- •Міністерство освіти і науки України Рівненський інститут слов’янознавства Київського славістичного університету
- •Концептуальні
- •Isbn 978-966-2096-26-2 © Герасимчук т.Ф., Киридон а.М.,
- •Тема 1. Теоретичне розуміння суті та предметного поля
- •Тема 2. Система міжнародних відносин,
- •Розділ і. Теорія політичної влади Тема 1. Політика і політична влада: сутність, форми та роль у функціонуванні суспільства
- •1. Політика та її сутнісна характеристика
- •2. Поняття й особливості політичної влади
- •З точки зору теорії політики нас цікавить соціальна і політологічна суть влади. У науковій літературі існує шість типів визначення влади:
- •3. Класифікація політичної влади
- •4. Політична еліта та політична влада
- •5. Політичне лідерство: теорія, сутність, типологія, функції
- •6. Політична опозиція
- •7. Змі в політиці: політичний вплив та політичне маніпулювання
- •Тема 2. Політична влада і політичні процеси в сучасному світі
- •1. Ефективність політичної влади та її основні фактори
- •2. Суть і структура політичного процесу
- •3. Політична стабільність і конфлікти
- •Концептуальні висновки до розділу і
- •Контрольні питання і завдання для самостійної роботи
- •Тематика практичних занять
- •Тематика курсових (кваліфікаційних) робіт
- •Література
- •Тема 1. Поняття і структура політичної системи
- •2. Структура та організація політичної системи
- •3. Функції політичної системи
- •Тема 2. Основні типології політичних систем
- •1. Загальні підходи та характеристики типології політичних систем
- •2. Формаційні політичні системи
- •3. Режимні політичні системи
- •4. Функціональні (модельні) політичні системи
- •5. Партійні політичні системи
- •6. Виборчі політичні системи
- •7. Ідеологічні політичні системи
- •8. Інтеграційні (цивілізаційні) політичні системи
- •Тема 3. Держава в політичній системі суспільства
- •1. Походження і сутність держави
- •2. Функції держави та структура державної влади
- •3. Формотворчі чинники держави
- •Концептуальні висновки до розділу іі
- •Контрольні питання і завдання для самостійної роботи
- •Тематика практичних занять
- •Тематика курсових (кваліфікаційних) робіт
- •Література
- •Розділ ііі. Теорія міжнародних відносин
- •Тема 1. Теоретичне розуміння суті та предметного поля політології міжнародних відносин
- •1. Політологія міжнародних відносин: суть понять “міжнародні відносини”, “міжнародна політика”, “зовнішня політика”
- •2.Основні закономірності та тенденції розвитку світової політики
- •3. Національний інтерес як головне спрямування зовнішньої політики
- •4. Основні методи політології міжнародних відносин
- •Тема 2. Система міжнародних відносин, її структура і середовище
- •1. Системний підхід до аналізу міжнародних відносин
- •2. Типи, структура, закони функціонування і трансформації міжнародних систем
- •3. Поняття, різновиди й основні компоненти середовища міжнародних відносин
- •4. Соціальне середовище глобальної системи міжнародних відносин
- •5. Позасоціальне міжнародне середовище. Роль геополітики в політології міжнародних відносин
- •6. Міжнародна система і міжнародний порядок. Особливості світопорядку в сучасних умовах
- •Тема 3. Проблема правового регулювання і дії моральних норм у міжнародних відносинах
- •1. Міжнародне право як юридична база системи міжнародних відносин. Принципи міжнародного права
- •2. Основні моральні імперативи і норми у міжнародних відносинах
- •3. Особливості взаємодії права і моралі у міжнародних відносинах
- •Тема 4. Теоретико-концептуальні основи міжнародних відносин
- •Концептуальні висновки до розділу ііі
- •Контрольні питання і завдання для самостійної роботи
- •Тематика практичних занять
- •Тематика курсових (кваліфікаційних) робіт
- •Література
- •Розділ IV. Теоретико-політологічний аналіз сучасної української держави
- •Тема 1. Конституційні засади та основні етапи становлення української державності
- •В сучасних умовах
- •Тема 2. Особливості політичної системи України
- •Тема 3. Політична еліта України
- •Тема 4. Політичне лідерство в Україні
- •Тема 5. Політична опозиція в Україні
- •Тема 6. Специфіка функціонування змі в українському суспільстві
- •Тема 7. Зовнішня політика України в контексті її національних інтересів
- •Концептуальні висновки до розділу іv
- •Контрольні питання і завдання для самостійної роботи
- •Диспут. Еліта – Лідери – Опозиція – змі в Україні
- •Круглий стіл. Україна в сучасному світовому співтоваристві
- •Тематика курсових (кваліфікаційних) робіт
- •Література
- •Термінологічний словник
- •Концептуальні основи теорії політики
- •33022, М. Рівне, пр-т Кн.. Романа 9/24; тел.: (0362)24-45-09.
- •33028, М. Рівне, вул. Толстого, 3; тел. (0362)22-41-20.
6. Міжнародна система і міжнародний порядок. Особливості світопорядку в сучасних умовах
Людство завжди мало схильність до свідомого регулювання міжнародних відносин. У міру їх зрілості це знайшло вираження у прагненні до стабілізації міжнародного життя і поступовому формуванні на цьому шляху цілісної глобальної міжнародної системи, яка була б відповідним чином впорядкована. Звідси, міжнародний порядок – це такий устрій міжнародних (насамперед міждержавних) відносин, який покликаний забезпечити основні потреби держав та інших інститутів. створити та підтримати умови їх існування, безпеки та розвитку.
