Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Організація ТХК на підприємствах галузі.doc
Скачиваний:
94
Добавлен:
08.12.2018
Размер:
803.84 Кб
Скачать

Планування й організація роботи в лабораторіі

ПЛАН

1. Планування роботи в лабораторії.

2. Організація роботи в лабораторії.

3. Техніка безпеки в лабораторії.

4. Контроль санітарного стану виробництва.

5. Обстеження об'єктів на зараженість шкідниками.

6. Очищення зараженого зерна і продукції.

Планування. Начальник ВТЛ для організації лабораторного контролю розробляє схему технохімічного контролю, у якій визначає конкретний порядок виконання операцій по контролю з урахуванням особливостей даного підприємства. Одночасно він складає графік технохімічного контролю. У графіку вказуються об'єкти контролю, місце і спосіб відбору проб, показники якості, що підлягають визначенню, методи аналізу, тривалість і періодичність контролю, конкретних виконавців.

Схему і графік затверджує головний інженер. Ще складаються календарні графіки контролю за устаткуванням та графік спостереження за зберіганням сировини і продукції.

План роботи ВТЛ передбачає наступне:

  1. передбачуваний обсяг і характер роботи, що повинен бути виконаний лабораторією;

  2. розподіл роботи між штатом лабораторії;

  3. терміни ремонту приміщення, клеймування вимірювальних приладів;

  4. одержання і придбання лабораторного і господарського інвентарю, реактивів, бланків, документації і технічної літератури;

  5. проведення техмінімумів і семінарів.

Начальник ВТЛ складає такі плани на квартал і місяць роботи.

Для визначення обсягів робіт лабораторії розраховують час, який витрачається на контроль окремих технологічних етапів (приймання, очищення, сушіння, активне вентилювання, зберігання, відпуск). Наводять перелік аналізів, які виконуються при контролі даної операції, витрата часу на один аналіз, кількість аналізів на добу й на рік. Вказують витрати часу на відбір проб і доставку їх у лабораторію.

Організація роботи в лабораторії. Ритмічна робота ВТЛ у значній мірі залежить від правильної організації роботи в самій лабораторії. Організація роботи починається з правильного розподілу в лабораторії кімнат і розміщення в них устаткування. Розташування кімнат і робочих місць узгоджують з послідовністю проведення аналізів. Кімнату зберігання і підготовки проб звичайно розміщають на початку лабораторії. Вагову розташовують поруч з кімнатою хімічних аналізів. Кімнату для лабораторної випічки хліба ізолюють від інших приміщень. Експериментальну лабораторію розміщають окремо від основних приміщень чи обладнують у виробничому корпусі. Це зв'язано з тим, що при помелах виділяється пил, який може проникнути в інші кімнати.

Прилади в лабораторії розташовують на стійких і міцних столах чи спеціальних підставках. Для полегшення роботи над приладами вивішують пам'ятки, де вказують, як перевірити правильність роботи приладу, припустимі норми відхилень при паралельних, контрольних і арбітражних визначеннях, точність зважування.

У приймальній і зерновій лабораторіях вивішують план розміщення зерна, колекції шкідників, шкідливого і карантинного насіння, схеми аналізу зерна окремих культур, схеми складання середньодобових і середніх проб.

У центральній і виробничій лабораторіях вивішують технологічну схему із зазначенням місць відбору точкових проб, схеми технохімічного контролю сировини, технологічного процесу, готової продукції, графіки технохімічного контролю.

Експлуатація лабораторного обладнання. Лаборант зобов'язаний мати методику проведення аналізу, звертаючи особливу увагу на моменти, від яких залежить точність визначення. Перед виконанням аналізів необхідно вивчити порядок експлуатації устаткування. Періодично перевіряють правильність калібрування приладу і не рідше одного разу на рік перевіряють правильність градуювання шкали приладів.

Обладнання, необхідне для виконання аналізу, розміщають на робочому столі в такій послідовності, у якій виконують аналіз. Це створює ритмічність у роботі і заощаджує час.

Розподіл роботи між лаборантами. Розподіляти роботу в бригаді можна двома способами: 1) всі аналізи проби виконує один лаборант; 2) різні аналізи виконують окремі лаборанти (конвеєрний спосіб).

При невеликому штаті лабораторії звичайно застосовують перший спосіб. Другий спосіб виконання аналізів більш продуктивний. У лаборантів при другому способі виробляються навички в роботі, краще освоюються елементи аналізу. Це заощаджує час і підвищується точність виконання аналізу. Але цей спосіб можна застосовувати тільки в тих випадках, коли в бригаді працює не менше 3 - 4 чоловік.

