Поняття попиту на гроші

Попит на гроші - це запас грошей, яким економічні суб'єкти прагнуть володіти на певний момент. У відповідності до цього розрізняють три групи мотивів попиту: попит на гроші економічних суб'єктів для задоволення поточних потреб, мотив завбачливості і спекулятивний мотив. Попит на гроші як засіб обігу включає попит на ділові угоди і операції., а його теоретичне обґрунтування базується на методологічних засадах рівняння обміну І.Фішера: М*V=P*Q.

Провідними чинниками, що визначають сукупний попит на гроші на макроекономічному рівні є: по-перше, зміна обсягів виробництва (національного доходу), зміни абсолютного рівня цін і реального обсягу виробництва, швидкість обігу грошей. Але на мікроекономічному рівні фактор швидкості обігу грошей зникає. На його місці з'являється чинник зміни норми відсотка (R). Внаслідок цього попит на гроші складає:

Серед інших факторів, що впливають на попит, провідними є чинники інфляції, накопичення багатства, очікуваного погіршення кон'юнктури ринків.

Попит на гроші як засіб збереження вартості (Г") залежить обернено пропорційно від величини номінальної ставки відсотка, тому що володіння готівкою і чековими вкладами, які не приносять відсотків, викликають у власника грошей певні альтернативні втрати у порівнянні з використанням заощаджень у вигляді цінних паперів.

За цих умов загальний попит на гроші складає: Г = Г‘ + Г”, що графічно можна виразити так:

Кількість грошей в обігу (умов. гр од.)

Попит на гроші як засіб обігу і збереження вартості спирається на методологію кембріджського рівняння кількісної теорії грошей або теорію касових залишків, у якій враховано основні функції грошей як засобу обігу, засобу платежу і нагромадження:

Загальний попит на гроші складається на основі взаємодії двох мотивів: споживання (трансакційні операції - М_{) і бажання володіти активами у майбутньому - набором цінних паперів або інших ліквідних активів. Попит на гроші залежить від рівня цін (інфляції), зростання реальних доходів і руху норми відсотка. Функціональну залежність попиту на гроші можна виразити так:

При цьому:

а) зростання цін (р) викликає пропорційне зростання попиту наномінальні грошові запаси. Водночас реальний попит на гроші залишається незмінним;

б) вищий рівень реальних доходів збільшує попит на реальні грошові залишки;

в) зростання альтернативної вартості зберігання грошей (R) зменшує попит на реальні грошові залишки.

Пропозиція грошей та механізм її реалізації

Пропозиція грошей - це та кількість грошей, що знаходиться у розпорядженні економічних суб'єктів, яку вони можуть спрямувати в оборот за сприятливих умов. На мікроекономічному відбувається постійне чергування попиту і пропозиції.

На макроекономічному рівні пропозиція формується під впливом фактичної грошової маси в обігу, яка і становить природну межу пропозиції грошей; будь-яка емісія грошей означає зростання пропозиції грошей на грошовому ринку, а їх вилучення з обігу веде до скорочення пропозиції грошей.

Керує пропозицією банківська система за допомогою трьох важелів:

а) грошової бази, що є консолідованим показником резервних грошей банківської системи;

б) банківських резервів;

в) грошово-кредитного мультиплікатора як коефіцієнта збільшення кількості грошей в обігу внаслідок операцій на монетарному ринку.

Загалом, грошова маса або пропозиція грошей (М_х) складається із суми двох компонентів: М_о (готівка в обігу) і О (депозити до запитання). Пропозиція грошей (М_Л) визначається як величина, що прямо пропорційна грошовій базі (М_б) і залежить від величини грошового мультиплікатора (ш).Тобто: М_х = М_бх т..

Зі свого боку, зміни мультиплікатора зумовлюються не лише діями НБУ, а й такими факторами як:

а) норма обов'язкових резервів.

б) облікова ставка відсотка. її підвищення зменшує попит на гроші;

в) типова ринкова відсоткова ставка;

г) відсоткова ставка за депозитами до запитання;

д) обсяги багатства економічних суб'єктів;

є) тінізація підприємницької діяльності;

ж) стан довіри до банків.

Отже, загальний розмір пропозиції грошей визначається банківською системою і значною мірою складається під дією таких об'єктивних чинників:

1. емісії банкнот і депозитних грошей;

2. процесу обслуговування державного боргу і покриття дефіциту державного бюджету;

3. нагромадження резервів іноземної валюти;

4. нарощування розмірів пропозиції шляхом розширення кредитної емісії комерційних банків.