Тема 2 Грошовий обіг і грошові потоки

Грошовий оборот, його структура, закони регулювання і стабілізації

Згідно з формулою кругообігу всього суспільного капіталу на всіх стадіях відтворення у разі потреби для мобілізації додаткових коштів власник індивідуального капіталу звертається до послуг грошового ринку, структура якого включає в себе ринок грошей (валютний ринок, ринок короткострокових банківських кредитів і ринок короткострокових фінансових активів) і ринок капіталів у вигляді ринків цінних паперів і ринку середньо- та довгострокових кредитів. Основу попиту на грошовому ринку складають потреби суб'єктів господарського життя у відповідних сумах грошей у даний момент. Пропозиція - це та кількість грошей, яка вільна на даний момент у всіх економічних суб'єктів.

Іншою є макроекономічна роль грошей у сучасному грошовому обороті. Тут вони функціонують як гроші і не збільшують сукупного капіталу. Тому зростання маси грошей в обороті не збільшує національне багатство країни. В процесі грошового обороту відносини обміну набирають характеру еквівалентності, однобічності, прямолінійності, що дає підставу виділити його в окремий сектор, який носить назву грошового обігу.

Значна частина грошового обороту пов'язана з процесами розподілу вартості валового національного продукту і перерозподілу національного доходу здійснюється нееквівалентно у формі платежів товарів і послуг. Цей сектор грошового обороту називають фінансово-кредитним. А оскільки в ньому відносини сплати податків та інших обов'язкових платежів набувають характеру відчуження і кошти надходять у розпорядження держави, яка витрачає їх в процесі виконання своїх функцій, то дану частину фінансово-кредитного обороту називають фінансово-бюджетною. Ще інша частина фінансово-кредитного обороту обслуговує сферу перерозподільних відносин, в яких власність суб'єктів не відчужується, а лише передається у тимчасове користування. Цей сектор грошового обороту називають кредитним оборотом. Частина обороту цього сектора пов'язана з купівлею-продажем акцій. Даний сегмент грошового обороту називають фінансовим оборотом.

Залежно від форм грошей грошовий оборот поділяється на безготівковий і готівковий. У сфері безготівкового обороту гроші переміщуються за рахунками в банках, що дозволяє контролювати цей процес.

Сукупність грошей в усіх їх формах на визначений момент часу (кінець місяця чи року) становить величину маси грошей. Для аналізу її обсягу і структури в банківській статистиці використовуються грошові агрегати - специфічні групування ліквідних активів, які можна використати для виміру грошової маси. Грошові агрегати формують такі поняття: а) грошова маса у вузькому розумінні. Вона охоплює не лише готівку, а й депозитні гроші; б) сукупна грошова маса; в) сукупна грошова маса, яка поділяється на ту частину, що перебуває в обігу і ту, яка виконує функцію нагромадження.

Суть і структура грошового обороту

Грошовий оборот - це безперервний рух грошей для забезпечення неперервності відтворення і реалізації суспільного продукту та перерозподілу національного доходу, безпосередньо пов'язаний з процесом суспільного відтворення на всіх його стадіях. Суб'єктами грошового обороту фактично є всі юридичні й фізичні особи, які приймають участь у створенні, розподілі, обміні і споживанні ВНП. Зокрема, переміщення грошей у функції засобу обігу і платежу (Т - Г - Т) означає не тільки зміну форм вартості, а й забезпечує постійну взаємодію трьох суб'єктів економічних відносин: фізичних осіб, господарських суб'єктів і органів державної влади в процесі. Тут гроші вступають в обмін для доведення товарів до споживачів, а самі продовжують нескінчений рух з метою обслуговування безперервності відтворення ВВП. Такий рух грошей називається грошовим обігом. Характерними ознаками грошового обігу є:

а) еквівалентність;

б) односторонність;

в) прямолінійність.

Водночас грошовий оборот має мікроекономічний рівень. Кожний суб'єкт грошових відносин у грошовому обороті діє двояко: а) як одержувач певних грошових доходів; і б) як особа, що витрачає отримані доходи. В такому розумінні грошовий оборот можна розглядати як процес обороту доходів. Та частина грошового обороту, що приймає участь у формуванні доходів сімейних господарств, називається національним доходом.

ВВП = К_а + (Ф_с + Ф_н),

де К_а - затрати попередніх років; Ф_с + Ф_И - заново створена вартість, що становить фонд споживання і фонд нагромадження або національний дохід.

В цій частині грошового обороту рух грошей суттєво відрізняється від грошового обороту на макроекономічному рівні. Насамперед, гроші тут виступають капіталом Г - Т – Г`.

Гроші як капітал здійснюють замкнений рух по колу. Даному рухові властивий нееквівалентний обмін, тобто замість грошового платежу власник не отримує реального еквівалента у формі товарів чи послуг. Загалом, даний сектор грошового обороту називають фінансово-кредитним, який в свою чергу охоплює дві групи економічних відносин:

а) сферу перерозподільчих відносин, в якій власність суб'єктів не відчужується, а лише передається у тимчасове користування іншим особам, за що власник отримує прибуток від осіб, що тимчасово користуються його власністю. Цей сектор грошового обороту називають кредитним оборотом.