Техніка безпеки в лабораторії

До роботи допускаються особи, які досягли 18 років, пройшли навчання й інструктаж із установленої програми. До роботи допускаються працівники в спецодязі і головному уборі.

Необхідно знати:

  1. Інструкцію про заходи безпеки при спуску в силос, засіку і бункери.

  2. Заходи безпеки при використанні й обслуговуванні електричних установок і приладів, застосовуваних у лабораторії.

  3. Заходи безпеки при зберіганні і застосуванні кислот, лугів, а також при проведенні газації, дегазації і дератизації на млині.

  4. Основні заходи для надання першої невідкладної допомоги потерпілим при ураженні електричним струмом, опіках і отруєнні.

Перед початком роботи привести свій робочий одяг у належний стан, а під час роботи стежити, щоб одяг і головний убір не мали небезпечних кінців, які розвіваються і звисають. Бути особливо обережним при відвідуванні виробничих цехів. При відборі проб дотримуватися обережності і не відбирати проб:

  • з неправильно покладених штабелів, бунтів, кліток;

  • з обертових і частин машин, що рухаються, а саме: шнеків, самопливів, сепараторів і ін.

При необхідності відбору проб з машин під час їхньої роботи цю операцію проводять тільки з дозволу начальника цеху в присутності і під контролем завідувача лабораторії чи начальника технічного контролю.

При роботі в лабораторії необхідно:

  • дотримуватися усіх вимог безпеки і запобіжних заходів при роботі на електричних приладах;

  • не допускати самовільного чи виправлення підключення електроприладів, а також ремонту проводки і запобіжників електромережі будь-де; необхідно викликати спеціального працівника з електроцеху;

  • дотримуватися всіх запобіжних заходів при роботі з кислотами і лугами;

  • проводити всі роботи з активними речовинами при включенні в роботу вентиляційної установки;

  • установку і виймання тиглів в (з) електропечі робити тільки спеціальними щипцями й тримачами;

  • підтримувати чистоту робочого місця і стежити за належним прибиранням у лабораторії.

Контроль санітарного стану виробництва. Це одна з важливих задач працівників ВТЛ. Його проводять систематично. Територія всього підприємства повинна бути заасфальтована. Не допускається на території зберігати відходи, сміття, захаращувати сторонніми предметами.

При надходженні, розміщенні, зберіганні й обробці хлібопродуктів необхідно строго дотримуватися санітарного режиму.

Ретельному очищенню і при необхідності знезаражуванню підлягають:

  1. виробничі корпуси мукомельних, круп'яних і комбікормових заводів і їх устаткування після ремонту;

  2. транспортне устаткування, зерноочисні машини, зерносушарки й інше устаткування по закінченні операцій із зерном;

  3. зерносховища перед їхнім завантаженням.

Лабораторія систематично перевіряє санітарний стан складів. Там не повинно бути пилу і відходів; двері, вікна повинні бути щільно закриті, мати металеві сітки. Забороняється зберігати в одному сховищі зерно, муку, крупу і комбікорми.

Співробітники лабораторії постійно контролюють санітарний стан усіх виробничих приміщень. Обслуговуючий персонал щомісяця повинен очищати ці приміщення від пилу і бруду. Коридори, сходові площадки і проходи забирають щозмінно.

Результати контролю санітарного стану реєструють у спеціальному журналі.

Знезаражування хлібопродуктів

Одним з найважливіших заходів, забезпечуючих запобігання зараженості зернопродуктів шкідниками, є комплексна дезінсекція об'єктів при підготовці технічної бази до приймання зерна нового врожаю, тобто одночасне знезаражування зерносховищ, територій, зерноочисних машин, складського інвентарю, залишків зерна і відходів. Також необхідно систематично контролювати стан запасів зерна при зберіганні, а також проводити обстеження зерносховищ, підприємств, територій, машин, інвентарю для своєчасного виявлення і ліквідації зараженості.

До шкідників хлібних запасів відносять деякіх представників класу павукоподібних (деякі види кліщів: мучний кліщ, звичайний волохатий кліщ, подовжений кліщ), комах (деякі види жуків і метеликів: мучна огнівка, зернова огнівка, амбарна (хлабна) моль, зерновий точильник, малий мукоїд), птахів (горобці і голуби) та гризунів (мишоподібні гризуни, польова миша).

