chap_0

263

того, що вертикальний вiдрiзок | повторюється настiльки часто, щоб досягти бажаного розмiру. Iншi меншi знаки це певнi символи з математичних шрифтiв системи.

Для того щоб отримати збiльшений варiант обмежуючих символiв, до яких вiдносяться круглi, квадратнi, фiгурнi й iншi дужки та символи, перед лiвим обмежуючим символом ставлять команду \left, а перед правим \right. Тодi розмiри обмежуючих символiв будуть автоматично пiдлаштовуватись пiд розмiр формули. Зазначимо, що вказанi команди використовують у парi аналогiчно застосуванню вiдкритих та закритих дужок. Формула 14 служить переконливим прикладом застосування таких символiв. Часто буває потрiбним лише один з обмежуючих символiв. Наприклад, систему рiвнянь традицiйно обмежують злiва символом вiдкритої фiгурної дужки, права дужка там узагалi не потрiбна. В цьому випадку на мiсце одного з обмежуючих символiв можна поставити крапку. На мiсцi цiєї крапки нiчого не надрукується, проте другий обмежуючий символ буде необхiдних розмiрiв. Формули 6 та 7 вiдносяться до розглянутого випадку.

Трапляються ситуацiї, коли автоматична побудова обмежуючих символiв при допомозi команд \left та \right нас не задовольняє. Наприклад, для легшого сприйняття у формулi jjx + 1j jx 1jj бажано щоб зовнiшнi знаки модуля були дещо бiльшi за внутрiшнi. Оскiльки виступаючих елементiв у цiй формулi не має, то команди \left та \right не збiльшать знаки модуля. Для розглянутої i подiбних ситуацiй передбаченi команди \bigl, \Bigl, \biggl, \Bigl для лiвих обмежуючих символiв та \bigr, \Bigr, \biggr, \Bigr для правих. Цi команди, перерахованi в порядку зростання створюваних ними символiв. Застосування команд \Bigl та \Bigr полiпшує сприйняття зазначеної формули:

jx + 1j jx 1j .

Розглянемо в оглядовому стилi додатковi можливостi для побудови виключних формул, що закладенi в пакетi amsmath. Якщо формула настiльки велика, що не помiщається в текстовому рядку, то зручно розбити її на кiлька частин при допомозi оточення multline (див. формулу 5). Точкою розбиття служить команда \\. Перший рядок роздiленої формули друкується виключеним

улiво, останнiй виключеним вправо, решта рядкiв центруються. Формула, побудована цим оточенням, нумерується. Якщо ж нумерацiя не бажана, можна скористатися варiантом цiєї команди iз зiрочкою: multline*.

Коли кiлька виключених формул iдуть пiдряд, небажано верстати їх окремо, тому що вертикальнi iнтервали мiж сусiднiми формулами будуть завеликими. В цьому випадку краще скористатись оточенням gather. Кожна формула цього оточення автоматично центрується й нумерується. Якщо, якусь формулу нумерувати не потрiбно, то перед вiдповiдною командою \\ слiд поставити \notag. Оточення gather* вiдмiнить всю нумерацiю. Формула 4 служить прикладом застосування цього оточення.

Оточенням align зручно скористатись для друкування кiлькох стовпчикiв формул, що вирiвнянi згiдно заданої позицiї, яка позначається командою &. Правила нумерацiї такi самi як i для процедури gather. Прикладом застосування align є формула 10.

Звернемо увагу читачiв на широко розповсюдженi в математицi умовнi конструкцiї типу

8

> 1; якщо x вiд’ємний;

>

<

(x) = 0; якщо x нуль;

>

>

:1; якщо x додатнiй

Для побудови такої конструкцiї зручно скористались процедурою cases та командою \text для вставки тексту в математичну формулу [11, 9, 12].

Для верстання матрицi можна скористатись процедурами pmatrix, bmatrix, vmatrix, Vmatrix. Цi процедури обмежують матрицi вiдповiдними символами: ( ), [ ], j j, k k. Для повноти картини добавлено оточення matrix, яке формує матрицю без усяких обмежувачiв. Матриця у формулi 14 побудована за допомогою процедури pmatrix. У цiй же формулi використано символ (центрованi три крапки), який будується командою \cdots. Центрованi три крапки використовують здебiльшого мiж знаками бiнарних операцiй +, або =: a1 + + an. Нижнi горизонтальнi три крапки : : : (\ldots) призначенi для виразiв типу a1; a2; : : : ; an. Просто

265

поставленi пiдряд три крапки ... виглядатимуть занадто стисне-

ними. Iснують ще вертикальнi ... та дiагональнi ... три крапки, що будуються вiдповiдно командами \vdots та \ddots.

