Тема 18. Правова організація працевлаштування громадян

Розглядаючи питання щодо законодавства про зайнятість та основні принципи державної політики у сфері зайнятості населення потрібно усвідомити, що право людей на працю й захист від безробіття встановлено міжнародними правовими актами. Важливу роль у правовому регулюванні зайнятості населення відіграють конвенції та рекомендації МОП, які встановлюють міжнародні стандарти у сфері зайнятості населення та працевлаштування.

Під час вивчення зазначеного питання зверніть увагу на нормативно-правове регулювання зайнятості безпосередньо в Україні. Запам’ятайте, що зайнятість суспільно корисною працею осіб, які припинили трудові відносини з підстав, передбачених КЗпП, за неможливості їх самостійного працевлаштування забезпечується відповідно до Конституції України, КЗпП, Закону України «Про зайнятість населення» від 1 березня 1991 р., Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 2 березня 2000 р та іншими законодавчими актами України.

Вивчення попередньої теми дає змогу з’ясувати і те, що соціально-партнерські угоди та колективні договори також установлюють норми щодо забезпечення зайнятості вивільнюваних працівників.

Основні принципи державної політики у сфері зайнятості населення потрібно розглядати як державні гарантії права на вибір професії і виду діяльності, визначені Законом України «Про зайнятість населення».

Потребують належної уваги та засвоєння державні гарантії працездатному населенню у працездатному віці в Україні, які пропонуються до розгляду та використання в практичній трудовій діяльності:

– добровільність праці, вибору або зміни професії та виду діяльності;

– захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу й незаконного звільнення, а також сприяння в збереженні роботи;

– безкоштовне сприяння у підборі підходящої роботи та працевлаштуванні відповідно до покликання, здібностей, професійної підготовки, освіти, з урахуванням суспільних потреб, всіма доступними засобами, включаючи професійну орієнтацію і перепідготовку;

– компенсація матеріальних витрат у зв’язку з направленням на роботу до іншої місцевості;

– виплата вихідної допомоги працівникам, які втратили постійну роботу на підприємствах, в установах та організаціях, у випадках і на умовах, передбачених чинним законодавством;

– безкоштовне навчання новим професіям безробітних, перепідготовку в навчальних закладах або в системі державної служби зайнятості з виплатою матеріальної допомоги;

– виплата безробітним в установленому порядку допомоги по безробіттю, матеріальної допомоги по безробіттю, матеріальної допомоги членам сім’ї, які перебувають на їх утриманні, та інших видів допомоги;

– зарахування до загального страхового стажу, а також до безперервного стажу періоду перепідготовки та навчання нових професій, участі в оплачуваних громадських роботах, одержання допомоги по безробіттю та матеріальної допомоги по безробіттю;

– надання роботи за фахом на період не менше трьох років молодим спеціалістам – випускникам державних навчальних закладів, раніше заявленим підприємствами, установами, організаціями.

Належному засвоєнню матеріалу першого питання даної теми сприятиме розгляд таких понять як броня, квота робочих місць, скорочення чисельності або штату працівників, відмова у прийомі на роботу громадян в межах встановленої броні та відповідальність підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності за вчинення дій, які не відповідають вимогам чинного законодавства України.

Зайнятість слід розглядати як діяльність громадян, пов’язану із задоволенням особистих та суспільних потреб, що приносить їм дохід у грошовій або іншій формі, що законодавчо закріплено ст.1 Закону України «Про зайнятість населення». Це визначення вказує на фактичну реалізацію права на працю без будь-якого примусу, оскільки незайнятість не може бути підставою для юридичної відповідальності.

В Україні до зайнятого населення належать громадяни, які проживають на території держави на законних підставах, з’ясуйте, звернувшись до ст. 1 Закону України «Про зайнятість населення», саме які це громадяни та якими видами діяльності вони займаються. Зважте, що цей перелік не є вичерпним, оскільки в ст. 1 говориться про те, що законодавством України можуть передбачатися й інші категорії незайнятого населення.

Опанування поняттям «зайнятість» надасть змогу зробити висновки про те, що зайнятість означає фактичну реалізацію права на працю; громадяни реалізують своє право на працю у різних формах зайнятості. Термін «зайняті» значно ширший від терміну «працівники», так як зайнятість на умовах трудового договору – лише одна із форм зайнятості.