Обстеження об'єктів на зараженість шкідниками

У період підготовки технічної бази до приймання зерна нового врожаю на підприємстві проводять комплексне обстеження всіх об'єктів. В інший час обстеження проводять у наступний термін – зерна продовольчо-кормового при температурі:

  • вище 15 С – 1 раз на 10 днів;

  • від 5 до 15 С – 1 раз на 15 днів;

  • нижче 5 С – 1 раз на місяць, а також при прийманні і відпуску.

Територія підприємства обстежується у теплий час року не рідше одного разу на місяць; незавантажені зерносховища і прилягаючу до них територію – після кожного звільнення і перед завантаженням; завантажені зерносховища і прилягаючу територію – одночасно з обстеженням зерна, що зберігається; потокові лінії, зерносушарки, зерноочисні машини, транспортери, складський лабораторний інвентар – до і після роботи з кожною партією зерна і відходів; перевізні засоби (вагони, баржі, автомобілі) – перед навантаженням і після розвантаження хлібопродуктів; мішки і брезенти – до і після використання; мукомельні і круп'яні заводи (приміщення, устаткування, територію, що прилягає) – один раз на декаду, а зернопереробні підприємства – також після капітального ремонту і перед дезінсекцією.

Зараженість визначають при огляді території, а також при аналізі зібраних сипів зерна, зміток, ґрунту з домішкою органічних залишків. Зразки для аналізу відбирають на ділянках території, що прилягає до зерносховищ і виробничих приміщень у радіусі 5 м, а також у місцях обробки зернопродуктів, виявлення сипів зерна й органічних залишків.

Зараженість незавантажених складів, навісів, зерносушарок визначають при ретельному огляді стін, підлог, стовпів, дверей, плінтусів, а також при аналізі сипів і зміток зерна і зернопродуктів, зібраних у різних місцях складу і витягаються з щілин у стінах і підлозі.

Мішки, використовувані для зерна і зернопродуктів, перевіряють вибірково: від кожної партії до 500 шт. відбирають для перевірки 6 % кількості мішків, більше 500 шт. – 5 % і від партії більше 1000 шт. – 3 %. Відібрані мішки ретельно переглядають з лицьової сторони і з вивороту, звертаючи особливу увагу на шви, потім витрушують над чистим брезентом чи фанерою. Зібраний пил і залишки продукції аналізують. Брезенти уважно оглядають по обидва боки.

Перевірку на зараженість зерна і зернопродуктів проводять відбором і аналізом зразків відповідно до діючого стандарту на методи визначення якості зерна, муки і крупи.

За проведення обстеження об'єктів на зараженість шкідниками хлібних запасів відповідає заступник директора і начальника ВТЛ.

Виявлену зараженість терміново ліквідують, використовуючи фізико-механічний чи хімічний спосіб боротьби.

Фізико-механічні заходи боротьби зі шкідниками хлібних запасів засновані на використанні фізичних факторів, які негативно впливають на розвиток і життєдіяльність шкідників, а також на застосування різних способів механічного відділення від зерна сторонніх домішок. До фізико-механічних способів боротьби зі шкідниками хлібних запасів зерна відносяться охолодження, сушіння й очищення зерна.

Охолодження зерна, зараженого шкідниками. При охолодженні зерна варто враховувати ступінь стійкості різних видів шкідників до низьких температур. Найбільш стійкі до негативної температури волосаті кліщі гіпопуси (124 доби тривалості життя при температурі – 15 С), у той час як мучні хрущаки витримують таку температуру протягом 4-5 годин.

Сушіння зерна, зараженого шкідниками. У зерносушарках можна знезаражувати тільки продовольче, фуражне чи технічне зерно. Зерно насінного призначення знезаражувати сушінням на зерносушарках не можна через те, що температура, що допускається для сушіння насіння, недостатня для знезаражування зерна. При сушінні зерна потрібно враховувати ступінь стійкості основних видів шкідників до високих температур. Температуру 60 С витримують протягом 5-10 хвилин тільки мукоїди і кліщі. Для більшості ж шкідників згубною температурою можна вважати 55 С.

Перед сушінням заражене зерно очищають, зерно, що гріється, охолоджують; сушать зерно при максимально припустимих температурах; забезпечують рівномірність нагрівання зерна в сушильній камері; нагріте зерно залишають на 20-30 хв. у сушильній камері.

