- •Тема 1 Сутність та функції грошей
- •Економічна суть грошей
- •Функції грошей
- •Форми грошей
- •Тема 2 Грошовий обіг і грошові потоки
- •Суть і структура грошового обороту
- •Сучасні засоби платежу
- •Грошова маса, її агрегати і механізм дії
- •Державне регулювання грошової сфери в ринковій економіці
- •Грошова база
- •Швидкість обігу грошей
- •Закон грошового обігу
- •Грошовий мультиплікатор
- •Методи стабілізації грошей
- •Тема 3. Грошовий ринок
- •Економічна суть грошового ринку
- •Види грошового ринку
- •Модель грошового ринку
- •Поняття попиту на гроші
- •Рівновага на грошовому ринку
- •Тема 4 Грошові системи
- •Типи грошових систем
- •Паперово-кредитна система грошей
- •Тема 5 Інфляція та грошові реформи Економічна суть інфляції
- •Типи інфляційного процесу
- •Пофакторний аналіз інфляції
- •Функції грошей в умовах інфляції
- •Вітчизняний і зарубіжний досвід долання інфляції
- •Грошові реформи, їх суть, спрямування і процес проведення Причини і спрямування грошових систем
- •Типи грошових реформ
- •Тема 6 Валютний ринок і валютні системи Механізм функціонування валютних відносин і процес формування конвертованості національної валюти України
- •Валютний курс
- •Валютний ринок
- •Ознаки конвертованості валюти
- •Валютна система і особливості її формування вУкраїні
- •Світова валютна система
- •Регіональні валютні системи
- •Тема 7 Кількісна теорія грошей і сучасний монетаризм Розвиток теорії грошей
- •Основоположні постулати класичної теорії
- •Неокласична кількісна теорія грошей
- •Кембріджський варіант кількісної теорії грошей
- •Внесок Дж.М.Кеинса у розвиток кількісної теорії
- •Сучасний монетаризм
- •Сучасний кейнсіансько-неокласичний синтез
- •Межі кредиту
- •Характерні ознаки кредиту в ринковій економіці
- •Функції кредиту
- •Форми і види кредиту
- •Теорії кредиту
- •Відсоток за кредит
- •Кредитні системи
- •Банківська система: принципи побудови, цілі, механізм функціонування
- •Тема 9 Фінансові посередники Економічна суть і функції спеціалізованих кредитно-фінансових інститутів
- •Сучасні види скфі та їх операції
- •Характерні ознаки і функції міжбанківських об'єднань
- •Тема 10 Центральні банки в системі управління грошовим оборотом
- •Статус та функції Національного банку України
- •Тема 11 Комерційні банки
- •Тема 12 Міжнародні валютно-кредитні установи та форми співробітництва з Україною
- •Рекомендована література для вивчення дисципліни Основна
- •Додаткова
Теорії кредиту
Натуралістична теорія склалася як результат досліджень класиків економічної теорії А.Сміта (1723-1790) і Д.Рікардо (1772-1823). Суть натуралістичної теорії кредиту характеризують такі положення:
• об'єктом кредиту стає тимчасово вільний капітал у вигляді натуральних матеріальних цінностей, які можуть бути позичені одним учасником економічних відносин іншому. Тобто кредитуванню підлягають негрошові ресурси;
• кредит - це рух лише натуральних благ, тому кредитуванню підлягають лише існуючі в даному суспільстві цінності. Тому кредит є способом їх перерозподілу;
• позичковий капітал ототожнювався з реальним капіталом, тобто з капіталом у речовій формі;
• кредит здатний виконувати лише пасивну перерозподільчу функцію. Тому пасивні операції нібито є первинними порівняно з активними;
• банки виступають лише посередниками у кредиті, їх роль зводиться спочатку до акумулювання вільних коштів, а потім до їх розміщення у позику.
