Джерела і література Нормативно-правові акти

1. Конституція України: Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року – К.: Вікар, 1997. – 64 с.

2. Законодавство України про працю: Нормативні акти / упорядник і науковий редактор В. Вакуленко – К., 1999. – Т. 1-3.

3. Кодекс законів про працю України з постатейними матеріалами / За ред. В. М. Вакуленка, О. П. Товстенка. – К., 2000. – 789 с.

4. Про інформацію: Закон України від 2 жовтня 1992 р.

5. Про практику розгляду судами трудових спорів: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 06.11.92 № 9.

6. Про затвердження Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади: Постанова Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1992 р. № 731.

7. Про ведення колективних переговорів з укладення Генеральної, галузевих і регіональних угод: Розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 січня 2001 р. № 1-р.

8. Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади: Указ Президента України від 3 жовтня 1992 р.

Література Основна

9. Бойко М.Д. Трудове право України: Навч. посiбник / М.Д. Бойко. – К.: Атiка, 2007. – 312 с.

10. Болотiна Н.Б. Трудове право України + [Електрон. ресурс]: Пiдручник / Н.Б. Болотiна. – К.: Вiкар, 2003. – 725 с.

11. Болотіна Н.Б. Трудове право України: Підручник. – 5-те вид., перероб. і доп. – К.: Знання, 2008. – 860 с.

12. Трудове право України: Академiчний курс: Пiдручник / за ред. Н.М. Хуторян. – К.: А.С.К., 2004. – 608 с.

13. Трудове право України: Курс лекцій. / За ред. Л.П. Грузінової, В.Г. Короткіна. – К.: МАУП, 2003. – 254 с.

Додаткова

14. Дубей В. Заборона дискримінації у сфері праці: теоретичні питання і нормативне забезпечення // Право України. – 2005. – № 11. – C. 33-35.

15. Лазор В. Юридична природа трудового договору в ринкових умовах // Право України. – 2000. – № 1. – C. 47-49.

16. Лилак Д. Колізії наукових поглядів на поняття «законодавство» і практичну необхідність його нормативної легалізації // Право України. – 2001. – № 8. – C. 32-39.

17. Ротань В.Г. Далі зволікати не можна (щодо ухвалення Трудового кодексу України) // Праця і зарплата. – 2007. – № 10. – C. 4-5.

18. Хуторян Н. Чи відповідає проект нового Трудового кодексу Конституції України? // Україна: аспекти праці. – 2004. – № 6. – C. 48-51.

19. Фединяк Л. Визнання іноземних судових рішень на території України: окремі питання // Право України. – 2000. – № 7. – C. 67-74.

20. Феськов М.М. Трудове законодавство України і Європейська соціальна хартія (переглянута) і питання адаптації: Монографія. – К.: Знання, 2005.

21. Ярошенко О.М. Теоретичні та практичні проблеми джерел трудового права України: Монографія. – Х.: Видавець СПД ФО Вапнярчук Н.М., 2006. – 456 с.

Тема 16. Правовідносини у сфері трудового права та їх суб’єкти

Вивчаючи питання щодо правового регулювання трудових відносин необхідно розглянути їх види відповідно до розподілу на індивідуальні і колективні. Слід пояснити нерозривний зв’язок, єдність і взаємодію індивідуальних і колективних трудових правовідносин. Водночас необхідно відзначити первинність, верховенство індивідуальних трудових правовідносин, які виступають підґрунтям для існування колективних.

Колективний характер досліджуваних відносин обумовлений їхнім суб’єктним складом, необхідністю забезпечення колективних інтересів працівників, які об’єктивно існують і потребують відповідного правового виразу.

Колективні відносини, як і індивідуальні, носять трудовий характер. Вони регулюються нормами трудового права, виникають у процесі праці у зв’язку з трудовою діяльністю. Їхнім змістом є колективні трудові права та кореспондуючі ним обов’язки.

Суб’єктами індивідуальних трудових правовідносин є найманий працівник і роботодавець, тобто власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа.

Студентам необхідно розкрити питання про правовий статус працівника і роботодавця, який складається з наступних елементів:

1) трудової правосуб’єктності;

2) основних (статутних) трудових прав та обов’язків;

3) юридичних гарантій цих прав і обов’язків;

4) відповідальності за порушення трудових обов’язків.

При вивченні правових дисциплін, Ви повинні були засвоїти те, що необхідною умовою для виникнення трудових відносин є трудова правосуб’єктність. Згідно з трудовим правом громадянин володіє єдиною трудовою праводієздатністю та деліктоздатністю – здатністю мати й здійснювати трудові права й обов’язки, нести відповідальність за трудові правопорушення. Усі ці елементи виникають одночасно й називаються трудовою правосуб’єктністю. За загальним правилом трудова правосуб’єктність працівників виникає з 16 років. За згодою одного з батьків або особи, що його замінює, можуть, як виняток, прийматися на роботу особи, що досягли 15 років. Для підготовки молоді до продуктивної праці допускається прийом на роботу учнів з 14 років у порядку, передбаченому ст. 188 КЗпП. Щодо максимального віку для укладення трудового договору, то його не визначено в КЗпП. Тільки в окремих випадках, враховуючи специфіку праці, законодавством про працю може визначатися максимальна межа щодо віку працівника.

Обсяг трудової правосуб’єктності – це права та обов’язки працівника, які студенти повинні охарактеризувати.

Далі потрібно розглянути трудову правосуб’єктність роботодавця – власника підприємства, установи, організації або уповноваженого ним органу чи фізичної особи, яка відповідно до законодавства використовує найману працю. Трудова правосуб’єктність юридичної особи виникає з моменту державної реєстрації і продовжується до її ліквідації. Трудова правосуб’єктність роботодавця – фізичної особи виникає із досягненням 18 років.

