Тема 9. Управління економікою.

Економіку можна визначити як складну систему інтегрованих галузей, підгалузей та комплексів народного господарства, пов’язаних з виробництвом, розподілом, обміном і споживанням матеріальних благ та наданням послуг, а також їх ефективним використанням.

Державне управління у сфері економіки – це підзаконна, державно-владна діяльність виконавчо-розпорядчого, організуючого характеру, здійснювана уповноваженими на те суб’єктами щодо загального керівництва та безпосереднього регулювання економічних процесів у різних галузях народного господарства.

Управління у сфері економіки охоплює такі галузі: промисловість; агропромисловий комплекс; паливно-енергетичний комплекс; торгівлю, громадське харчування та зовнішньоекономічну діяльність; транспорт, дорожнє господарство та зв’язок; будівництво, архітектуру та житлово-комунальне господарство; використання та охорону природних ресурсів; підприємницьку діяльність у названих галузях.

Правовою основою державного регулювання економічною сферою насамперед є Конституція України, відповідні закони, укази Президента України, постанови КМУ, відомчі нормативні акти, рішення місцевих органів влади.

В управлінні економікою бере участь значне коло органів державної влади та місцевого самоврядування, роль яких у такому управлінні визначається відповідно до Конституції та законів України їх загальним функціональним призначенням.

Безпосередньо функції державного управління в окремих сферах економічної діяльності здійснюють відповідні ЦОВВ та їх регіональні підрозділи, у т.ч. профільні міністерства, державні комітети та ЦОВВ зі спеціальним статусом.

У цей час до системи ЦОВВ, які здійснюють державне управління в окремих галузях економічної діяльності, належать міністерства: аграрної політики та продовольства; екології та природних ресурсів, економічного розвитку і торгівлі; енергетики та вугільної промисловості; інфраструктури; регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства.

Центральні органи виконавчої влади: Державна авіаційна служба; Державна автотранспортна служба; Державна ветеринарна та фіто санітарна служба; Державна служба автомобільних доріг; Державна служба геології та надр; Державна служба гірничого нагляду та промислової безпеки; Державна служба зв’язку та інші.

ЦОВВ зі спецстатусом: Антимонопольний комітет; Фонд державного майна.

У структурі міністерств для керівництва певними підгалузями створені окремі департаменти.

Названі ЦОВВ мають свої регіональні (територіальні) структурні підрозділи, зокрема такі, як: управління (головні управління), відділи, служби, які виконують насамперед

посередницькі управлінські функції між відповідними ЦОВВ, місцевими держадміністраціями, органами місцевого самоврядування та окремими підприємствами, установами та організаціями. Вони, як правило, перебувають у подвійному підпорядкуванні.

Отже, у системі органів безпосереднього управління окремими галузями у сфері економіки помітна в основному триланкова схема:

• відповідний центральний орган виконавчої влади (певне міністерство, держкомітет чи ЦОВВ зі спецстатусом);

• їх територіальні структурні підрозділи, які, як правило, перебувають в складі місцевих держадміністрацій (управління, відділи, служби),

• адміністрація окремих державних підприємств, установ та організацій. В окремих випадках трапляється і дволанкова система.

Управління економічною сферою в країні сьогодні поєднує в собі галузеві, функціональні та територіальні засади.

Стратегічним напрямом сучасної економічної політики держави є курс на поглиблення радикальних економічних реформ на основі ринкових механізмів, на стабілізацію економічної ситуації та економічне зростання, що призвело б до реального поліпшення життєвого рівня громадян та розв’язання інших нагальних суспільних проблем.

Лекційне заняття

План

1. Загальна характеристика адміністративно-правового регулювання у сфері економіки.

2. Суб’єкти адміністративно-правового регулювання у сфері промисловості, агропромислового комплексу, будівництва та комунікацій.

3. Адміністративно-правові засоби державного впливу у сфері економіки.

4. Державний контроль у сфері економіки.

