ÒÅÌÀ ¹ 11

РИНОК ПРАЦІ ТА СОЦІАЛЬНА ПОЛІТИКА

1.Ринок праці.

2.Механізм функціонування ринку праці.

3.Крива Філліпса.

4.Рівень життя та показники, що його визначають. Крива Лоренца.

5.Бідність та система соціального захисту населення.

Ринок праці

Ринок праці посідає центральне місце серед інших ринків. Робоча сила є специфічним товаром, на який формується попит, пропозиція та ціна у вигляді заробітної плати. Ринок праці у ринковій економіці — це ринок найманої праці, де роботодавець і найманий працівник виступають як юридично рівноправні особи.

Основу ринку праці складають дві головні особи: роботодавці та наймані працівники. Різниця між ними полягає у відношенні їх до засобів виробництва.

Пропозиція робочої сили визначається сукупністю таких фактів:

—рівнем заробітної плати;

—рівнем освіти;

—рівнем профспілкового захисту;

—релігією;

—податковою системою тощо.

Попит на робочу силу визначається потребою підприємств мати необхідну кількість та якість найманої робочої сили для випуску продукції та технічного оснащення виробництва.

Регулювання ринку праці — це система правових та органі- заційно-економічних заходів держави щодо забезпечення ефективної зайнятості, нормальних умов праці та раціонального використання робочої сили.

Об’єктами регулювання ринку праці є:

—зайнятість;

—соціальні відносини між роботодавцем і працюючими;

—трудові відносини (оплата праці, охорона праці, умови найму, звільнення);

—підготовка, перепідготовка, підвищення кваліфікації працівників;

—розподіл і перерозподіл робочої сили.

181

Суб’єктами регулювання ринку праці є:

—Міністерство праці та соціальної політики;

—служби зайнятості;

—відділи та управління з праці та соціальних питань при державних адміністраціях.

За своїм змістом ринок праці складається з трьох частин:

1.Потенційного ринку праці — сфери, де формується сама праця. Сюди належать особи, що зайняті у домашньому та особистому підсобному господарстві, студенти, старшокласники, військовослужбовці, фермери та інше працездатне населення.

2.Циркулюючого ринку праці — сфери купівлі-продажу робочої сили, де робоча сили перемішується між підприємствами

упошуках роботи, перебуваючи при цьому фактично безробітними. До цієї категорії відносять осіб, які перебувають у фрикційному, структурному і циклічному безробітті; звільнених військовослужбовців; пенсіонерів, які шукають роботу; осіб, які перебувають на перепідготовці, підвищенні кваліфікації та громадських роботах.

3.Внутрішньофірмового ринку праці — сфери боротьби за робочі місця на підприємствах між зайнятими працівниками. До нього відносять осіб, що перебувають безпосередньо на підприємствах у зв’язку з появою вакансій за рахунок збільшення працівників, модернізації і розширення виробництва, нового будівництва, зростання коефіцієнта змінності роботи підприємства, переміщення на робочих місцях.

Для нормального функціонування ринку праці має бути розроблений і впроваджений комплекс правових, економічних та соціальних передумов, серед них найважливими є:

—єдність правових умов функціонування ринку праці на основі вільно вибраної зайнятості і конкурентності;

—наявність єдиного економічного простору і забезпечення вільного переміщення в ньому громадян;

—відсутність обмежень на заробітну плату, що забезпечує працівникові відтворення його здатності до праці, можливість утримання сім’ї, наявність ринку житла і робочих місць;

—організація системи бірж праці (центрів зайнятості);

—створення широкомасштабної системи професійної орієнтації, навчання та перепідготовки кадрів.

182

Механізм функціонування ринку праці

Співвідношення між попитом та пропозицією на ринку праці проявляється у ринковій ціні робочої сили і залежить від кон’юнктури ринку та фази економічного циклу у країні. Якщо економіка перебуває у стані пожвавлення, попит на робочу силу зростає і ринок праці розширюється. Якщо економіка у фазі спаду, то попит на робочу силу зменшується, а ринок праці звужується.

За класичною теорією ринку праці точка перетину (Т) (рис. 11.1) кривих попиту на робочу силу LD та пропозиції робочої сили LS показує рівновагу на ринку праці, за якої встановлюється певний рівень рівноважної заробітної плати (Wт) при рівноважній кількості робочої сили Lт.

За класичною теорією безробіття викликане надто високою заробітною платою.

W

А безробіття А

WА

WТТ

Рис. 11.1. Модель рівноважного ринку праці за класичною теорією

Коли розмір заробітної плати (WА) вищий за рівноважний (Wт), при якому пропонується стільки робочої сили, скільки необхідно, виникає перевищення пропозиції робочої сили (LD) над попитом на неї (LS), яке означає посилення безробіття. Рівень безробіття визначається впливом надлишкової робочої сили (LА1 – LА). Ціна робочої сили починає знижуватися до досягнення рівноваж-

ної (Wт).

Тобто, за класичною теорією проблеми безробіття встановлення рівноваги досягається через механізм ринкового саморегулювання. Держава у цей процес не повинна втручатися.

183

За кейнсіанською теорією ринку праці зростання зайнятості здійснюється зменшенням заробітної плати (рис. 11.2). На думку Дж. Кейнса, у ринковій економіці відсутні механізми, які гарантують повну зайнятість населення. А безробіття виникає через недостатній сукупний попит.

W LD1

А

WА WТТ

Рис. 11.2. Кейнсіанська теорія ринку праці

Зростання попиту на робочу силу вплине на переміщення кривої попиту LD1, що при незмінній пропозиції робочої сили LS призведе до збільшення заробітної плати Wа та чисельності за-

йнятих Lа.

Сукупний попит у суспільстві визначає обсяг виробництва, а значить, і попит на робочу силу. Шляхом зниження заробітної плати, вважають прихильники кейнсіанської теорії, можна стимулювати значне підвищення зайнятості. Держава повинна підвищувати сукупний попит, збільшуючи державні витрати, або зменшувати податки. Кейнсіанське трактування рівноваги на ринку праці характеризує тільки короткостроковий період.

Монетарна теорія ринку праці (грошова теорія гнучкого ри-

нку праці). З погляду монетаристів М. Фрідмена, Ф. Хайєка макроекономічна нестабільність та довгострокова рівновага досягається тільки в умовах повністю вільних конкурентних ринків з гнучкими цінами і заробітною платою. Держава не повинна втручатися у ринок праці, якщо безробіття не перевищує природного рівня, інакше починає розвиватися стагфляція. Макроекономічне регулювання ринку праці повинне здійснюватися за допомогою бюджетно-податкової та грошово-кредитної політики.

184