Дещо відрізняється від цього обороту сектор, який пов'язаний з купівлею-продажем акцій. Суб'єкт, який отримав гроші продавши акції, не зобов'язаний повертати їх попередньому власникові. Ось чому цей сегмент грошового обороту називають фінансовим оборотом:

б) частина грошового обороту обслуговує відносини перерозподілу національного доходу шляхом відчуження певної частини доходів економічних суб'єктів у вигляді податків та інших обов'язкових платежів на користь держави, яка витрачає їх для забезпечення своїх функцій. Внаслідок цього виникають не тільки нееквівалентні відносини, а й безповоротний та безоплатний рух грошей. В ньому одні суб'єкти втрачають гроші, а інші - їх одержують також безповоротно і без сплати будь-якої ціни. Цю частину фінансово-кредитного обороту називають фіскально-бюджетним оборотом.

Всі складові частини грошового обороту: грошовий обіг, фіскально-бюджетний, кредитний та фінансовий обороти тісно взаємодіють, внутрішньо доповнюють і взаємо переплітаються між собою в процесі обслуговування потреб розширеного відтворення. Тому організація і функціонування грошового обороту безпосередньо впливає на ефективність прийняття рішень на всіх стадіях суспільного відтворення.

Враховуючи особливості руху грошових коштів, грошовий оборот поділяється на три сектори: фінанси, кредит і грошовий обіг. При цьому:

а) рух фінансів з усіма механізмами й інститутами цього сектору грошового обороту набуває поняття фінансової сфери і фінансового обігу;

б) кредит, виникнувши із нерівномірності відтворювального процесу, реалізації продукції та надходжень, становить особливий механізм перерозподілу грошових і матеріальних ресурсів, але на принципах строковості, поворотності і платності.

в) грошовий обіг як рух грошей, що опосередковує реалізацію товарів і послуг в процесі суспільного відтворення.

Вся сукупність потреб суб’єктів економічних відносин у грошах визначається номінальним ВВП. Крім цього, певні суми грошових коштів необхідні для нагромадження. Охоплюючи всі стадії виробництва і обігу як безперервного процесу, грошовий оборот охоплює:

В розвиненій ринковій економіці гроші вступають в обіг за допомогою механізму банківського кредитування суб’єктів економічних відносин, що становить грошовий ринок. За допомогою грошового ринку здійснюється перерозподіл наявної грошової маси. Проте можливості мобілізації і перерозподілу грошових коштів через грошовий ринок обмежені, тому неминуче виникає потреба в додаткових грошових коштах шляхом додаткової емісії. Об’єктивними причинами додаткової емісії можуть бути такі чинники:

- зростання обсягів ВНП, для реалізації яких банківська сфера розширює кредитування;

- зростання чистого імпорту;

- уповільнення обертання грошової одиниці;

- інші фактори, що уповільнюють швидкість руху грошей.

Модель сукупного грошового обороту і грошові потоки.

Безперервність суспільного процесу відтворення потребує й неперервності руху грошей. Для з ясування закономірностей і особливостей руху грошей в процесі суспільного відтворення економістами заходу розроблено умовну модель грошового обороту, яка включає:

а) рух продуктів, що фактично відображає обсяг ВВП;

б) ринок ресурсів;

в) грошовий ринок на якому реалізуються тимчасово вивільнені грошові кошти;

г) світовий ринок.

Всі суб’єкти грошового обороту згруповано у чотири укріплені групи:

а) фірми – всі ті юридичні і фізичні особи, які приймають участь у створенні і реалізації ВНП;

б) сімейні господарства – усі сімейні одиниці, які отримують самостійні грошові одиниці і несуть видатки з сімейного бюджету;

в) уряд – державні управлінські та інші структури , що забезпечують розподіл та перерозподіл національного доходу та національного продукту;

г) фінансові посередники - суб’єкти грошового ринку, які діють посередниками, акумулюючи та розміщуючи вільні грошові кошти на грошовому ринку від свого імені і за свій рахунок (банки, страхові, інвестиційні, фінансові компанії тощо).

Для зясування механізму взаємодії грошового обороту і грошових потоків як кругообороту доходів і продуктів розроблено функціональну модель, в якій застосовано ряд припущень і узагальнень. Зокрема, все розмаїття доходів і видатків кожної з групи об'єднано у кілька економічно відособлених основних грошових потоках. Звичайно, рух грошей відбувається всередині кожної з груп, які є складовою частиною сукупного грошового обороту, але дана модель абстрагується від них.