Практичне заняття

Питання для обговорення

1. Загальна характеристика промислової політики держави. Організація державного управління промисловістю. Управління промисловими підприємствами.

2. Організаційно-правові засади управління агропромисловим комплексом. Система органів управління агропромисловим комплексом.

3. Організаційно-правові засади управління будівництвом і житлово-комунальним господарством.

4. Організаційно-правові засади управління комунікаціями.

5. Органи управління транспортом і зв’язком.

6. Організаційно-правовові засади управління у сфері підприємництва. Державна підтримка підприємництва.

Глосарій основних термінів і понять (далі Глосарій): економічна стратегія (за Господарським кодексом України (далі – ГК)), економічна тактика (за ГК), державна цільова програма, демонополізація економіки, Міністерство аграрної політики та продовольства України (Мінагрополітики України), Міністерство економічного розвитку і торгівлі України (Мінекономрозвитку України),Міністерство енергетики та вугільної промисловості України, Міністерство інфраструктури України (Мінінфраструктури України), Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України (Мінрегіон України).

Завдання для самоконтролю знань:

1. Скласти термінологічний словник до теми і підготуватися до понятійного диктанту.

2. Ознайомитися з рекомендованими джерелами і літературою до теми та підготувати опорний конспект питань для обговорення на практичному занятті.

3. Виконати практичні завдання:

3.1. Доповнити схему системи органів управління економікою та її окремими галузями.

3.2. а) Скласти схему системи органів управління агропромисловим комплексом.

б) Скласти схему системи центральних органів виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної політики економічного і соціального розвитку, цінової, промислової, інвестиційної, зовнішньоекономічної політики, державної політики у сфері торгівлі, державної регіональної політики, державної політики з питань розвитку підприємництва, технічного регулювання та захисту прав споживачів, а також міжвідомчої координації з питань економічного і соціального співробітництва України з Європейським Союзом

4. Розв’язати тести:

1. Центральним органом виконавчої влади у галузі видобувної промисловості є:

а) Міністерство інфраструктури України;

б) Державне агентство з енергоефективності та енергозбереження України;

в) Міністерство економічного розвитку і торгівлі України;

г) Міністерство екології та природних ресурсів України;

д) Міністерство енергетики та вугільної промисловості України.

2. Урядовим органом державного управління, який діє у складі органу виконавчої влади в галузі транспорту та зв’язку України і займається питаннями зв’язку та інформатизації, є:

а) Державний департамент з питань зв’язку та інформатизації України;

б) Державний комітет з питань зв’язку та інформатизації України;

в) Державна інспекція зв’язку України;

г) Національна комісія з питань комунікацій України;

д) Національна Рада з питань інформатизації України.

3. Спеціально уповноваженим органом, який реалізує державну політику у сфері підприємництва, є:

а) Міністерство економіки України;

б) Державний комітет фінансового моніторингу;

в) Міністерство фінансів України;

г) Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва;

д) Міністерство промислової політики України.

4. Центральним органом виконавчої влади в галузі агропромислового комплексу є:

а) Міністерство транспорту та зв’язку України;

б) Міністерство аграрної політики та продовольства України;

в) Міністерство економічного розвитку і торгівлі України;

г) Міністерство внутрішніх справ України.

5. Центральним органом виконавчої влади, який не має повноважень в галузі економіки, є:

а) Міністерство транспорту та зв’язку України;

б) Міністерство аграрної політики України;

в) Міністерство економіки України;

г) Міністерство внутрішніх справ України.

Теми презентацій, рефератів:

1. Концептуальні засади стратегії економічного та соціального розвитку України на 2002–2011 роки.

2. Проведення аграрної реформи в Україні.

3. Перспективи реформування і розвитку житлово-комунального господарства.

4. Формування інститутів власників житлового фонду та управителів житловими будинками.

5. Адміністративно-правовий статус Національного агентства з питань підготовки та проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу та реалізації інфраструктурних проектів.