Питання для самоконтролю

1. Назвіть основні групи методів.

2. Охарактеризуйте методи переконання

3. Наведіть приклади ситуації в якій використовувався метод переко­нання, проаналізуйте його.

4. Наведіть приклади застосування різних прийомів переконання, розгляньте їх з точки зору додержання педагогічних вимог.

5. На основі аналізу матеріалів педагогічних видань покажіть прийо­ми та методи формування свідомості, які застосовують вчителі-новатори.

6. Визначте умови успішного застосування вчителем тих чи інших методів формування свідомості,.

7. Доведіть необхідність взаємозв'язку прийомів иереконання.

8. Які закономірності формування особистості визначають методи формування свідомості?

9. Охарактеризуйте основні риси творчого підходу до вибору й вико­ристання методів формування свідомості учнів.

Заняття №7

Трубавіиа І.М.

Тема: Методи організації діяльності та формування досвіду поведінки.

Мета: Сформувати поняття "методи організації діяльності та формування досвіду поведінки", уміння застосовувати ці методи на практиці.

План заняття

1. Перевірка основних теоретичних положень, що вивчалися на попередніх заняттях.

2. Характеристика методів організації діяльності та формування досвіду поведінки:

а) привчання і вправи; А.С.Макарєнко про дисципліну і режим у формуванні досвіду поведінки;

б) доручення; ділова гра;

в) вимога; А.С. Макарєнко про вимоги;

г) виховні ситуації: їх види, значення; ділова гра.

3. Підведення підсумків заняття. Домашнє завдання.

Основна література

1 Макарєнко А.С. Проблеми школьного советского воспитания. Лекция 2 Дисциплина. Режим. Наказание и поощрение //Соч.1958. - Т.5 с. 109-163.

2. Макарєнко А.С. Методика организации воспитательного процесса. Статьи: Дисциплина и режим //Там же, - с.36-42.

3. Макарєнко А.С. О взрьіве. - Избр. произв. в 3 т. - Киев: 1985. - Т.З. с.333-335.

4. Макарєнко АС. Понятие дисциплиньї в общей системе воспитания. -там же. - с.330-331.

5. Макарєнко АС. Коммунистическое воспитание и поведениє. - М.: Педагогика, 1984. - Т.4. - С.329.

6. Лозова В.І., Троцко Г.В Теоретичні основи виховання і навчання. -Харків: 1997. - с.55-60.

Додаткова література

1. Богданом О.С., Черенкова С.В. Нравственное воспитание старшеклассника. - М: Просвещение. - 1988. - с.206.

2. Кой И.С. В поисках себя. Личность и ее самосознаиие, - М.: Политнздат, 1984. - с.313, 302.

Методичні рекомендації до проведення заняття

Заняття починається з педагогічної розминки:

1. Як називаються способи пелагічної діяльності, які спрямовані на реалізацію мети виховання і передбачають спільну взаємопов'язану діяльність вихователів, вихованців, сім'ї, класного колективу та інших суб'єктів процесу виховання?

2. Що забезпечує застосування методу виховання в конкретних умовах?

3. Назвіть групу методів виховання, метою яких є вплив на свідомість, почуття, волю вихованців для пояснення і доведення правильності чи не­обхідності певної поведінки, норм і правил спілкування, ставлення до ото­чуючого світу.

4. Назвіть, у чому полягає різниця між переконанням та навію­ванням.

5. Як називають групу методів виховання, яка сприяє привчанню особи до позитивної поведінки та виробляє звичку до неї?

6. Назвіть види вправ.

7. Для якого методу формування суспільної поведінки є характерним непрямий вплив на вихованця?

8. Який метод формування суспільної поведінки поєднує в собі ви­могливість з повагою до вихованця?

9. Назвіть види вимог.

10. Який метод виховання передбачає організацію планомірного і регулярного виконання дітьми певних дій з метою перетворення їх у звич­ку поведінки?

Перевірка диктанту здійснюється відразу після його закінчення шля­хом взаємоперевірки під час повторення викладачем питань. Оцінки вис­тавляють самі студенти за критеріями, які дає викладач: 9-10 правильних відповідей - "5", 7-8 - "4", 5-6 - "З", до 5 правильних відповідей - "2".

Висвітлення нової теми починається з визначення місця й значення методів організації діяльності та формування досвіду поведінки: на основі знань про норми поведінки, привчати особистість до позитивної поведін­ки і виробляти звичку до неї шляхом організації конкретних видів діяльності, які сприяють засвоєнню певних умінь, звичок, рис характеру [6]. На основі вивчення робіт А.С.Макаренка можна визначити загальний шлях діяльності педагога з формування досвіду поведінки [5, с.329]: це думка, що між знанням про те, як треба робити, і звичною поведінкою існує протиріччя. "Між ними є якась маленька канавка, і треба цю канавку заповнити досвідом".

Розкриваючи роль привчання у формуванні досвіду поведінки як організацією планомірного і регулярного виконання дітьми визначених дій з метою перетворення їх у звичку поведінки, слід розкрити його значення та шляхи здійснення [6]. Навести приклади шляхів привчання, які викори­стовував у своїй практиці А.С.Макаренко: дисципліна та режим, думка колективу [1, 2, 3,4, 5].