Очищення зараженого зерна і продукції

Очищення зерна при плюсовій температурі не забезпечує стійких результатів, тому застосовувати її для боротьби зі шкідниками хлібних запасів випливають тільки в холодний час року, коли одночасно досягається охолодження зернопродуктів, у зв'язку з чим створюються умови для загибелі шкідників.

Зерно від шкідників хлібних запасів у теплий час року варто очищати тільки в тому випадку, якщо воно одночасно має потребу в очищенні від сміттєвої і зернової домішок.

Для очищення зерна від довгоносиків, кліщів, мукоїдів і малих мучних хрущаків рекомендуються сита з продовгуватими отворами шириною 1,5-1,7 мм для пшениці; 1,4-1,5 мм для жита; 2,0-2,2 мм для ячменю. Для очищення зерна від великих шкідників (великого мучного хрущака, дорослих гусениць огнівок, зернової совки й ін.) застосовують дротяні сита, що підбираються при спробних очищеннях.

При роботі зерноочисних машин повинна бути забезпечена максимально можлива швидкість руху повітряного потоку в аспіраційних каналах.

Придатні відходи від обробки зараженого зерна збирають у спеціальні бункери чи в щільну тару і направляють у спеціально виділене для цього приміщення для знезаражування. Відходи, заражені шкідниками хлібних запасів, і які не можна використовувати, знищуються в установленому порядку. Некормові відходи попередньо заливають розчином хлорного чи свіжогашеного вапна, вивозять за межі підприємства і знищують, спалюючи чи закопуючи їх у землю на глибину не менше 1 м.

Муку і крупу очищають тільки з дозволу обласних управлінь хлібопродуктів.

Заражену продукцію варто очищати тільки в спеціально виділеному приміщенні. Муку, заражену шкідниками – комахами, просівають на наступних ситах: муку сортових помелів – на металотканому ситі № 056, муку оббивного помелу – на металевотканих ситах, починаючи з № 08 і вище, у залежності від виду шкідників; у цьому випадку номер сита, застосування якого забезпечує найбільш повне видалення шкідників, підбирають спробним просіюванням невеликої кількості зараженої муки.

Крупу, заражену шкідниками хлібних запасів, очищають у зерноочисних машинах чи просіюють на ситах, підбираючи їх відповідно до виду крупи, а також у залежності від її зараженості (якими шкідниками й у якій стадії розвитку).

При виявленні шкідників хлібних запасів на мішках з мукою чи крупою, але при відсутності їх у продукції, поверхню мішків ретельно очищають щітками чи пилососами, звертаючи особливу увагу на шви. Якщо очищення проводять за допомогою щіток, пил і шкідників змітають у відра чи ящики.

При виявленні в складі часткової зараженості продукції штабелі, заражені шкідниками, поміщають в окремі приміщення для знезаражування. Ділянку підлоги, що звільнилася у складі, а також проходи, по яких переміщалася заражена продукція, ретельно очищають пилососом чи підмітають, а змітки передаються в склад, де зберігаються заражені відходи.

Хімічні методи боротьби зі шкідниками хлібних запасів

Роботи з дезінсекції і дератизації із застосуванням хімічних засобів виконують загони (бригади) організацій по захисту хлібопродуктів.

Спосіб хімічної обробки об'єктів визначають фахівці експедицій по захисту хлібопродуктів з врахуванням виду і призначення об'єкта, зараженості, технічного стану, вимог техніки безпеки.

Усі мукомельні і круп'яні заводи повинні підлягати фумігації не рідше одного разу на рік.

Про проведення усіх видів газової дезінсекції керівник об'єкта видає наказ, в якому установлює терміни і порядок проведення дезінсекції, порядок забезпечення мір громадської й особистої безпеки, а також перелік осіб, персонально відповідальних за виконання передбачених наказом заходів.

Копію наказу не пізніше чим за двох діб до початку робіт передають районному відділу охорони здоров'я чи районному лікарняному об'єднанню, що обслуговує територію, на якій намічене проведення газової дезінсекції, міліції і пожежному нагляду. Копія наказу є документом, що сповіщає ці організації про проведення газових робіт.