У літературі виділено два критерії трудової правосуб’єктності роботодавця – юридичної особи: оперативний і майновий. Оперативний критерій зводиться до здатності здійснювати підбір і розстановку кадрів, організувати працю працівників, створювати їм умови праці, необхідні для виконання роботи. Майновий критерій зводиться до наявності фонду оплати праці.

Студентам необхідно дати загальну характеристику трудовим колективам, профспілкам, організаціям роботодавців як суб’єктам колективних трудових правовідносин, проаналізувати чинні нормативно-правові акти, в яких визначається їхнє правове становище.

Кожна із сторін колективних трудових правовідносин має своїх представників, які є суб’єктами цих відносин. У літературі представництво не відокремлюється від колективних трудових правовідносин, оскільки ті з них, суб’єктами яких виступають профспілки (їх об’єднання), організації роботодавців (їх об’єднання) вже є представницькими за своїм характером. Представництво у колективних трудових правовідносинах відбувається на підставі закону, внутрішнього правового акту організації, рішення виборного органу первинної профспілкової організації.

Підстави виникнення, зміни й припинення трудових відносин потрібно розглядати як певні юридичні факти, передбачені трудовим законодавством України.

Трудовий договір є основним юридичним фактом, з яким пов’язано виникнення трудових відносин. До інших юридичних фактів, необхідних для виникнення трудових відносин, належать:

– обрання на посаду, за якою виконується робота. Як правило, ця підстава виникнення трудових відносин визначена в законі, нормативно-правових актах, а також може бути передбачена й засновницькими (установчими) документами організації. Для працівників, які займають виборні посади, підставою виникнення трудових відносин є факт обрання на посаду й укладання трудового договору;

– заміщення відповідної посади за конкурсом. Для окремих категорій працівників як підстава виникнення трудових відносин необхідні й інші юридичні факти. Наприклад, для осіб, які приймаються на роботу за конкурсом, укладанню трудового договору передує обрання на посаду за конкурсом;

– фактичний допуск до роботи з відома або за дорученням роботодавця, його представника і незалежно від того, чи був трудовий договір належним чином оформлений. Трудові відносини виникають між працівником і роботодавцем на підставі трудового договору, що укладається між ними. Доказом наявності трудових правовідносин є фактичне допущення працівника до роботи – навіть тоді, коли наказ чи розпорядження не були видані (ст. 24 КЗпП).

Для розуміння особливостей підстав виникнення трудових правовідносин студентам потрібно ознайомитися зі змістом постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 р. № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів».

Практичне заняття

Питання для обговорення

1. Поняття і види правовідносин у трудовому праві.

2. Структура індивідуальних трудових правовідносин. Підстави виникнення, зміни та припинення індивідуальних трудових правовідносин.

3. Поняття, види суб’єктів трудового права та їх правовий статус.

4. Працівники як суб’єкти трудових правовідносин.

5. Роботодавці та організації роботодавців як суб’єкти трудового права.

Глосарій основних термінів і понять (далі Глосарій): правовідносини; правовідносини у сфері трудового права; об’єкт правовідносин трудового права; трудові відносини; суб’єкти трудових відносин; працівник; роботодавець; юридичний факт; фактичний допуск до роботи; наказ; розпорядження; правовий статус суб’єктів трудового права; трудова правосуб’єктність; трудова деліктоздатність; професійна спілка; трудовий колектив.

Завдання для самоконтролю знань:

1. Скласти термінологічний словник до теми і підготуватися до понятійного диктанту.

2. Ознайомитися з рекомендованими джерелами та літературою до теми і підготувати опорний конспект питань для обговорення на практичному занятті.

3. Виконати практичні завдання

3.1. Розробити структурно-логічну схему «Види правовідносин у сфері трудового права».

3.2.

4. Виконати тестові завдання і підготуватися до тестового контролю.

1. Трудові відносини це:

1. Добровільний юридичний зв’язок між працівником і роботодавцем.

2. Примусовий юридичний зв’язок між працівником і роботодавцем.

3. Відносини, врегульовані Кримінальним кодексом України або Кодексом Законів про адміністративні правопорушення.

4. Учнівські правовідносини в ході навчання.

2. Трудова правосуб’єктність роботодавця виникає з моменту:

1. Визначення повноважень роботодавця.

2. Оголошення набору працівників.

3. Державної реєстрації.

4. Проведення загальних зборів засновників підприємства.

3. Трудова правосуб’єктність роботодавця припиняється:

1. Уразі скорочення штатів.

2. Уразі застосування процедури санації.

3. У разі прийняття рішення про банкрутство.

4. У разі ліквідації організації.

4. Підставами виникнення трудових правовідносин з підлітками, які не досягли 15 років, є::

1. Особисте бажання підлітка.

2. Клопотання членів трудового колективу.

3. Згода одного із батьків або особи, що його замінює.

4. Направлення державного центру зайнятості населення.

5. Правовий статус суб’єктів трудового права дає можливість:

1. Брати участь у конкретних правовідносинах.

2. Врегульовує положення учнівського договору без укладення трудового договору.

3. Надає право фізичній особі – суб’єкту підприємницької діяльності не укладати трудовий договір з найманими працівниками при працевлаштуванні.

4. Обмежує права працівників при вирішенні трудових спорів.

Теми презентацій, рефератів:

1. Поняття і особливості колективних трудових правовідносин, їх співвідношення з індивідуальними трудовими правовідносинами.

2. Трудова правосуб’єктність працівника: виникнення, зміст і припинення, випадки обмеження.

3. Система правовідносин у сфері трудового права.

4. Розвиток організаційно-управлінських відносин у сфері праці.

5. Правовий статус роботодавця у трудових правовідносинах.