слуг, тоді як при розрахунку дефлятора ВВП зі зміною структури ВВП змінюється набір товарів і послуг.

Проте на практиці відмінність між цими двома індексами незначна й вони обидва досить добре відображають тенденцію та швидкість зміни цін.

Показники макроекономічної безпеки держави

Макроекономіка будь якої країни постійно потребує моніторингу: за станом потоків доходів і витрат, змін, що відбуваються у складі національного багатства країни, у виробничому апараті, рівні добробуту, основних секторах економіки. Для того, щоб здійснювати цей моніторинг, треба контролювати цілу низку показників, які визначають напрями того розвитку, що створював би прийнятні, допустимі умови для життя й розвитку людей, (со- ціально-економічна та військово-політична стабільність, зберігання цілісності держави, протистояння внутрішній та зовнішній загрозі).

Економічна безпека — це здатність національної економіки забезпечити стабільний розвиток виробництва в державі з метою оздоровлення її головних потреб.

Основними завданнями економічної безпеки є: забезпечення пропорційного та безперервного економічного зростання, приборкання інфляції та безробіття, формування ефективної структури економіки та розвинутого ринку цінних паперів, скорочення дефіциту бюджету та державного боргу, забезпечення соціального захисту та підвищення якості життя населення, підтримка стійкості національної валюти тощо. Ці завдання визначають стратегію економічної безпеки як формування та обґрунтування стратегічних пріоритетів, національних інтересів, засобів і механізмів вирішення проблем.

Об’єктами економічної безпеки є держава, суспільство, громадяни, підприємства, установи та організації, території, окремі складові економічної безпеки. Основним суб’єктом економічної безпеки виступає держава, яка здійснює свої функції в цій сфері через органи законодавчої, виконавчої та судової гілок влади.

Виділяють вісім груп показників безпеки держави.

1. Показники, що характеризують загальноекономічний потенціал:

—ВВП в цілому;

—ВВП на душу населення;

58

—ВВП на одиницю території;

—ВВП по відношенню до розвинутих країн;

—ВВП в середньому по відношенню до усіх країн світу;

—структура ВВП;

—обсяг промислового виробництва;

—обсяг інвестицій, оцінка масштабів тіньової економіки. 2. Показники рівня життя населення:

—рівень споживання основних видів продуктів та послуг;

—доля населення, яке має доходи нижчі, від прожиткового мінімуму;

—середня тривалість життя;

—дитяча смертність;

—динаміка соціально обумовлених захворювань;

—соціальні гарантії;

—безробіття в країні в цілому та по окремих регіонах.

3.Показники, що характеризують забезпеченість обороноздатності країни:

— витрати на оборону у відсотках до ВВП,

— оснащеність збройних сил та ін.

4.Показники, що характеризують здатність економіки до самостійного розвитку:

— витрати на наукові дослідження;

— розвиток фундаментальної та прикладної науки,

— захищеність інтелектуального потенціалу.

5.Фінансова безпека:

—рівень інфляції;

—обсяг і вартість державного боргу;

—дефіцит державного бюджету у відсотках до ВВП;

—золотовалютні резерви (за їх допомогою НБ підтримує курс валюти);

—обсяг заборгованості;

—податковий тягар на одиницю заробітної плати.

6.Показники, що характеризують зовнішньоекономічну незалежність держави:

— частка імпорту у внутрішньому споживанні;

— частка експорту у вітчизняному виробництві.

7.Показники, що характеризують диференціацію рівнів економічного розвитку регіональних суб’єктів:

— ВВП на душу населення в областях та регіонах;

— рівень безробіття в областях та регіонах.

8.Показники, що характеризують управлінські аспекти економічної безпеки:

59

—якість роботи виконавчих органів державної влади;

—нагляд державного контролю за відповідними сферами економічної діяльності.

У системі економічної безпеки визначальну роль відіграють національні економічні інтереси, їх пріоритети. Для визначення національних економічних інтересів необхідним є: аналіз поточного стану економіки та виявлення тенденцій розвитку; моделювання і прогнозування соціально-економічного розвитку; корегування заходів державного регулювання з метою досягнення бажаних цілей. У зазначених діях особливо важливою є розробка системи економічних показників, які б надавали кількісну оцінку соціально-економічного розвиткукраїни, їхобов’язковотребавідображативдіючійстатистиці.

До найпріоритетніших економічних інтересів належать: створення самодостатньої соціальне орієнтованої економіки; збереження та розвиток інтелектуального та науково-технічного потенціалу; забезпечення економічно безпечних умов життєдіяльності суспільства; побудова рівноправних і взаємовигідних економічних відносин з іншими державами.

Загрозами економічній безпеці країни є сукупність умов і чинників, які створюють небезпеку життєво важливим інтересам особистості, суспільству, державі, ускладнюють або унеможливлюють реалізацію національних економічних інтересів. Вирізняють внутрішні та зовнішні загрози економічній безпеці країни.

