Депозитний та грошовий мультиплікатор

Депозити комерційних банків служать резервами грошової системи.

Сума коштів, що внесені як депозити на банківські рахунки і не видані як кредити, тобто досяжні для забезпечення вимог вкладників у будь-який момент, становить фактичні або загальні резерви комерційного банку (ТR).

Система, за якої вартість банківських резервів менша, ніж загальна сума банківських депозитів, має назву часткового банківського резервування.

Тобто система часткового банківського резервування — це система, за якої банки тримають у резервах тільки частину загальної суми внесків. Це означає, що всі комерційні банки повинні мати обов’язкові резерви R пропорційно до суми відкритих депозитів D.

Норма обов’язкового резервування (резервні вимоги) —

встановлюється законом і визначається як відношення суми обов’язкових резервів до суми залучених депозитів:

де r — норма обов’язкового резерву; R — обов’язкові резерви;

D — сума депозитів.

Обов’язкові резерви скорочуються пропорційно скороченню депозитів. Величина, на яку фактичні резерви банку перевищують його обов’язкові резерви, називається надлишковими резервами (Е).

де Е — надлишкові резерви; ТR — загальні резерви; R — обов’язкові резерви.

За системи часткового резервування комерційні банки в умовах дворівневої банківської системи, яка існує в Україні, створюють гроші, коли надають позики в обсязі своїх кредитних ресурсів.

Спроможність окремого комерційного банку створювати гроші визначається розміром його надлишкових резервів. Система комерційних банків у цілому може надати позики в обсязі, який у декілька разів перевищує її початкові надлишкові резерви.

243

Можливість створення грошей всією банківською системою визначається депозитним мультиплікатором, обернено пропорційним нормі мінімальних банківських резервів:

де m — депозитний мультиплікатор;

r — норма мінімальних банківських резервів.

Депозитний мультиплікатор визначає максимальну кіль-

кість нових депозитних грошей, що створюється однією грошовою одиницею надлишкових резервів при заданому рівні норми обов’язкового резервування.

Тобто депозитний мультиплікатор показує, у скільки разів комерційні банки збільшують розмір грошової маси в обігу.

Загальна модель пропозиції грошей враховує роль центрального банку, поведінку комерційних банків і можливий відтік частини грошових коштів з депозитів банківської системи в готівку. Вона містить ряд нових змінних.

Грошова база — складається з банківських резервів та з готівкових грошей, які є в обігу поза банками.

Грошова пропозиція МS пов’язана з грошовою базою (Б) таким співвідношенням:

де ∆МS — приріст пропозиції грошей; m — депозитний мультиплікатор; ∆Б — приріст грошової бази.

Тому в економіці розрізняють таке поняття, як грошовий мультиплікатор.

Грошовий мультиплікатор — це ускладнений варіант депозитного мультиплікатора, у якому враховується поведінка як банків, так і населення:

де m* — грошовий мультиплікатор;

d — відношення готівкових грошей до депозитів у населення; r — норма обов’язкових банківських резервів (відношення ре-

зервів до депозитів).

Грошовий мультиплікатор m* визначається як відношення грошової маси МS до грошової бази Б (гроші на балансі центрального банку).

244

Грошовий мультиплікатор m* показує, у скільки разів зміниться обсяг маси МS в разі зміни грошової бази Б.

Таким чином, грошову масу можна представити як добуток грошової бази і мультиплікатора:

Грошовий мультиплікатор використовується державними інститутами грошової системи для макроекономічного прогнозування пропозиції грошей і регулювання грошової маси. Важливу роль у цьому процесі відіграє центральний банк, який контролює грошову базу.

Співвідношення грошової маси і маси товарів та послуг є основним питанням стабільної грошової системи і визначає купівельну спроможність грошей.

Купівельна спроможність визначає кількість товарів і послуг, які можна купити на грошову одиницю.

Очевидно, що з підвищенням рівня цін купівельна спроможність грошей знижується, і навпаки.

Грошовий агрегат М1 залежить як від маси грошей високої ефективності Мh, так і від співвідношення резервів (r) і депозитів комерційних банків та співвідношення готівкових коштів та депозитів населення d:

У табл. 14.2. наведені дані щодо грошового мультиплікатора та норми обов’язкових резервів.

Таблиця 14.2

ПОКАЗНИКИ ДІЯЛЬНОСТІ БАНКІВСЬКОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ

Небанківські фінансово-кредитні установи

Небанківські фінансово-кредитні установи здійснюють акумуляцію заощаджень і розміщення їх у доходні активи: цінні папери та кредити.

245

Небанківські установи (страхові компанії, пенсійні фонди) на відміну від банків можуть акумулювати грошові заощадження на довготривалі строки, а значить здійснювати довгострокові інвестиції.

Страхові компанії здійснюють страхування життя або майна. У нашій країні існує майнове і особисте страхування. Воно здійснюється у двох формах: обов’язковій і добровільній.

Пенсійні фонди створюються фірмами для виплати пенсій працівникам і службовцям. Кошти цих фондів утворюються за рахунок внесків робітників, службовців, підприємств, а також прибутків від інвестицій самих пенсійних фондів.

Каса взаємної допомоги — громадська кредитна установа, яка об’єднує на добровільних засадах громадян для надання взаємної матеріальної допомоги. Вони створюються при профспілкових організаціях для робітників та службовців — членів профспілки. Кошти каси взаємної допомоги формуються за рахунок вступних і членських внесків, пені за несвоєчасне повернення довгострокових позик, дотації профспілкових органів та інших грошових надходжень.

Ломбарди — це кредитні установи, які надають грошові позики під заставу рухомого майна. У нашій країні вони виникли на початку 20-х років. Ломбарди створені з метою надання можливості населенню зберігати предмети особистого користування і домашнього вжитку, а також брати позику під заставу цих речей.

Інвестиційні компанії здійснюють кредитування малих та середніх фірм. Їх інвестиційні програми розраховані, як правило, на недовготривалий період і здійснюються у невеликихмасштабах.

Фінансові компанії здійснюють кредитування клієнтів шляхом купівлі їх боргових зобов’язань.

Особливо багаточисельною групою є ощадні установи. Ощадні каси — це державні установи, які належать місцевим

органам влади або створені при державних поштових установах. Вони залучають вклади дрібних вкладників, купуючи на них облігації державних позик.

Ощадно-збережні асоціації продають сертифікати своїм клієнтам. Вони приймають на свої рахунки ощадні вклади та інші чекові депозити і видають позики під заставу нерухомості.

Кредитні спілки є різновидом кооперативів, створюваних окремими групами населення з метою об’єднання коштів для вирішення практичних проблем. Кредитні спілки утворюються на паях для короткострокового кредитування їх учасників (для будівництва або ремонту будинку, купівлі автомобіля тощо).

246