Поряд із терміном «зайняте населення» законодавством визначається поняття «безробітний», а також зміст його правового статусу. Правовий статус безробітного включає основні права й обов’язки та їх гарантії. Необхідно знати, що безробітними визнаються:

– тільки працездатні за віком і станом здоров’я громадяни, які не мають роботи й заробітку, інших передбачених законодавством доходів;

– зареєстровані в державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу;

– готові і здатні приступити до підходящої роботи.

Поряд з цим, чинне законодавство України визначає категорії громадян, які не можуть бути визнані безробітними:

– віком до 16 років, за винятком тих, які працювали і були вивільнені у зв’язку із змінами в організації виробництва та праці, реорганізацією, перепрофілюванням і ліквідацією підприємства, установи й організації або скороченням чисельності (штату);

– які вперше шукають роботу і не мають професії (спеціальності), у тому числі випускники загальноосвітніх шкіл у разі відмови їх від проходження професійної підготовки або від оплачуваної роботи, включаючи роботу тимчасового характеру, яка не потребує професійної підготовки;

– які відмовились від двох пропозицій підходящої роботи з моменту реєстрації їх у службі зайнятості як осіб, що шукають роботу;

– які мають право на пенсію відповідно до законодавства України.

Якості вивчення питання, що розглядається, сприятиме опанування знаннями про те, що у разі відсутності підходящої роботи рішення про надання громадянам статусу безробітних приймається державною службою зайнятості за їх особистими заявами з восьмого дня після реєстрації у центрі зайнятості за місцем проживання як таких, що шукають роботу.

Реєстрація громадян провадиться при пред’явленні паспорта і трудової книжки, а в разі потреби – військового квитка, документа про освіту або документів, які їх замінюють.

Потрібно запам’ятати, що порядок реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних державною службою зайнятості врегульовується ст.ст. 28-30 Закону України «Про зайнятість населення» та визначається Кабінетом Міністрів України («Положення про порядок реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних, виплати допомоги по безробіттю, а також умови надання матеріальної допомоги в період професійної підготовки та перепідготовки», затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1998 р. № 578).

Громадянам, зареєстрованим у Державній службі зайнятості, протягом семи календарних днів з моменту реєстрації добирається підходяща робота.

Поняття «підходяща робота» для різних категорій громадян, які звертаються щодо працевлаштування до державної служби зайнятості, неоднозначне, його законодавче врегулювання відбувається згідно ст. 7 Закону України «Про зайнятість населення».

Необхідно врахувати, що поняття працевлаштування вужче, ніж поняття зайнятості, а саме працевлаштування передує зайнятості і є його найважливішою гарантією. Варто розрізняти працевлаштування у широкому та вузькому розумінні. У широкому значенні – це процес будь-якого влаштування на роботу, у тому числі й самостійного, і за допомогою служби зайнятості. У вузькому розумінні працевлаштування – це діяльність відповідних державних органів зі сприяння громадянам України у відшукуванні потрібної роботи й улаштуванні на неї, включаючи й процеси професійної підготовки, перепідготовки тощо.

Практична допомога у працевлаштуванні громадян надається Державною службою зайнятості. Запам’ятайте структуру ДСЗ, складу якої входять Державний центр зайнятості Міністерства праці та соціальної політики України; Республіканський (АРК) центр зайнятості; обласні, районні, міжрайонні, міські та районні в містах центри зайнятості. Акцентуйте увагу і на тому, що крім цих органів до ДСЗ входять також: центри профорієнтації; навчальні заклади професійної підготовки незайнятого населення; інформаційно-обчислювальні центри; територіальні та спеціалізовані бюро зайнятості; центри трудової реабілітації населення.

Студентам також необхідно розглянути питання про особливості працевлаштування окремих категорій громадян. Щоб з’ясувати особливості працевлаштування інвалідів, необхідно звернутися до Закону України від 21 березня 1991 р. «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», а також вивчити Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 3 травня 1995 р. № 314.

Працевлаштування випускників вищих навчальних закладів проводиться відповідно до Порядку працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснювалася за державним замовленням, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 22 серпня 1996 р. № 992, Положенням про сприяння в працевлаштуванні випускників державних вищих навчальних закладів і професійних навчально-виховних закладів України, затверджене наказом Міністерства освіти України від 23 березня 1994 р. № 79.