Основними внутрішніми загрозами слід вважати:

• у науково-технічній сфері: руйнування науково-технічного потенціалу, зменшення науково-технічних розробок, скорочення потенціалу фундаментальної науки, невизначеність державної науково-технічної політики, відплив наукових кадрів за кордон

або в іншу сферу діяльності;

• в економічній сфері: скорочення обсягів виробництва у провідних галузях, розрив господарських зв’язків, монополізація економіки, криміналізація суспільства, наявність структурних диспропорцій, великий внутрішній борг, високий рівень зношеності основних фондів, енергетична криза, низький рівень проду-

ктивності праці та інвестиційної діяльності;

• високий рівень інфляції та безробіття, зростання «тіньової» економіки, низький платоспроможний попит населення, цінові диспропорції між промисловістю та сільським господарством, загроза втрати продовольчої незалежності країни, масове ухиляння

від сплати податків;

• у соціальній сфері; поглиблення диференціації доходів, бідність, погіршення структури харчування, зменшення доступності

60

освіти та медичних послуг, погіршення якості життя, соціальна незахищеність значних верств населення, зниження народжуваності, зростання смертності, неконтрольовані міграційні процеси.

До зовнішніх загроз економічній безпеці країни належать:

•економічна залежність від імпорту, від’ємне зовнішньоторговельне сальдо, нераціональна структура експорту — надмірний вивіз сировинних ресурсів;

•втрата позицій на зовнішніх ринках;

•зростання зовнішньої заборгованості, нераціональне використання іноземних кредитів;

•неконтрольований відплив валютних ресурсів за кордон, розміщення їх в зарубіжних банках.

Виходячи з пріоритетних національних інтересів і загроз економічній безпеці країни визначаються заходи державної політики економічної безпеки, які охоплюють науково-технічну, економічну, соціальну сфери, а також політику, воєнну, екологічну, інформативну сфери для забезпечення в цілому національної безпеки країни.

Тіньова економіка

Тіньова економіка — сфера вияву економічної активності, спрямованої на отримання доходів від здійснення заборонених видів діяльності або на ухилення від суспільного (державного) контролю та сплати податків при здійсненні легальних видів економічної діяльності.

За деякими даними, до 60 % населення України одержує доходи з тіньового сектору економіки. Без перебільшення можна сказати, що кожний громадянин України приймає участь (регулярно або епізодично) у створенні або розподілі тіньового ВВП.

За даними російських експертів, всього в світі в тіньовому секторі створюється як мінімум 8 трлн. дол. За своїм масштабом глобальна тіньова економіка порівнянна з економікою США. У другій половині 90-х років минулого століття в розвинутих країнах тіньова економіка була еквівалентною в середньому 12 % ВВП, в країнах з перехідною економікою — 23 %, а в країнах, що розвиваються, — 39 % ВВП.

Тіньова економіка охоплює як тіньову економічну діяльність, пов’язану з виробництвом товарів та послуг, так і незаконний перерозподіл доходів і активів.

61

Основними складовими тіньової економіки є:

•підпільна економіка — економічна діяльність різних суб’єктів господарювання, в тому числі підприємницька діяльність, спрямована на задоволення індивідуальних, колективних і суспільних потреб, що здійснюється у неконтрольованих державою формах з метою привласнення різних видів неконтрольованого доходу та ухилення від сплати податків та інших обов’я- зкових платежів, нелегальне виробництво товарів і послуг;

•фіктивна економіка — економічна діяльність, у тому числі підприємницька, що пов’язана з шахрайством (виготовленням і збутом фальшивих грошей, цінних паперів, кредитних карток та інших платіжнихдокументів, обманом кредиторів), фальсифікацією та ін.;

•кримінальна економіка, пов’язана з наркобізнесом, проституцією, торгівлею дітьми, зброєю, окремими людськими органами для їх трансплантації, а також привласненням доходів у процесі професійної злочинної діяльності (торгівля коштовними металами, скуповування та перепродаж краденого).

Фактично неможливо чітко розмежувати фіктивну та кримінальну діяльність, тому що перша в частині незаконних видів також підпадає під дію Карного кодексу.

Основними формами «тіньових доходів» в Україні є:

•приховування прибутків підприємств від оподаткування;

•приховування значної частини доходів громадян від оподаткування;

•нелегальний експорт капіталів і товарів;

•корупція;

•нелегальне виробництво товарів і послуг та їх реалізація;

•розкрадання державної власності, в тому числі в процесі приватизації;

•шахрайство у фінансово-кредитній сфері;

•кримінальний промисел (нарко-бізнес, розкрадання і грабежі, рекет та ін.);

•штучне заниження офіційних цін на товари й послуги. Тіньова економіка приводить до того, що темпи інфляції мо-

жуть бути занижені. Можливі помилки і в політиці зайнятості. Працюючі в тіньовій економіці можуть бути враховані як безробітні. Недооцінка параметрів тіньової економіки може також призвести до перекручування платіжного балансу і завищення показників податкового тиску, доходів населення і державних витрат. Якщо темпи зростання тіньових доходів випереджують темпи зростання офіційного ВВП, уряд може недооцінити реальні потреби економіки в грошах.

62