Для спрощення побудови моделі, відомої як кругооборот доходів і продуктів, в ній використано сім припущень:

1. в економічній системі панує приватну власність, тому всі виробничі ресурси є власністю сімейних господарств, яку вони продають фірмам через ринок ресурсів;

2. фірми перебувають у власності сімейних господарств, тому весь їх прибуток надходить сімейним господарствам як дивіденди за ресурси;

3. всі податкові надходження уряд отримує тільки від сімейних господарств;

4. уряд усі свої непокриті податками видатки забезпечує коштами позиченими на внутрішньому грошовому ринку;

5. фірми свої інвестиційні потреби для розширення виробництва покривають мобілізацією коштів на внутрішньому грошовому ринку;

6. у грошових потоках сімейних господарств відображено рух заощаджень і кредитів без зустрічних повернень і відсотків;

7) потоки, що пов'язують внутрішній ринок із зовнішнім, відображають лише платежі, які опосередкують чистий експорт чи чистий імпорт.

Провідними грошовими потоками в даній моделі сукупного грошового обороту є:

• Грошовий потік № 1. За його допомогою реалізуються грошові платежі фірм для придбання ресурсів (робоча сила, земля, будівлі й ін.).

• Грошовий потік № 2. Відображає сукупний обсяг виробництва й реалізації національного доходу. В свою чергу розподіл і перерозподіл національного доходу створює ще три окремі потоки.

• Грошовий потік № 3. Відображає більшу частину національного доходу, що йде на споживання сімейних господарств й реалізується на ринку продуктів.

• Грошовий потік № 4. Відображає рух податкових платежів для їх використання урядом і не супроводжується зустрічним рухом реальних цінностей

• Грошовий потік № 10. Означає рух грошей для придбання споживацьких товарів на світовому ринку, тобто забезпечує імпорт товарів.

• Решту коштів сімейних господарств складають їхні заощадження, які розміщуються на грошовому ринку, внаслідок чого формують грошовий потік № 5.

• Грошовий потік № 6 утворюють грошові кошти, що означають звернення фірм до грошового ринку з метою розширення капіталу за допомогою фінансових посередників. Він охоплює рух кредитних ресурсів і доходи від емісії цінних паперів.

• Грошовий потік № 7 утворюється внаслідок інвестиційних витрат фірм на розширення виробництва, тобто придбання на ринку продуктів додаткових засобів виробництва.

• Грошовий потік № 8 складає звернення уряду до фінансових посередників для покриття власних видатків шляхом розміщення облігацій, бон казначейських векселів тощо.

• Грошовий потік № 9 забезпечує державні закупівлі коштом мобілізованих грошових ресурсів потоку № 8.

• Грошовий потік № 11 охоплює платежі іноземних фірм за експортні поставки засобів виробництва і товарів на світовому ринку. Іноземні покупці можуть розраховуватися вільно конвертованою національною валютою або іноземною, яку фірми продадуть на валютному ринку за національні гроші, що збільшить їх масу в обороті країни.

• Грошовий потік № 12 утворюють платежі, що надходять фірмам за продані товари на ринку продуктів.

• Грошовий потік № 13 становлять додаткові іноземні інвестиції, що мобілізуються на світовому ринку та спрямовуються у цінні папері і фінансові активи у внутрішньому грошовому ринку.

• Грошовий потік № 14. Відображає експортні грошові кошти, які спрямовуються фінансовими посередниками у інвестиції на світовому ринку. Він характеризує процес відпливу грошового капіталу за кордон.

• Грошові потоки № 15 і № 16 відображають операції центрального банку для поповнення грошового обороту додатковою масою грошей шляхом кредитування комерційних банків (потік № 15) або вилучення надлишку грошових коштів шляхом скорочення обсягів кредитування (потік№16).

Дана модель показує, що коли б домашні господарства здійснювали всі закупівлі на внутрішньому ринку продуктів, то для реалізації всього національного доходу достатньо було б лише 3,7 і 9 грошових потоків. Але відкрита економіка та її зв'язки зі світовим ринком будь-якої країни постійно розвиваються. Внаслідок цього формуються потоки:

№ 10 - оплата продуктів, що надходять в країну на основі імпорту;

№ 11 - надходження в країну грошей зі світового ринку як оплата експорту;

№ 14 - чистий відплив капіталу з внутрішнього ринку на світовий;

№ 13 - чистий приплив капіталу зі світового ринку на внутрішній.

Постійна взаємодія грошових потоків врівноважує не тільки приплив і відплив грошових коштів за чистим імпортом і чистим експортом, а й забезпечує вирівнювання двох ключових потоків - національного доходу та реалізацію національного продукту. Між ними діє внутрішній взаємозв'язок, в основі якого лежить єдність процесу суспільного відтворення. Водночас між грошовими потоками є відмінності. Потоки, що опосередковують рух реальних благ і належать до сектора грошового обігу, позначені двома стрілками (потоки -1, 2, 3, 7, 9, 10, 11, 12). Решта потоків-4, 5, 6, 8, 13, 14, 15, 16 - складають фінансово-кредитний сектор, в якому можна вказати фіскально-бюджетний потік (4) і кредитні потоки (5, 6, 8, 13, 14, 15, 16). У складі цих потоків є суто фінансові платежі, пов'язані з придбанням права власності (акції, іноземна валюта).