Ознаки конвертованості валюти

Використання національної валюти для придбання чи продажу іноземної валюти пов'язане з її конвертованістю, тобто здатністю обмінюватись на іноземні валюти. Конвертація націона­льної валюти у іноземну відбувається на валютних біржах, у бан­ках, спеціальних обмінних лавках та інших фінансово-кредитних закладах. Вона передбачає відкритість економіки, лібералізацію зовнішньої торгівлі, вільну міграцію капіталів.

Умова­ми конвертованості виступають:

Основними критеріями конвертованості національної валюти є:

1) наявність високорозвиненого і динамічно зрос­таючого внутрішнього ринку на основі конкурентних цін;

2) достатньо розвинений і диверсифікований рі­вень національного господарства у поєднанні з регулярними імпортними закупівлями;

3) розширення виробничого потенціалу має не лише пов'язуватися з потребами власного рин­ку, а й узгоджуватися з можливостями зовніш­нього ринку;

4) наявність валютних резервів, які потрібні для підтримання стабільності міжнародних розраху­нків на час можливих відхилень рівноваги платі­жного балансу.

Залежно від відсутності чи наявності валютних обме­жень, а також від кола осіб і організацій, що допущенні до вільного використання валюти, розрізняють повну конвертованість, частко­ву і повну неконвертованість валют.

Повна конвертованість означає:

а) відсутність будь-яких валютних обмежень у всіх поточ­них і фінансових операціях як для резидентів, так і не­резидентів;

б) необмежене право для вітчизняних та іноземних юриди­чних і фізичних осіб обмінювати будь-яку кількість наці­ональної валюти на одну з міжнародних резервних ва­лют та мати валютні кошти на депозитних рахунках у банках;

в) наявність розвиненого міжбанківського ринку та не високі темпи інфляції;

г) відкритість економіки, вільне пересування товарів, капі­талів і праці:

Часткова конвертованість валюти передбачає збере­ження тих або інших обмежень у певних сферах зовнішньоеконо­мічної діяльності.

Валютна система і особливості її формування вУкраїні

Національна валютна система - це державно-правова форма організації валютних відносин країни, яка регламентована національним законодавством і становить частину грошово-кредитної системи держави, що обслуговує переважно зовнішньо­економічний оборот товарів, послуг і капіталів. Загальну схему структури і призначення національної валютної системи можна відобразити схемою (див. далі).

Основними системоутворюючими елементами націона­льної валютної системи є:

1.Національна валюта - грошова одиниця країни, склад її купюр та характер емісії. В Україні націона­льною валютою з 1996 р. стала гривня.

2.Ступінь конвертованості національної валюти. Розрізняють вільно конвертовані валюти, частково конвертовані і неконвертовані валюти. Українська гривня належить до числа частково конвертованих валют. Ратифікацією угоди про приєднання України до статті VIII статуту МВФ Верховна Рада узаконила вільну конвертованість гривні в іноземні валюти в операціях за поточними платежами.

3.Режим курсу національної валюти. Законодавче право визначати режим валютного курсу гривні по­кладено на НБУ та Кабінет Міністрів України. За роки незалежності режим валютного курсу поступово змі­нювався від жорстко зафіксованого показника до ре­гульованого коливання в межах валютного коридору і, нарешті, до нинішнього вільного плавання з 2000 р. під впливом попиту і пропозиції на валютному ринку.

4.Режим використання іноземної валюти на націо­нальній території в загальноекономічному обороті.Цей режим, як правило, стосується запровадження певних (обмежень і заборони окремих видів платежів. Заборона на використання чужоземної валюти у внутрішніх платежах в Україні введена лише у 1995 р. Водночас за деякими платежами її використання дозволе ще й зараз, в тому числі надання інвалю­тних позичок комерційним банкам, оплата послуг міжнародних авіакомпаній, митниці та інших зовнішньо економічних розрахунків.

5.Режими формування та використання державних золотовалютних резервів. Він встановлюється для забезпечення стабільності національних грошей і може проявлятися удвох аспектах:

а) як форма жорсткої прив'язки вартості націо­нальної валюти до певної іноземної валюти чи кошика валют;

б) як форма використання валютних запасів для підтримки рівноваги на національному ва­лютному ринку і стабільності зовнішньої і внутрішньої вартості грошей.

6. Режим валютних обмежень, які вводяться чи ска­совуються законодавчим органом залежно від економічної ситуації в країні.

7.Регламентація внутрішнього валютного ринку і ринку коштовних металів.

8.Регламентація міжнародних розрахунків і міжна­родних кредитних відносин.

9.Визначення національних органів, на які покла­дено обов'язки розробки і реалізації валютної політики.