Термін “міжнародний порядок” має багато спільного і відмінного з поняттям “світовий порядок”. На думку С. Хофмана, міжнародний (міждержавний) порядок вповні може існувати без наявності світового порядку. Як приклад можна навести держави, між якими існують відносини взаємної поваги і водночас повної байдужості до внутрішніх справ одна одної, що робить можливим у тій або іншій державі наявність геноциду, порушення свободи слова чи совісті, економічну експлуатацію основної маси населення. Що стосується світового порядку, то він неможливий без створення ефективних процедур міждержавного співробітництва, що передбачають особливий міжнародний порядок, який відповідає загальним основним цілям і цінностям їх громадян. На мові юридичних термінів треба говорити про відмінність між правами держав (взаємній повазі суверенітету) і правами людини. Отже, міжнародний порядок є важливою складовою частиною світового порядку, має спільні з ним міжнародні економічні, науково-технічні, політичні, соціокультурні основи.
Спеціалісти виділяють три виміри міжнародного порядку:
- горизонтальний – стосунки між головними акторами міжнародних відносин;
- вертикальний – стосунки між сильними і слабкими акторами;
- функціональний – роль, яку відіграють у стабілізації міжнародного життя різні сфери міжнародних відносин – дипломатія і стратегія поведінки акторів, економічні обміни між ними, моральні цінності та політичні амбіції лідерів, діяльність транснаціональних корпорацій. різноманітних об’єднань й асоціацій неполітичного характеру тощо.
Однак головне в тому, що у всіх вимірах міжнародного порядку основним засобом його підтримки на різних етапах історичного розвитку міжнародних відносин залишалася сила, і насамперед воєнна сила.
Елементи нової міжнародної системи й нового світового порядку зародилися після другої світової війни, але особливо наприкінці ХX ст. разом із завершенням “холодної війни” в результаті розпаду СРСР і світової системи соціалізму, об’єднання Німеччини, розширення НАТО та ЄС на Схід, активного поглиблення процесів глобальної інтеграції. Певні перспективи розвитку, погодимося в цьому з авторами дослідження “Глобальні трансформації і стратегії розвитку” (К., 1998), окреслюються у трьох підходах:
1. Неореалістичний погляд: продовження деякої анархії в міжнародній системі зробить своїм наслідком такі елементи як пріоритет нації-держави, вузько національних інтересів, самовіддача, максимізація сили й балансу сил як чинників, які визначатимуть міжнародні відносини, У цьому контексті головну загрозу міжнародному миру становлять не акти зовнішньої агресії, а внутрішні конфлікти і громадянські війни на зразок подій 1990-х – початку 2000-х рр. у Росії (війна в районі Кавказу – на території, насамперед, Чечні-Ічкерії) та колишній Югославії.
2. Другий підхід поєднує марксистську (радикальну) теорію з теорією залежності, які передбачають, що динаміка світової капіталістичної системи, гегемонія у світі держав “великої сімки” викликатиме збереження нерівності в розподілі багатства, сили і різноманітних вигод між Північчю і Півднем. При цьому відзначається, що на глобальному фоні тільки меншість держав знаходиться на рівні навіть мінімальних стандартів демократії, Це вимагає особливої турботи про створення добре розвиненої правової системи, балансу сил і суворого розподілу влади між виконавчими, законодавчими й судовими структурами, дотримання на практиці режиму прав людини.
3. Третя перспектива – теорія ліберальної взаємозалежності – інтеграції, яка демонструє модифікацію анархії насамперед у міжнародних союзах і організаціях. Цей підхід також виходить з того, що глобальна система анархії модифікувалася значною мірою взаємозалежністю, інтеграцією і транснаціоналізмом. Ці процеси грунтуються насамперед на фактах інформаційно-технічних досягнень сучасного суспільства, діяльності транснаціональних корпорацій, а також розвитку і поглиблення інтеграційних процесів на Європейському континенті.
Зауважимо, що світовий сценарій важко прогнозувати, тут немає чітких рецептів, але певні загальні принципи можна сформулювати.
Перший. Реальність появи нових держав, якщо етнічний сепаратизм дістане свіжий стимул. Міжнародні інститути і механізми мають гарантувати їхню незалежність і суверенність.
Другий. Треба чітко домовитись, що будь-яке втручання у внутрішні справи держав неприпустиме. Суверенність означає заборону втручання. Єдина умова порушення суверенітету існуючої державної структури – це надання гуманітарної допомоги на добровільній основі. Якщо так, то це повинно йти по лінії, під контролем і за участю ООН.
Третій. Недопущення нав’язування західних культурних і соціальних цінностей різним цивілізаціям. Народи мають самі обрати свою систему через вільно висловлену волю.
Четвертий. Це механізми реальної глобальної та регіональної безпеки, де попереду Європа, а Азія робить перші кроки. Потреба в цих механізмах у сучасних умовах дуже велика і, безумовно, буде зростати.
П’ятий. Нові виміри міжнародної безпеки. Взаємодія глобалізації та локалізації, інтеграції та фрагментації. Пошук нової системи безпеки має грунтуватися перш за все на спільних цінностях і методах гармонізації національних інтересів.
Безперечно, встановлення нового світопорядку на демократичних і справедливих засадах буде довгим і складним процесом еволюції сучасної системи міжнародних відносин. При цьому його всеохоплююча природа має відображати три фундаментальні основи миру – безпеку, соціальний та економічний добробут і розвиток, демократію і повагу людських прав та свобод. Внесок у їх створення мають зробити всі міжнародні актори, а особливо держави сучасного світу.