон заперечення заперечення
- •20. Значення та особливості німецької філософії
- •22. Основні риси сучасної світової філософії
- •23. Предмет, основні поняття та принципи філ. Екзистенціалізму
- •24. Неотомістська філософія
- •25. Неопозитивізм його сутність та принципи
- •39. Закон єдності та боротьби протилежностей
- •29. Філософські погляди г.Сковориди.
- •31. Філософський зміст проблеми буття
- •32. Головні філософські підходи до категорії «Буття»
- •34. Свідомість як філософська категорія
- •40. Закон взаємного переходу кількісних і якісних змін
- •35. Основні підходи до вирішення проблеми субєктивної та обєктивної реальності
- •36 Сутність і структура суспільної свідомості
- •37.Форми суспільної свідомості
- •38. Філософське поняття діалектики
- •42. Антиподи діалектики(метефізика)
- •43. Альтернативи діалектики(софістика і еклетика)
- •44. Катешгорії «рух» і «розвиток» у філософії
- •47. Емпіричний та теоретичний рівні пізнання
- •45. Простір і час як форми існування світу
- •55. Поняття категорії «суспільства»
- •46 Єдність чуттєвого і раціонального пізнання
- •48. Основні методи наукового пізнання
- •49. Ідея, проблема, гіпотеза, теорія як гносеологічні поняття
- •50. Проблема істини у філософії
- •53. Специфіка соціального пізнання.
- •51. Проблема обєкта і субєкта в пізнавальному процесі
- •52. Поняття методу та методології
- •54, Логіка як методологія наукового пізнання
- •56. Закономірні етапи та розвиток суспільства
- •57. Основні підходи до пояснення суспільства
- •59. Феномен людини як фундаментальна проблема філософії
- •60. Найважливіші питання філософської антропології
- •61. Уявлення про природу і сутність людини
- •62. Проблема походження людини
- •68.Цінності як структурний елемент діяльності
- •63. Положення людини в світі
- •64. Діалектика взаємодії людини і суспільства
- •65. Сенс життя як виключно людське явище
- •67.Субєктно-обєктна природа цінностей
- •69. Логічні елементи категорії цінності
- •72. Основні глобальні проблеми сучасності(подолання та вирішення
35. Основні підходи до вирішення проблеми субєктивної та обєктивної реальності
У різних філософських тлумаченнях на перший план виходить той чи іншщий бік цієї складної проблеми. Охарактеризуймо підходи щодо вирішення її в основних напрямах філософії.1 для субєктивного ідеалізму ідеальне є субєктивною реальністю даного субєкта що не має виходу ані до обєктивної реальності ані до інших субєктивних реальностей. Ця позиція неминуче призводить до соліпсизму, до неможливості визначення існування чогось іншого. Аби позбавитися абсурду соліпсизму доводиться припустити виведення субєктивної реальності з реальності обєктивної(матералізм) або понадлюдської обєктивної ідеальної реальності. 2 залежно від розуміння обєктивної реальності матералізм тлумачить ідеальне як функцію природи або як функцію соціальної фіяльності людини що спирається на природні передумови. Перший напрям найбільш наочно виявляється у так званому вульгарному матералізмі0, згідно з яким духовне життя-це удаваність яка при детальнішому розгляді зводиться до фізіологічних процесів у мозку. Другий напрям розвивається у рамках діалектико-матеріалістичної філософії і розглядає ідеальне як особливу властивість, вищий продукт розвитку матерії, який має матеріальний бік, але не зводиться до матеріального:воно або повязується з діяльністю людського мозку або визначається функціонуванням його у рамках суспільного життя, за межами психіки окремої людини
36 Сутність і структура суспільної свідомості
Суспільна свідомість це сукупність поглядів, уявлень, настроїв, почуттів, ідей, традицій, теорій, якуі відображають суспільне буття в цілому або його окремі сторони в свідомості людей. Суспільна свідомість досить різноманітна, вона складається з багатьох форм існує наприклад політична форма свідомості, правова свідомість, моральна, естетична. Релігійна, філософська, наукова форми свідомості. Визначальним у виникненні і розвитку суспільної свідомості є матеріальні умови життя суспільства. Слідом за зміною суспільного буття людей змінюється суспільна свідомість. Але процес відображення суспільного буття в свідомості людей є досить складнгим і суперечливим. Суспільна свідомість досить неоднорідна. Вона має складну структуру. Це пояснюється глибиною проникнення свідомості людей в реальну дійсність. Суспільна свідомість складається з різних духовних явищ залежно від ступеня розуміння, відображення суспільного буття. За глибиною відображення суспільна свідомість поділяється на буденну і теоретичну(наукову). Буденна свідомість відображає зовнішній бік суспільного життя, тобто безпосередній життєвий досвід. Теоретична свідомість обгрунтовує сутність, законги предметів і процесів. Вона базується на науковому знанні, його узагальненні у філософських концепціях. Суспільна свідомість відображає суспільне буття з позицій певних соціальних станів, груп, класів, що представляє її ідеологічний аспект. Цей рівень сусп. свідомості є ідеологією. Ідеологія це сукупність суспільних ідей теорій і поглядів, які відображають суспільне буття з позицій певної соціальної спільності. Крім буденної та теоретичної свідомості виділяють також суспільну психологію. Вона виникає безпосередньо з суспільного буття. Суспільна психологія це сукупність поглядів, звичок, думок, уявлень, почуттів, звичаїв, які безпосередньо відображають повсякденні умови життя певної соціальної групи людей.