2. Структура та організація політичної системи

Аналіз політичної системи дозволяє розкрити її структуру, тобто внутрішню організацію окремих складників.

Структура політичної системи – сукупність її елементів, владних інститутів, що пов’язані між собою і створюють стійку цілісність.

Головний єднальний компонент системи – політична влада, що зосереджена в державі, політичних партіях і громадських організаціях. Важливою функцією влади є створення внутрішніх зв’язків системи, врегулювання конфліктів політичними засобами і регламентація поведінки людини, тобто можливість впливати на неї з допомогою певних засобів – волі, авторитету, права, насильства. Отже, влада – це елемент управління, джерело управління, основа розвитку й функціонування політичних систем.

Структуру політичної системи складають: політичні відносини, політична організація суспільства (державно-правої органи політичні партії, політичні рухи, масові суспільні організації, трудові колективи та об’єднання); засоби масової інформації; політичні принципи і норми; політична свідомість і культура.

Політичні відносини складаються в суспільстві з приводу завоювання та здійснення політичної влади. Це – міжкласові, внутрікласові, міжнаціональні та міждержавні відносини; вертикальні відносини, що складаються у процесі здійснення влади між політичними організаціями (державою, партіями, трудовими колективами); відносини, що складаються між політичними організаціями та установами (адміністрацією, інститутами).

Політична організація суспільства виростає з політичних відносин, обіймаючи стабільні політичні організації та установи даного суспільства, які здійснюють політичну владу. Всі вони поділяються на три види: власне політичні організації (держава, політичні партії, політичні рухи); політизовані організації (народні рухи, профспілки); неполітичні організації (об’єднання за інтересами).

Визначальним елементом політичної організації суспільства, її ядром є держава з усіма її складовими: законодавчою виконавчою та судовою гілками влади, збройними силами. Являючись головним інститутом політичної системи, держава здійснює управління суспільством, охороняє його економічну, соціальну і культурну сфери. Взаємозв’язок між різними рівнями й гілками державної влади, між державою та громадянська суспільством виконують політичні партії – певні групи людей яких єднають спільні цілі та інтереси. Головним призначенням партій є досягнення державної влади; оволодіння апаратом управління для реалізації соціальних інтересів, що їх вони представляють; участь у розробці політичного курсу країни та впливі на висування і призначення державних лідерів. Поступове розширюється також впливовість трудових колективів на функціонування політичної організації суспільства.

Вирішальну роль у політичному житті суспільства відіграють суспільні організації та рухи, котрі мають на меті вирішення політичних проблем, задоволення й захист потреб та інтересів своїх членів. Кожне професійне, молодіжне, творче та інші добровільні об’єднання мають статут із чітко визначеними завданнями в межах чинних державних законів. Активним і самостійним елементом політичної системи суспільства є засоби масової інформації, які в демократичних країнах відіграють роль четвертої влади. Вони впливають на регулятивно-управлінську діяльність усіх ланок управління, сприяють реалізації цілей політики, пропагують вироблені політичні й правові норми. Засоби масової інформації намагаються звільнитися з-під державного й політичною диктату, але їхня незалежність не забезпечує нейтральності. Інтереси певних соціальних сил завжди домінують у складі масової інформації.

Політичні принципи й норми формують політичну поведінку та свідомість людини відповідно до цілей і завдань політичної системи. Закріплені в Конституції, законах, кодексах, законодавчих актах політичні принципи й норми регулюють політичні відносини, визначають дозволене й недозволене під кутом зору зміцнення правлячого режиму.

Політична свідомість і політична культура, які теж е важливими елементами політичної системи, складаються під впливом соціальної та політичної практики.

З точки зору існування структурних елементів політичної системи суспільства можна також виділити її окремі підсистеми:

інституційна або політична організація суспільства – включає дві складові – 1) власнеполітичні інститути (державні органи, органи виборчої системи, політичні партії, лобістські групи); 2) невласнеполітичні інститути (громадські організації, масові громадські рухи, засоби масової інформації, трудові колективи);

світоглядна або політична свідомість – складається із двох елементів – 1) політичної ідеології (ідеї, гасла, ідеали, цінності, концепції, теорії); 2) політичної психології (думки, погляди, слухи, настрої, почуття);

нормативна або політичні принципи та норми – об’єднує 1) правові норми (Конституція, закони, інші нормативні акти); 2) норми діяльності громадських формувань; 3) традиції та звичаї; 4) етико-моральні принципи та норми;

культурна або політична культура – до неї входять 1) пізнавальні елементи (уявлення, знання, міфи); 2) нормативно-оцінні (політичні оцінки, цінності, ціннісні орієнтації); 3) практично-поведінкові (форми діяльності, стереотипи поведінки); 4) інституційні (традиційні інститути, принципи їх побудови та діяльності);

комунікативна або політичні відносини – поділяється на дві частини – 1) первинні політичні відносини між класами, етносами, народами; 2) вторинні політичні відносини між партіями, державними інститутами, громадськими організаціями, різними видами політичних інститутів.