Працевлаштування працівників, вивільнюваних з підприємств, установ, організацій здійснюється у відповідності із ст. 49-2 КЗпП. Особливі гарантії працівникам, що втратили роботу у зв’язку із змінами в організації виробництва і праці, передбачені ст. 26 Закону України «Про зайнятість населення».

Громадяни, які втратили роботу в колективних сільськогосподарських підприємствах, у тому числі звільнені у зв’язку із змінами в організації виробництва і праці, пред’являють довідку про вихід із сільськогосподарського підприємства, товариства.

Студентам необхідно також розглянути особливості працевлаштування і деяких інших категорій громадян (осіб, звільнених з місць позбавлення волі, звільнених із строкової військової або альтернативної (невійськової) служби і деяких інших).

Практичне заняття

Питання для обговорення:

1. Правове регулювання працевлаштування громадян України. Державні гарантії права на вибір виду зайнятості в Україні.

2. Поняття працевлаштування та його правові форми.

3. Державна служба зайнятості, її права та обов’язки. Правові відносини органів державної служби зайнятості з підприємствами.

4. Поняття безробітного і його правове становище. Компенсації при втраті роботи. Умови виплати допомоги в разі безробіття.

Глосарій основних термінів і понять (далі Глосарій): принципи державної політики зайнятості населення, додаткові гарантії зайнятості для окремих категорій населення, квота робочих місць, броня, скорочення чисельності або штату працівників, зайнятість, безробітні, підходяща робота, вивільнення працівників, працевлаштування.

2. Ознайомитись з рекомендованою літературою до теми, скласти опорний конспект та підготуватися до обговорення основних питань теми.

Завдання для самоконтролю знань:

1. Скласти термінологічний словник до теми і підготуватися до понятійного диктанту.

2. Ознайомитися з рекомендованими джерелами та літературою до теми і підготувати опорний конспект питань для обговорення на практичному занятті.

3. Виконати практичні завдання

3.1. Розробити структурно-логічну схему «Зміст права на забезпечення зайнятості та працевлаштування».

3.2. Розв’язати ситуаційне завдання:

Працівник Петренко С.О. після вивільнення з підприємства без поважних причин своєчасно не зареєструвався у державній службі зайнятості як такий, що шукає роботу та відмовився від двох пропозицій підходящої роботи в період пошуку роботи.

1. Які пільги, передбачені чинним законодавством України, втрачає працівник Петренко С.О.?

2. Який порядок надання статусу безробітного громадянину Петренку С.О. встановлено законодавством?

4. Виконати тестові завдання і підготуватися до тестового контролю.

1. Особливі гарантії, передбачені для працівників, які втратили роботу у зв’язку зі змінами в організації виробництва і праці:

1. зберігається середня зарплата на період до трьох місяців;

2. виплачується допомога у зв’язку з безробіттям у розмірі 75 % середньої заробітної плати протягом наступних трьох місяців та 50 % протягом наступних шести місяців;

3. зберігається право на відпустку і на неповний робочий тиждень;

4. зберігається середній заробіток на весь період перенавчання;

5. гарантується достроковий (за 1,5 року) вихід на пенсію всім працівникам передпенсійного віку за наявності відповідного загального стажу;

6. ці гарантії передбачені звільненим у результаті ліквідації, реорганізації чи перепрофілювання підприємства за умови їх реєстрації у службі зайнятості.

2. Додаткові гарантії зайнятості передбачені:

1. для працездатних громадян і молоді;

2. для жінок, які мають малолітніх дітей або дітей-інвалідів;

3. для осіб, які більше одного року не мають роботи;

4. для працівників, що звільнені за станом здоров’я;

5. для осіб, звільнених з місць позбавлення волі.

3. Бронювання робочих місць для окремих категорій населення на підприємствах з чисельністю понад 20 чоловік становить:

1. До 5 % загальної кількості робочих місць.

2. До 10 % загальної кількості робочих місць.

3. До 15 % загальної кількості робочих місць.

4. До 20 % загальної кількості робочих місць.

4. У межах якого часу працівник повинен бути попереджений письмово про звільнення за скороченням чисельності або штату працівників?

1. За 1 тиждень.

2. За 1 місяць.

3. За два місяці.

4. За три місяці.

5. До державної служби зайнятості мають право звертатися неповнолітні з:

1. 15 років.

2. 16 років.

3. 17 років.

4. 18 років.