Відсоток за кредит

Процент за кредит або позичковий процент (від лат. «pro centum» - на сотню) означає плату позичальника у боргових (кре­дитних) відносинах за надані в позику гроші чи матеріальні ціннос­ті. Процент належить до числа категорій товарного виробництва, яке і визначає суть кредитних відносин. Величина норми процента відображає економічні відносини між власником позичкового капі­талу і підприємцем, який прибутково використовує у своєму обо­роті чужу власність, і становить собою ціну капіталу, що взятий у кредит.

Норма процента (N) розраховується за формулою:

Норма процента - динамічна величина, що залежить насам­перед від середньої в даній країні норми прибутку як міри прибут­ковості калітальних вкладень у виробництво. Дж.Кейнс суть про­цента розглядав як «плату за розставання з ліквідністю», а величина по­зичкового процента, за Кейнсом, залежить від двох факторів: 1) прямо пропорційна перевагам ліквідності; 2) обернено пропорційна кількості грошей, що пере­бувають в обігу.

Реальна динаміка норми позичкового процента визнача­ється дією ринкового механізму і, насамперед, законами попиту і пропозиції кредитних ресурсів та державним грошово-кредитним регулюванням економіки.

Як правило, середня норма процента не перевищує норми прибутку. Зокрема, середня норма прибутку становить максима­льну межу норми прибутку. Мінімальної межі норми процента не визначають. Водночас її розмір має покривати витрати кредитора, пов'язані з даною кредитною операцією, і приносити йому хоча б мінімальний дохід. Загалом, розмір процентної стави за кредит на макроекономічному рівні залежить:

Фактори	Наслідки впливу чинників
Попит і пропозиція кредитних ресурсів на кредитному ринку	Підвищення попиту викликає підвищення процентної ставки. Але міжбанківська конкуренція нівелює про­центну ставку в країні
Рівень інфляції	Підвищення темпів інфляційного процесу викликає збільшення плати за кредит, оскільки зростають ризи­ки втрат кредитора
Рівень облікової ставки національного банку	Основу розміру процентної ставки кожного банку складає величина облікової ставки національного бан­ку
Розмір кредиту	За великими кредитами розмір процентної ставки має бути меншим, бо питома вага витрат банку за такими кредитами відносно менша, ніж за малими
Термін користування кредитом	Чим довший термін, тим вища процентна ставка за кредит, оскільки зростає фактор ризику і вищою є вартість довгострокових ресурсів кредитора
Рівень ризику	Позички з вищим ризиком надаються під вищі проце­нти, щоб компенсувати кредиторові премію за ризик

Вказані чинники важливо враховувати на макро- і мікроекономічному рівні. Розмір процентної ставки на макроекономічному рівні залежить від попиту і пропозиції, які склалися на креди­тному ринку, стабільності монетарного ринку в країні, рівня облі­кової ставки національного банку. Як правило, комерційні банки за основу позичкового процента беруть облікову ставку національно­го банку з додачею маржі. Маржа (від франц. marge - край) - різ­ниця між процентною ставкою за наданий банком кредит і ставкою, яку сплачує банк за куплені ресурси. На розмір процентної ставки на мікроекономічному рівні впливають: мета використання кредитних ресурсів, розмір креди­ту, термін його використання та ступінь ризику. Розрізняють переважно два види норми процента за кре­дит:

1) ринкову, котра складається під дією кон'юнктури монетарного ринку;

2) середню норму процента, що складається на монетарному ринку за певний період.

Застосовуються процентні ставки фіксовані (постійні), які протягом певного періоду не змінюються, і плаваючі (змінні). Час, впродовж якого процентна ставка залишається незмінною, називають процент­ним періодом.

Проблема захисту позичкового капіталу особливо актуа­льна в періоди економічної нестабільності й інфляції. Ось чому потрібно відслідковувати номінальну і реальну процентні ставки. Номінальна процентна ставка - це ціна грошової позики, що ви­значається як відношення річного доходу, отриманого на позичковий капітал, до суми позики без урахування зміни рівня цін під тис­ком інфляційного процесу. Реальна ставка процента визнача­ється шляхом порівняння між собою товарних еквівалентів з ура­хуванням інфляційного впливу. Розраховується вона за форму­лою:

де R - реальна процентна ставка; N- номінальна процентна став­ка; Р - річне зростання цін.

Якщо процентна ставка за кредит нараховується частіше, ніж за рік, то річна процентна ставка обчислюється за формулою:

де т - кількість разів нарахування процентів протягом року.

Норма позичкового процента за кредитами обчислюється за формулою:

де Н - норма позичкового процента; Д - дохід, отриманий на по­зичений капітал; К- сума наданого кредиту.

Депозитна ставка на основі простих процентів розрахову­ється так:

де К - розмір плати за користування коштами; С - сума депозиту чи кредиту; Т- термін користування грошима (у днях); Я- процен­тна ставка.

Дана формула ефективно використовується для обрахун­ків короткострокового депозиту. Для нарахування заощаджувальних вкладів довготермінового зберігання вживається формула:

де FV- розмір плати за користування коштами; Р - сума наданих коштів; R - процентна ставка; п - кількість періодів.

Простий процент нараховується за початковим вкладом у кінці одного банківського терміну. Його обчислення виконується на основі такої формули:

де Р_о - початкова сума вкладу; п - кількість нарахувань у роках; R - ставка процента (десятковий дріб).

Складні проценти нараховуються з урахуванням наро­щення суми у попередньому періоді. Для цього використовується така формула:

Ставка процента реальна (R) розраховується за формулою:

де N- номінальна річна процентна ставка, %; Р - річне зростання цін, %.

Якщо проценти нараховуються частіше, ніж раз на рік, то ставка процента реальна обчислюється за формулою:

де m - кількість разів нарахування процентів протягом року.