- •Міністерство освіти і науки України Рівненський інститут слов’янознавства Київського славістичного університету
- •Концептуальні
- •Isbn 978-966-2096-26-2 © Герасимчук т.Ф., Киридон а.М.,
- •Тема 1. Теоретичне розуміння суті та предметного поля
- •Тема 2. Система міжнародних відносин,
- •Розділ і. Теорія політичної влади Тема 1. Політика і політична влада: сутність, форми та роль у функціонуванні суспільства
- •1. Політика та її сутнісна характеристика
- •2. Поняття й особливості політичної влади
- •З точки зору теорії політики нас цікавить соціальна і політологічна суть влади. У науковій літературі існує шість типів визначення влади:
- •3. Класифікація політичної влади
- •4. Політична еліта та політична влада
- •5. Політичне лідерство: теорія, сутність, типологія, функції
- •6. Політична опозиція
- •7. Змі в політиці: політичний вплив та політичне маніпулювання
- •Тема 2. Політична влада і політичні процеси в сучасному світі
- •1. Ефективність політичної влади та її основні фактори
- •2. Суть і структура політичного процесу
- •3. Політична стабільність і конфлікти
- •Концептуальні висновки до розділу і
- •Контрольні питання і завдання для самостійної роботи
- •Тематика практичних занять
- •Тематика курсових (кваліфікаційних) робіт
- •Література
- •Тема 1. Поняття і структура політичної системи
- •2. Структура та організація політичної системи
- •3. Функції політичної системи
- •Тема 2. Основні типології політичних систем
- •1. Загальні підходи та характеристики типології політичних систем
- •2. Формаційні політичні системи
- •3. Режимні політичні системи
- •4. Функціональні (модельні) політичні системи
- •5. Партійні політичні системи
- •6. Виборчі політичні системи
- •7. Ідеологічні політичні системи
- •8. Інтеграційні (цивілізаційні) політичні системи
- •Тема 3. Держава в політичній системі суспільства
- •1. Походження і сутність держави
- •2. Функції держави та структура державної влади
- •3. Формотворчі чинники держави
- •Концептуальні висновки до розділу іі
- •Контрольні питання і завдання для самостійної роботи
- •Тематика практичних занять
- •Тематика курсових (кваліфікаційних) робіт
- •Література
- •Розділ ііі. Теорія міжнародних відносин
- •Тема 1. Теоретичне розуміння суті та предметного поля політології міжнародних відносин
- •1. Політологія міжнародних відносин: суть понять “міжнародні відносини”, “міжнародна політика”, “зовнішня політика”
- •2.Основні закономірності та тенденції розвитку світової політики
- •3. Національний інтерес як головне спрямування зовнішньої політики
- •4. Основні методи політології міжнародних відносин
- •Тема 2. Система міжнародних відносин, її структура і середовище
- •1. Системний підхід до аналізу міжнародних відносин
- •2. Типи, структура, закони функціонування і трансформації міжнародних систем
- •3. Поняття, різновиди й основні компоненти середовища міжнародних відносин
- •4. Соціальне середовище глобальної системи міжнародних відносин
- •5. Позасоціальне міжнародне середовище. Роль геополітики в політології міжнародних відносин
- •6. Міжнародна система і міжнародний порядок. Особливості світопорядку в сучасних умовах
- •Тема 3. Проблема правового регулювання і дії моральних норм у міжнародних відносинах
- •1. Міжнародне право як юридична база системи міжнародних відносин. Принципи міжнародного права
- •2. Основні моральні імперативи і норми у міжнародних відносинах
- •3. Особливості взаємодії права і моралі у міжнародних відносинах
- •Тема 4. Теоретико-концептуальні основи міжнародних відносин
- •Концептуальні висновки до розділу ііі
- •Контрольні питання і завдання для самостійної роботи
- •Тематика практичних занять
- •Тематика курсових (кваліфікаційних) робіт
- •Література
- •Розділ IV. Теоретико-політологічний аналіз сучасної української держави
- •Тема 1. Конституційні засади та основні етапи становлення української державності
- •В сучасних умовах
- •Тема 2. Особливості політичної системи України
- •Тема 3. Політична еліта України
- •Тема 4. Політичне лідерство в Україні
- •Тема 5. Політична опозиція в Україні
- •Тема 6. Специфіка функціонування змі в українському суспільстві
- •Тема 7. Зовнішня політика України в контексті її національних інтересів
- •Концептуальні висновки до розділу іv
- •Контрольні питання і завдання для самостійної роботи
- •Диспут. Еліта – Лідери – Опозиція – змі в Україні
- •Круглий стіл. Україна в сучасному світовому співтоваристві
- •Тематика курсових (кваліфікаційних) робіт
- •Література
- •Термінологічний словник
- •Концептуальні основи теорії політики
- •33022, М. Рівне, пр-т Кн.. Романа 9/24; тел.: (0362)24-45-09.
- •33028, М. Рівне, вул. Толстого, 3; тел. (0362)22-41-20.