Отже, прихильники натуралістичної форми теорії кредиту активно сприяли вдосконаленню теорії і практики кредиту. Водночас, цей підхід мав багато суттєвих недоліків. Зокрема:
• не до кінця було з'ясовано особливості позичкового капіталу та його відмінності від реального капіталу;
• нагромадження позичкового капіталу помилково розглядалося як відображення реального капіталу;
• визначаючи похідний характер кредиту від виробництва, А.Сміт і Д.Рікардо не зрозуміли його зворотний вплив на сферу виробництва, не з'ясували оборот реального капіталу;
• одностороннім був підхід до банків лише як посередників, що не дозволило з'ясувати їх активного впливу на процес відтворення;
• помилковим було тлумачення суті процента, який виводився з норми прибутку, та ігнорування залежності процента від зміни попиту на позичковий капітал, його пропозиції та відносної самостійності руху процента і його впливу на зміну ринкової кон'юнктури.
Оскільки вказані обмеження можливості кредиту суперечили реальній активній ролі банків у грошово-кредитній сфері, з'явилися нові теорії, в тому числі експансіоністська відтворювальна і фондова, які склалися на основі капіталотворчої теорії кредиту.
Капіталотворча теорія кредиту визнавала кредит як і гроші безпосереднім капіталом, суспільним багатством, а тому розширення кредиту тлумачила як нагромадження капіталу. Основоположні концепції капіталотворчої теорії сформував англійський економіст Дж.Ло (1671-1729). Він обґрунтував ідею, що кредит не залежить від процесу відтворення. Йому належить вирішальна роль в економіці. Щоб розірвати вузькі межі обігу грошей, Дж.Ло пропонував емітувати в обіг незабезпечені нерозмінні грошові знаки і з їх допомогою в короткий термін часу збагатити країну. Але, реалізуючи цю ідею на практиці, Дж.Ло привів свій банк до краху, а саму ідею капіталотворчої теорії дискредитував.
Проте з розвитком кредитної системи ідеї капіталотворчої теорії відродилися. Ідеї Дж.Ло далі розвивали Г.Маклеод, Й.Шумпетер, А.Ган та інші, які кредит вважали безмежним, а тому безмежним нібито є і капітал та депозити, які він створює. Інфляційний кредит нібито і є рушійною силою відтворення й економічного зростання.
На думку Г.Маклеода, кредит не створює капітал, а сам є капіталом, і то продуктивним капіталом, оскільки дає прибуток у вигляді процента. Банки становлять собою «фабрики кредиту» та створюють кредит, а отже, і капітал. Тому між емісійними банками і депозитними суттєвої різниці немає. Якщо перші здійснюють кредитування за рахунок готівкової емісії, то другі за рахунок емісії депозитної.
Аналіз цих та інших концепцій послідовників капіталотворчої теорії слід сприймати критично. Зокрема:
• помилковим було ототожнення Г.Маклеодом категорій кредиту, грошей і капіталу, кредиту і грошей з багатством;
• розміри банківського кредиту визначаються умовами суспільного відтворення, а не обсягами позичкових операцій банків, як це твердили прихильники капіталотворчої теорії.
Помилковість концепцій капіталотворчої теорії підтвердила й Велика криза 1929-1933 pp.
Водночас капіталотворча теорія мала і свої позитивні сторони, її положення:
• стимулювали розвиток теорії кредиту та застосування напрацьованих ідей у практиці;
• Дж.Кейнс та його послідовники ідеї капіталотворчої теорії застосували для обґрунтування принципів кредитного регулювання економіки, ліквідації кризи і безробіття за допомогою втручання в економічні процеси емісійного банку й уряду. Посиленням кредитної експансії вони прагнули збільшити масу грошей в обігу і пропозицію позичкового капіталу;
• в кінцевому рахунку за допомогою зниження норми позичкового процента можна відповідно розширити інвестиції, стимулювати зростання виробництва і споживацького попиту, а відтак - зменшити безробіття.