Тема 2. Політична влада і політичні процеси в сучасному світі

1. Ефективність політичної влади та її основні фактори

Проблему ефективності влади доцільно розглядати перш за все як проблему ефективності державної влади, оскільки остання найбільш значима для суспільства. Саме державна влада надає суспільству цілісність. Вона зберігає його в умовах широкого плюралізму думок і дій різних соціальних верств і груп. Це зв’язано з тим, що тільки держава як політична організація всього суспільства об’єднує все населення країни і виражає його інтереси та волю. Зміст державної влади складає саме існування суспільства, його оптимальне функціонування.

Влада, яка має реальну можливість і може діяти ефективно, вважається сильною владою. Ефективність влади можна визначити наступними головними факторами:

адекватне (точне, відповідне) відтворення у своїй діяльності інтересів тих соціальних груп, на які влада спирається, особливо не пригнічуючи і не порушуючи інтереси інших суспільних груп;

оптимізація (процес вибору найкращого варіанту) організаційних основ діяльності системи влади. При цьому особливе значення для нормального функціонування механізму влади має проблема підбору кадрів керівної ланки, тобто соціальна і психологічна характеристика політичного керівництва (або політичної еліти);

оптимізація процесу прийняття і проведення чи втілення в життя політичних рішень;

рівень політичної і правової культури населення. Свідченням сили або слабкості влади є ставлення об’єкту до владних вимог. У всякій цивілізованій країні діє принцип “закон є закон”. Будь-яка влада не впевнена у законопослушності громадян.

Для нашого сьогоднішнього українського суспільства актуальна думка деяких політологів (наприклад, Є.Амбрацумова), хоча її і не слід сприймати беззастережно, що в умовах нашої невисокої політичної культури безумовна орієнтація на демократизм може обернутися слабкістю центральної влади.

Один з мислителів Нового часу французький історик А.Токвіль (1805 – 1859) на підставі аналізу Великої французької буржуазної революції 1789 р. сформулював універсальний закон, який застосовується до всіх країн, які стають на шлях модернізації і демократизації. Суть його така: немає нічого небезпечнішого для країни, де відсутні традиції демократії і свободи, ніж надто швидке реформування. У такому випадку процес модернізації і реформ може вийти з-підприємства контролю. Народ не встигає сприймати, засвоювати, адаптуватися до нової системи. Зміни у соціально-економічній і політичній системах не встигають інституалізуватися і закріплюватися. Сильна поляризація суспільства, відсутність стійкого політичного центру і соціальних сил за цим центром не сприяє введенню масового руху в якісь розумні демократичні рамки. Цей процес свідчить про неефективність політичної влади і неминуче веде до охлократії – тиранії черні. Токвіль попереджає, що на зміну їй як результат необґрунтовано швидкої демократизації і надання свобод може прийти ще жорстокіша тиранія.

Звідси випливає, що в умовах бурхливого розвитку суспільства необхідно, щоб у політичну систему був включений якийсь елемент, що приведе до впорядкування. Різні країни мали в перехідні періоди різні політичні центри, які гарантували стабільність політичної системи, сприяли її розвитку та модернізації. Такими центрами можуть бути армія, партія, харизматичний лідер-диктатор, який спирається на маси, навіть королівська влада. Тому наша реформа політичної системи виходить з вимоги наявності такого центру, який на кожному етапі реформи при можливих конфліктах і суперечностях гарантував би політичну систему від розпаду. Пошуки такого центру – суть реформування політичної системи у нашій державі сьогодні.

Отже, ефективність влади визначається рівнем розвитку самого суспільства. Ефективна політична влада покликана стабілізувати суспільство. Реалізація влади тим оптимальніша, чим демократичніші механізми її функціонування. Об’єктивною основою ефективної реалізації, принципом влади є гуманістична сутність її політико-економічної та духовної організації та діяльності.