2. Суть і структура політичного процесу
Політичний процес є вираженням системи або сукупності політико-владних відносин. Структурно він складається з 3 головних і взаємозв’язаних елементів: політичної діяльності, політичних рішень і політичного маркетингу.
а) Політична діяльність – це сукупність дій окремих індивідів і великих суспільних груп, які спрямовані на завоювання та утримання влади , а також реалізацію інших політичних інтересів. Вона відзначається високою долею прагматизму і прив’язана до реально існуючого суспільно-економічного ладу.
Цілі, зміст, розмах і наслідки політичної діяльності визначаються політичними інтересами, свідомістю, політичною культурою, традиціями і правовими нормами. При цьому вона є активним початком усього політичного процесу. Саме політична діяльність – своєрідне поле дій інститутів політичної системи і соціально-політичних норм. У ній відбиваються воля й інтереси різних соціальних груп, їх ставлення до політики і управління.
Первинним головним і фактично єдиним суб’єктом політичної діяльності виступає людина. Що стосується об’єктів політичної діяльності, то їх можна розділити на дві групи:
I – об’єкти, які є організаційними факторами суспільно-політичного життя :
1) утворення державних органів шляхом їх виборів;
2) створення масових організацій у результаті волевиявлення громадян;
3) вироблення політико-правових норм, в т. ч. шляхом референдумів, з’їздів, зборів;
4) організація системи управління основними сферами державного і суспільного життя.
II – об’єкти, які є процесами політичного розвитку:
1) зміцнення соціальних основ розвитку суспільства;
2) розвиток національних відносин;
3) залучення громадян до управління державними і суспільними справами;
4) вироблення довіри і підтримки політичним курсом партій та політичним інститутом;
5) формування політичної свідомості громадян;
6) зміцнення влади і політичних інститутів;
7) забезпечення дотримання законності та інших демократичних норм;
8) проведення міжнародної політики.
Таким чином, політична діяльність в цілому пов’язана з розробкою політики, її здійсненням і функціонуванням влади.
б) Характер, а також і спрямування політичної діяльності відображаються в політичних рішеннях. Вони є головною складовою частиною політичного процесу. Так як визначають спрямування політичного життя. Звідси, політичне рішення – це вибір варіанту політичної діяльності з метою задоволення певних потреб. Існують різні класифікації політичних рішень. Так, залежно від об’єкта і суб’єкта політики можна виділити три типи рішень:
1) державні рішення;
2) рішення політичних партій, рухів та інших організацій (церкви, профспілок тощо) щодо держави;
3) рішення в межах керівної системи (напр. рішення парламенту щодо виконавчих органів, федеральних інстанцій стосовно місцевих).
Залежно від сфери суспільного життя розрізняють політичні рішення відносно економіки, соціальної сфери, духовного життя і т. п. За перспективою діяльності рішення можуть мати стратегічний (передбачати тривалі і глибокі якісні зміни в суспільному житті) і тактичний (визначати способи досягнення стратегічних завдань) характер. У залежності від масштабності впливу політичні рішення бувають регіональними, загально національними і глобальними.
Процес прийняття політичних рішень складається з 5 фаз.
I – поява економічної, соціальної, духовної чи політичної потреби, яку необхідно задовольнити;
II – аргументація на користь інтересів, тобто обґрунтування задоволення відповідних потреб;
III – висловлення вимог до учасників прийняття політичних рішень, тиск на них (при цьому активно використовуються засоби масової інформації);
IV – вибір пріоритетів і встановлення їхніх сфер;
V – координація інтересів та формулювання самих рішень.
Останні дві фази здійснюються на рівнів центрів прийняття політичних рішень.
Втілюються політичні рішення в законах, указах і постановах урядових органів, в документах політичних партій. Звідси, найважливішим завданням контролю у сфері політичної діяльності по реалізації прийнятого рішення є забезпечення законності, яка регулює основні сторони суспільно-політичного життя країни.
в) Політичний маркетинг (від англ.marketing, market – ринок) – система спеціальних методів і засобів дослідження політичного ринку, вироблення програмних цілей і здійснення програмного впливу на поведінку людей. Політичний менеджмент (від англ.manager – управляючий) – система засобів і функції управління політичним процесом.
Політичний маркетинг є засобом організації діяльності з метою забезпечення політичних інтересів, особливо у процесі політичної боротьби за владу. Його головне завдання – управління політичним процесом.
До головних елементів політичного маркетингу належить:
технологія підготовки правових актів;
вивчення своєрідного попиту на політичну продукцію (основним показником рівня попиту є референдум, який свідчить про стан політичного ринку);
політична реклама, яка повинна забезпечувати основну вимогу: об’єктивність в оцінці політичних якостей політичного діяча;
стимулювання політичних дій.
В цілому політичний маркетинг забезпечує підготовку громадської думки, пропаганду, агітацію на користь певної політичної продукції. При цьому головне завдання маркетингового підходу полягає в організації втілення політичних документів у практику.