Скажемо кiлька слiв про так званi логарифмоподiбнi функцiї. У формулах змiннi величини типу x, y та iншi друкуються курсивом. Проте назви функцiй sin, cos, log та iншi прийнято друкувати прямим шрифтом. Для цього в LATEX передбаченi команди \sin, \cos, \log тощо, якi друкують назви функцiй прямим шри-

адаптацiї позначень для вiтчизняного користувача, оскiльки для деяких широко вживаних функцiй, наприклад, tg, ctg, ch та iнших iснують розбiжностi в позначеннях, що стосуються вiтчизняної й англомовної лiтератури.

Вище говорилось про автоматизацiю кернення складових формули. Проте ручна корекцiя пробiлiв у формулах буває необхi-

дна у випадках, коли LATEX не спроможний розпiзнати її логi- p

чну структуру [11, c.150]. Розглянемо приклади. У формулi y для кращого вiзуального сприйняття мiж коренем та змiнною y вставлений маленький пробiл за допомогою команди \,. Цей же пробiл традицiйно розмежовує позначення f(x) та dx в iн-

R

тегралах f(x) dx. Команда \! навпаки зменшує вiдстань мiж

другiй нi. Для зображення знакiв кратних iнтегралiв iз правильно розташованими пробiлами в пакетi amsmath передбаченi команди \iint, \iiint, \iiint:

ZZ

e (x2+y2) dxdy = :

D

Шрифти в LATEX 2" характеризуються кодуванням, гарнiтурою, насиченiстю, накресленням та розмiром. Перелiченi атрибути незалежнi. Наприклад, можна змiнювати розмiр шрифта або навiть гарнiтуру, зберiгаючи при цьому необхiднi насиченiсть i накреслення. Наступний приклад дає певне уявлення щодо шрифтових можливостей системи.

Пам’ятайте!Чим МЕНШЕ шрифтiв ви використову-

єте у Вашому документi, тим легше його читати i тим

красивiшим вiн буде.

Для пiдготовки посiбника до друку ми скористалися CDзбiрником ¾TEXLive¿, що є додатком до книги [10].

За необхiдностi, матерiал можна подати у форматi PDF найбiльш поширеному як для друку документа, так i для розповсюдження його в електронному виглядi.

Включення логiчних систем проектування друкованої продукцiї на зразок LATEXа в програму навчальних дисциплiн з художньо-технiчної пiдготовки та оформлення видань буде корисним для студентiв спецiальностей 7.0927.01– 7.0927.05 напрямку 0927.00 "Видавничо-полiграфiчна справа".

1994. [Имеется перевод: Гуссенс М., Миттельбах Ф., Самарин А. Путеводитель по пакету LATEXи его расширению LATEX2e. М.: Мир, 1999. 606 с.]

[10]Michel Goossens and Sebastian Rahtz. The LATEX Companion. Addison-Wesley, Reading, Massachusetts, 1999. [Имеется пере-

вод: Гуссенс М., Ратц С. Путеводитель по пакету LATEXи его Web-приложениям. М.: Мир, 2001. 606 с.]

[11]Котельников И. А., Чеботаев П. З. Издательская система LATEX2". Новосибирск: Сибирский хронограф, 1998. 494 c.

[12]Львовский С. М. Набор и верстка в пакете LATEX, 2-е издание. М.: Космоинформ, 1995. 356 c.

[13]Тобаш Утикер, Х. Партль, И. Хини и Э. Шлегл. Не очень

краткое введение в LATEX2". Версия 3.7, 1999. [имеется в CDсобрании TEX-пакетов "TEXLive 6 автор собрания С. Ратц.]

[14]George Gr¨atzer. First Steps in LATEX. Birkh¨auser Boston Inc., 1999. [Имеется перевод: Грэтцер Г. Первые шаги в LATEX’е. М.: Мир, 2000.]

[15]Спивак М. Восхитительный TEX: Руководство по комфортному изготовлению научных публикаций в пакете AMS-TEX. М.: Мир, 1993.