Типи грошових систем

Залежно від змісту складових елементів і їх взаємодії, що обумовлені особливостями розвитку, та закономірностей функціонування національні грошові системи можна класифікувати так:

3 позицій госпо-	У відповідності з	Відповідно із загальними законами	За формою грошей
дарського механізму	механізмом регулювання	законами функціонування	в обігу
	валютних	грошей
	відносин
• ринкового	• відкритого	саморегульовані	• монометалевого
• неринкового	• закритого типу	та регульовані	• біметалевого
зразка			• паперово-
			кредитного обігу

1. В функціонуванні грошової системи ринкового типу до мінімуму зводиться втручання виконавчих державних органів. У грошовій сфері вирішальна роль належить законодавчій владі та центральному (національному) банку.

2. Відкрита грошова система стимулює зовнішньоекономічну діяльність суб'єктів господарського життя та спирається на вільну конвертованість грошових операцій і вільний рух валют.

3. Саморегульованою є грошова система, основу якоїскладає обіг монет із коштовних металів - срібла і золота.

4. Сучасна грошова система є грошовою системою папе­рово-грошового типу, а в ній провідна роль належить таким зовні­шнім чинникам фінансово-кредитного регулювання, як банки й ін­ші фінансово-кредитні інститути, загальнодержавному норматив­но-законодавчому забезпеченню та іншим чинникам.

В системі металевого обігу залежно від металу, що вико­нував роль загального еквівалента, на різних етапах історичного розвитку склалося два типи грошових систем: біметалевого і мо­нометалевого грошового обігу.

Основними характерними рисами і перевагами золотомо­нетного стандарту були:

1. у золотомонетній системі золото виконує всі функції грошей, а у внутрішньому грошовому обігу перебувають повноцінні золоті монети;

2. дозволене вільне карбування золотих монет приватни­ми особами (як правило, на монетному дворі);

3. дозволявся вільний вивіз і ввезення золота, іноземної валюти і функціонування вільних ринків золота;

4. неповноцінні грошові знаки (банкноти, металева розмін­ на монета) в процесі обігу вільно і необмежено розміню­валися на золото, що забезпечувало підтримання трива­лої, а головне зваженої рівноваги між грошовою і товар­ною масами.

Золотозливковий стандарт означав впровадження та­кого різновиду золотого монометалізму, в якому зв'язок грошових знаків (банкнот) із золотом зберігався, але опосередковано, шля­хом їх обміну лише на золоті зливки із певними обмеженнями. Складовими елементами грошово-кредитної політики в умовах золотозливкового стандарту стали:

1) золоті монети в обіг не випускалися. Тобто золото фун­кцію засобу обігу й платежу не виконувало;

2) грошовий обіг підтримувався кредитними грошима(банкнотами), які здатні були обмінюватися лише на золотізливки.

Золотодевізний (девіз-валюта) стандарт - грошова система, що зберігала непрямий зв'язок грошової одиниці із золо­том шляхом обміну національних банкнот на іноземну валюту, яка у свою чергу обмінювалася на золото. Золотодевізний (золотова­лютний) стандарт означав наступну специфіку організації грошо­вого обігу:

1) відсутність золотих монет в обігу та вільного їх карбу­вання. Тобто дана система діяла без наявного золотого обігу;

2) обмін банкнот спочатку здійснювався на ті іноземні валюти країн, в яких діяла система золотозливкового стан­дарту. Потім, за відповідним валютним курсом їх можна було обміняти на стандартні зливки чистого золота.

В роки другої світової війни було зроблено ще одну спробу пов'язати національні валюти з золотим забезпеченням. На валю­тно-фінансовій конференції ООН у м. Бреттон-Вудсі (США) в 1944 р. було вироблено своєрідну форму міждержавного золото­девізного стандарту у вигляді золотодоларового стандарту.

Впровадження Бреттон-Вудської грошової системи ха­рактеризувалося такими особливостями:

1. золото виконувало функцію світових грошей і засобу ос­таточних розрахунків між країнами та виступало загальним втіленням суспільного багатства;

2. крім золота, у міжнародних розрахунках використовува­лися національна грошова одиниця США - долар і англій­ський фунт стерлінгів;

3. зв'язок із золотом зберігала лише одна національна ва­люта - долар США.

У січні 1976 р. на міжнародній нараді представників країн - членів МВФ у Ямайці (м. Кінгстон) було закладено основи нової Ямайсь­кої валютної системи та внесено зміни до статуту МВФ. Ямайська валютна система почала діяти після ратифі­кації угоди країнами - членами МВФ з квітня 1978 р. її характер­ними ознаками стали:

1. повна демонетизація золота у сфері валютних відносин. Водночас золото залишається найліквіднішим товаром і важливим резервом емісійного банку будь-якої держави й використовується для придбання грошових одиниць інших країн;

2. світовими грішми проголошено умовну одиницю - спе­ціальні права запозичення – СПЗ у МВФ, які стали викону­вати функцію міжнародної лічильної одиниці. Як колективна між­народна грошова одиниця СПЗ (ЗОН) перетворилася у головний резервний актив і міжнародний засіб розрахунків та платежів;

3. долар США зберіг важливе місце у системі міжнародних розрахунків і у валютних резервах інших країн, а також продовжує відігравати важливу роль (близько 40%) у розрахунку умовної вар­тості СПЗ;

4. статутом МВФ скасовано золотий вміст національних грошових одиниць;

5. банкноти зберігають свою кредитну природу й застосо­вуються для кредитування економіки, держави і громадян. Вони випускаються в обіг під приріст офіційних золотовалютних резер­вів, але підпорядковані закономірностям паперово-грошового обігових умовах стан грошової системи визначається динамі­кою розвитку сучасного виробництва та формуванням державою досконалого механізму регулювання пропозиції грошей.