Перед проведенням усіх видів дезінсекції (фумігації, аерозольної, вологої, газової) в обов'язковому порядку проводять механічне очищення підлягаючих знезаражуванню об'єктів, підготовляють устаткування для вільного доступу газу у внутрішні його частини, очищають аспіраційні мережі, відкривають люки, засувки. Усі металеві частини устаткування при використанні фуміганту, що викликає корозію, покривають захисним змащенням. Для запобігання витоку чи газу диму після механічного очищення проводять герметизацію об'єктів, що знезаражуються. Герметизація запобігає швидкому витоку газу і забезпечує наявність смертельної дози фумігантів протягом усього періоду газації.

Для газового знезаражування зерна і продуктів його переробки застосовують хімікати:

    • бромистий метил – для зернових, олійних і бобових культур продовольчого і кормового призначення, муки, крупи і комбікормів;

    • хлорпікрин – для зернових, бобових культур продовольчого і кормового призначення і зернопродуктів (крім кукурудзяної муки і крупи і соєвої муки);

    • металлілхлорид – для зернових, бобових культур і соняшника насінного, продовольчого і кормового призначення.

Для знезаражування невеликих партій зерна і зернопродуктів допускається пасивний спосіб газації – випар фумігантів зі змочених мішків.

Вологість зерна злакових культур продовольчого і кормового призначення не повинна перевищувати 16 %, муки і крупи – 15 %.

Фумігацію зерна, муки і крупи проводять при температурі повітря не нижче 12 С. Фумігацію бромистим метилом зерна на всіх об'єктах, муки і крупи дозволяють при температурі зерна, що знезаражується, і продукції не нижче 10 С, а повітря в приміщенні і середньодобовій температурі зовнішнього повітря не нижче 8 С. Партії зерна з осередками самозігрівання фумігувати забороняється. Насипи зерна, що ущільнилися, варто розпушувати.

У жаркий літній час фумігацію зерна і продукції бромистим метилом у складах проводять у ранній ранковий час (поки не прогрівся дах складу), а в пізній осінній час – у другій половині дня при максимальній температурі повітря. При сильному вітрі (більше 7 м/с) фумігацію зерна і продукції проводити не дозволяється.

Якість проведених робіт визначають:

    • при газовому знезаражуванні мукомельних і круп'яних заводів, елеваторів, судів і барж – по закінченні дегазації в добовий термін;

    • при газовому і волого-газовому знезаражуванні складів – не пізніше трьох діб по закінченні дегазації;

    • при фумігації зерна, муки і крупи бромистим метилом – по закінченні дегазації, а при застосуванні інших фумігантів – не раніше, чим через три і не пізніше, чим через п'ять діб від початку дегазації;

    • при знезаражуванні приміщень вологим способом фосфорними препаратами (карбофосом) – через сім діб після обробки.

Якщо при обстеженні не виявлені живі шкідники, роботу приймають, і результати її оформляють приймально-здавальним актом установленої форми. Якщо після знезаражування приміщень і партій зерна виявлені живі шкідники, заражені ділянки обробляють додатково.

Дератизація. Заходи боротьби з гризунами повинні носити комплексний характер, тобто складатися з профілактичних заходів, механічного винищування гризунів і застосування отруйних речовин (отруєних принад і газової дератизації).

Присутність гризунів установлюють за наявністю житлових нір, слідів життєдіяльності, ознак псування зернопродуктів, мішків, підлог, по влученню гризунів у пастки і капкани.

Дератизацію із застосуванням хімзасобів боротьби проводять на підприємствах не рідше одного разу на місяць, а при великій кількості гризунів 2-3 рази на місяць і частіше.

Дератизацію проводять одночасно в усіх приміщеннях, розташованих в межах об'єкта, який обробляється.

Питання до самоконтролю:

1. Хто розробляє схему і складає графік технохімічного контролю?

2. Хто затверджує схему і графік технохімічного контролю?

3. Як визначають обсяг робіт лабораторії?

4. Які фізико-механічні заходи боротьби зі шкідниками хлібних запасів Ви знаєте?

5. Що треба враховувати при охолодженні зерна?

6. Яке зерно не можна знезаражувати сушінням на зерносушарках і чому?

7.Яку температуру можна вважати згубною для більшості шкідників?

8. Як очищають від шкідників заражену готову продукцію?

9. Які хімічні методи боротьби зішкідниками хлібних запасів Ви знаєте?

10. Назвіть порядок проведення усіх видів газової дезинсекції на мукомельних та круп'яних заводах?

Література:

[1, с. 335-336, 34-52; 6, с. 53]

Модуль 1

Тема «Технохімічний контроль мукомельних і круп’яних заводів»

Лекція № 4