Визначаючи сутність вправ як такий метод організації діяльності, який створює для особистості умови діяльності, що прийняті в суспільстві, і полягає в планомірно організованому виконанню особистістю дій з метою формування і розвитку певних навичок поведінки [6], слід звернути увагу на подібність та відмінність вправ та привчання: вправи відрізняються від привчання тим, що в той час як привчання - це завжди конкретна вказів­ка на певну очікувану дію. Основні прийоми використання вправ у вихов­ному процесі визначаються за підручником [6].

З'ясовуючи роль виховної ситуації, тобто спеціально створених об­ставин, які дозволяють опосередковано впливати на свідомість, вчинки людини [6], слід відзначити, що саме такі ситуації забезпечують виховання, коли виховна позиція вихователя прихована від очей вихованця [1,2,4, 5]. Далі розглядаються види виховних ситуацій та особливості кожного виду: ситуація вибору, ділова гра, обговорення можливих або реальних наслідків, "вибух" [7,3, 8].

Наступний метод організації життєдіяльності вихованця і формуван­ня його досвіду поведінки - вимога. Розглядаючи її як педагогічний вплив, який полягає в тому, щоб зобов'язати вихованців виконувати певні дії та вчинки [6], визначаються види вимог: прямі (наказ, розпорядження) і не­прямі (прохання, порада, натяк), їх особливості. Методика використання вимог різних видів у творах А.С.Макаренка [1,3].

Розглядаючи місце доручення у формуванні досвіду поведінки, виз­начаються його сутність та умови успішного застосування [6]. При цьому доцільним є звернення до досвіду А.С.Макаренка. Так, на прикладі дору­чення А.С.Макаренка С.Карабанову одержати гроші на всю колонію після серйозної крадіжки виявляються особливості застосування доручень А.С.Макаренком: опора на позитивне в людині, ризик, знання індивідуальних особливостей вихованця, врахування загальної думки колективу, застосування не дрібних, а відповідальних, серйозних доручень, які треба виконати або лишитися авторитету в колективі. З урахуванням теоретичних по­ложень пропонується практичне завдання для групової практичної роботи: правильно дати доручення вихованцю, який постійно спізнюється на за­няття з метою попередження запізнень. Група оцінюється як оригінальн­істю пропозицій, так і за правильністю надання доручення.

Після обговорення теоретичного матеріалу пропонується ділова гра, метою якої є розкриття моральних основ трудових стосунків. Група умов­но стає трудовим загоном, який приїхав збирати овочі в КСП. Обирається група штабу загону і група представників КСП, які дають роботу і створю­ють моральні ситуації, група експертів. Інші студенти - рядові члени заго­ну. Загальна модель ситуації - труд у КСП, під час якого виникають непе­редбачені обставини: зламалася машина, і треба йти пішки до місця робо­ти і назад кілька кілометрів; чергові пересолили їжу, і всі лишилися обіду; один з членів загону вигадує різні причини, аби не працювати; хлопці перші знайшли гарне помешкання і не бажають поступитися ним дівчата­ми; комусь не вистачило місця в автобусі, який їде на екскурсію, а стоячи їхати не можна та ін. Для гри заздалегідь виготовляються таблички-покаж-чики: "кухня", "автобус", "поле", "директор КСП", "бригадир", "черговий" та ін. На окремих аркушах паперу описується ситуація, яка буде вводити­ся під час гри. Потім здійснюється розподіл ролей і кожній групі окремо пояснюється її задача. Керівник гри інструктує "штаб" і "представників КСП", як і в якій послідовності вводити моральні ситуації, знайомить з ви­могами до кожної з них. Експертам пропонується таблиця, в якій вони фіксують свої спостереження, висновки і яка полегшує їх роботу:

№ п/п	Ігрова ситуація	Що ми бажаємо виявити	Яка реакція вихованців		Висновок
			Ф.І.	Варіант рішення, що пропонують

Для самостійної роботи з метою узагальнення знань пропонується заповнити таблицю "Методи формування досвіду поведінки":

Методи формування досвіду поведінки

№ п/п

Назва методу

Значення у виховному процесі

Сутність методу

Прийоми використання

Наприкінці заняття підводиться підсумок: за таблицею, складеною самостійно у кінці заняття, перевіряючи її ланцюжки, визначається, що нового дізналися на занятті, що сподобалося на занятті, що вдалося добре зробити, а що ні і чому, одержуються питання для підготовки на наступне заняття.

Питання для самоконтролю

1. На якому етапі виховання доцільно застосовувати методи форму­вання поведінки?

2. Доведіть, що організація діяльності та поведінки веде до розвитку особистості.

3. Яка різниця між дорученням та вимогою?

4. У чому полягає відмінність вправ та привчань?

5. Що первісне: режим чи дисципліна?

6. Запропонуйте шляхи формування дисциплінованості, ввічливості, скромності.

Заняття №8

Попова О.В.

Тема: Громадська діяльність школярів.

Мета: надати необхідних знань з теорії та практики організації громадської діяльності школярів.

План

1. Педагогічна розминка (знання основних понять теми)

2. Громадська діяльність школярів, її суть, значення, специфіка.

3. Громадське доручення школярів як форма здійснення їх громадської діяльності.

4. Підготовка учнів до участі в громадській діяльності.

5. Педагогічне керівництво громадської діяльності школярів.

6. Дитячі громадські організації.

7. Рольова гра "Круглий стіл".