• мінливість сподівань — на внутрішньополітичні зміни, розробку нових джерел енергії, демографічні, законодавчі зміни, зміни у попиті, валютному курсі, страйки, зміни у державній політиці тощо.

Мультиплікатор інвестицій

Нарощування інвестицій веде до зростання ВВП і сприяє досягненню повної зайнятості ще й в силу первинного ефекту, що відображається в макроекономіці під назвою ефекту мультиплікатора.

Вперше поняття мультиплікатора було введено англійцем Каном у 1931 р., далі розроблялося Дж. Кейнсом, а також П. Самуєльсоном, Ф. Маклупом, Дж. Робинсом, А. Хансеном та іншими.

Теорія мультиплікатора відображає реальну залежність між нагромадженням, споживанням, ВНП та зайнятістю населення.

Мультиплікатор — це коефіцієнт, який показує зв’язок між змінами інвестицій та змінами величини прибутку.

Якщо, наприклад, споживання зросте на якусь величину ∆C, то це призведе до збільшення сукупних витрат і доходу ∆Y на таку ж величину, що, у свою чергу, викличе повторне зростання споживання (оскільки збільшився доход).

Суть мультиплікатора полягає в тому, що між змінами інвестицій та валового національного продукту існує стійказалежність.

Ефект мультиплікатора проявляється в тому, що збільшення інвестицій призводить до збільшення національного доходу, причому на величину більшу, ніж первісне зростання інвестицій. Цей ефект можна образно порівняти з ефектом кинутого у воду каменя, що викликає появу кола на воді. Так і інвестиції, «кинуті» в економіку, викликають реакцію у вигляді зростання доходу і зайнятості.

Отже, мультиплікатор можна показати через граничну схильність до споживання як:

Оскільки гранична схильність до заощадження s' = 1 – c', отримуємо:

130

Мультиплікатор інвестицій означає, що початкові вкладення в економіку надалі поступово супроводжуються зростанням доходу, який знову розподіляється на споживання та заощадження, тобто виникає первинний, вторинний і т. д. ефект капіталовкладень.

Мультиплікатор може бути простим і складним (повним). Простий мультиплікатор — відображає лише вилучення

коштів на заощадження.

Складний мультиплікатор отримується з урахуванням усіх вилучень: податків, імпорту, заощаджень.

Рівновага в економіці може забезпечуватися за різних умов: при повній або неповній зайнятості, на інфляційній або безінфляційній основі. Ці умови залежать від співвідношення між сукупними витратами і потенційним обсягом виробництва

(ВВП).

Розглянемо приклад, коли сукупних витрат не вистачає для досягнення потенційного ВВП (рис. 7.4).

Сукупні

витрати

СВ2

Рецесійний розрив СВ1

45о

ВВП1 ВВП2 ВВП

Рис. 7.4. Рецесійний розрив

Величина, на яку сукупні витрати (СВ) менші ВВП при повній зайнятості, називають — рецесійним розривом, тому що дефіцит витрат призведе до скорочення ділової активності.

Це означає, що в економіці спостерігається дефіцит сукупних витрат, тобто обсяг витрат є недостатнім для того, щоб повністю використовувати наявні потужності, що характеризує економіку в стані неповної зайнятості.

131

Розглянемо приклад, коли сукупні витрати (СВ) перевищують величину ВВП, якавідповідає умовам повноїзайнятості (рис. 7.5).

Сукупні

витрати

СВ1

Інфляційний

розрив

СВ2

45о

ВВП2 ВВП1 ВВП

Рис. 7.5. Інфляційний розрив

Величину, на яку сукупні витрати більші ВВП при повній за-

йнятості, називають — інфляційним розривом.

Інфляційний розрив виникає у зв’язку з тим, що зростання сукупних витрат СВ2 (сукупного попиту) не супроводжується адекватним зростанням виробництва (сукупної пропозиції). В умовах, коли економіка досягла повної зайнятості, підприємства не можуть швидко відповісти на збільшення сукупного попиту відповідним збільшенням обсягів виробництва. Для цього потрібен певний час. Тому наслідком є зростання цін, тобто інфляція.

Основні поняття та терміни

Інвестиції Фінансові інвестиції Реальні інвестиції

Інтелектуальні інвестиції Валові інвестиції Чисті інвестиції Приватні інвестиції Державні інвестиції

Сукупний попит на інвестиції Крива сукупного попиту на інвестиції Невідсоткові фактори інвестицій Фактори мінливості інвестицій

132

Мультиплікатор Простий мультиплікатор Складний мультиплікатор Рецесійний розрив Інфляційний розрив

Тести та завдання

1. Економічні ресурси, які використовуються для вкладення в об’єкти підприємницької й інших видів діяльності у країні та за її межами з метою привласнення прибутку, — це:

1.інновації;

2.інвестиції;

3.заощадження;

4.споживання;

5.інфляція.

2. Інвестиції, які вкладаються у виробничий капітал, товарноматеріальні запаси, житлове будівництво, мають назву:

1.фінансові;

2.інтелектуальні;

3.валові;

4.чисті.

3. Сукупний попит на інвестиції не залежить від:

1.очікуваної норми чистого прибутку;

2.відсоткової ставки;

3.споживання та заощадження.

4.У прийнятті інвестиційних рішень головну роль відіграє:

1.інфляція;

2.рівень податків;

3.номінальна відсоткова ставка;

4.реальна відсоткова ставка.

5.Сукупний попит на інвестиції залежить від:

1.величини заощаджень;

2.державних витрат;

3.відсоткової ставки;

4.грошової маси.

6.Зі зростанням відсоткової ставки попит на інвестиції:

1.зростає;

2.скорочується;

3.залишається незмінним;

4.відсоткова ставка не впливає на інвестиції.

133

1.переміщення кривої інвестицій вгору;

2.переміщення кривої інвестицій вниз;

3.не вплине на переміщення кривої інвестицій.

10. До факторів мінливості інвестицій можна віднести:

1.тривалість строку служби інвестиційних товарів;

2.нерегулярність інновацій;

3.мінливість прибутку;

4.мінливість сподівань;

5.всі вище перераховані відповіді.

11. Мультиплікатор інвестицій показує, у скільки разів збільшаться величини прибутку при:

1.зростанні споживання;

2.зменшені споживання;

3.зростанні інвестицій;

4.зменшені інвестицій.

5.незмінній відсотковій ставці.

12. Коефіцієнт, який показує зв’язок між змінами інвестицій та змінами величини прибутку, а також обґрунтовує, що між змінами інвестицій та ВНП існує стійка залежність, має назву:

1.гранична схильність до заощаджень;

2.гранична схильність до споживання;

3.акселератор;

4.мультиплікатор.

134