Світова валютна система

Світова валютна система - це спільно розроблена державами світу й закріплена міжнародними угодами форма реа­лізації валютних відносин, що включає в себе сукупність способів, інструментів і міждержавних органів, за допомогою яких здійсню­ється взаємний платіжно-розрахунковий обіг у межах світового господарства. Складовими елементами світової валютної системи є:

1. Форми міжнародних засобів платежу. До них належать золото, вільно конвертовані валютні запаси держав і міжнародні гроші.

2. Уніфікований режим валютних паритетів і курсів. Режим валютних ринків.

3.Міжнародні валютно-фінансові організації

У своєму розвитку світова валютна система пройшла етапи золотомонетного стандарту, золотозливкового і золотодевізного стандарту, золотодоларового стандарту або Бреттонвудська система і нині діє як Ямайська валютна система.

Регіональні валютні системи

Проміжними ланками між світовою і національними ва­лютами стали регіональні (колективні) міжнародні валютні систе­ми.

Регіональна валютна система - це договірно-правова форма організації валютних відносин між певною групою країн; її структурними елементами стають: формування регіональної між­народної розрахункової одиниці, визначення спеціального режиму регулювання валютних курсів, утворення спільних валютних фон­дів, розвиток регіональних валютно-розрахункових установ. Дія­льність регіональних валютних систем зосереджується навколо вирішення двох проблем:

1. регіональної інтеграції;

2. зменшення амплітуд коливання курсів національ­ них валют та їх взаємного погодження.

Найдосконалішою формулою регіональних валютних си­стем стала Європейська валютна система, яка переросла в Євро­пейський валютний союз.

Впровадження євро означає початок поглиблення міжна­родного співробітництва на основі єдиної міжнародної грошової одиниці і єдиного економічного простору, на якому економічне зростання кожного з учасників підтримуватиметься потужністю спільного валютного союзу. Введення євро у безготівковий обіг одночасно означало і запровадження постійних курсових коефіці­єнтів національних валют країн-учасників відносно спільної валю­ти. Цей паритет склав:

Країни	Постійні курси перерахування національних валют у 1 євро
Австрія	13,7603 австрійського шилінга
Бельгія	40,3399 бельгійського франка
Фінляндія	5,94573 фінської марки
Франція	6,55957 французького франка
Німеччина	1.95583 німецької марки
Ірландія	0,787564 ірландського фунта
Італія	1936.27 італійської ліри
Нідерланди Португалія Іспанія Люксембург	2.20371 голландського гульдена 200,482 португальського ескудо 166,386 іспанської песети 40,3399 люксембурзького франка

Головними показниками монетарної політики в Європей­ському співтоваристві стають такі переваги як:

1. цінова стабільність і сприяння економічній полі­тиці ЄС;

2. річна процентна зміна грошової маси (М₃) пови­нна коливатися у межах 4,5%;

3. обов'язкове резервування національних залуче­них депозитів терміном до двох років у ЄЦБ вста­новлено на рівні 2%;

4. основна процентна ставка рефінансування ви­значена на рівні 4,5%. Далі її було знижено 3%, ще пізніше - 2,5%. Цим стимулювалося зрос­тання обсягів кредитування і грошової маси, що передбачало сприяння пожвавленню виробницт­ва без істотної загрози підвищення темпів інфля­ції. Охоплюючи понад 50% внутрішніх розрахунків і понад 15% світового експорту, ункціонування регіональної валюти -євро - забезпечило країнам-учасницям:

а) економію ресурсів;

б) створення великомасштабного економічного простору, який за чисельністю населення і економічним потенці­алом еквівалентний двом наймогутнішим країнам світу-США і Японії;

в) вирівнювання умов торгівлі і поліпшення конкурентноспроможності продукції країн монетарного союзу як у внутрішньому товарообороті, так і за його межами;

г) запровадження євро почало підвищувати прозорість ціноутворення, уніфікацію бухгалтерського обліку,статистики, економічного аналізу й прогнозування та зіставлення їх результатів в масштабах ЄС.