ÒÅÌÀ ¹ 7

ІНВЕСТИЦІЇ

1. Поняття і суть інвестицій.

2. Крива сукупного попиту на інвестиції.

3.Невідсоткові фактори та фактори мінливості інвестицій.

4.Мультиплікатор інвестицій.

Поняття і суть інвестицій

Інвестиції — це другий після споживання компонент сукупних витрат. Кожна країна намагається збільшити загальний обсяг продукції, щоб підвищити рівень життя своїх громадян. Досягти цієї мети можна лише через інвестиції, які є одним із найважливіших елементів господарського життя країни.

Майже всі інвестиції здійснюються підприємствами, а не домогосподарствами, але домогосподарства, приймаючи рішення про споживання і заощадження, спрямовують частину своїх доходів на фінансові ринки. Підприємства у свою чергу звертаються на фінансові ринки за кредитами, використовуючи їх на інвестування.

Отже, інвестиції створюються заощадженнями, а фінансові ринки дають змогу домогосподарствам перерозподіляти свої доходи у часі.

Інвестиції (лат. іnvestio — одягаю) — це економічні ресурси, які використовуються для вкладення в об’єкти підприємницької та інших видів діяльності у країні та за її межами з метою привласнення прибутку.

Інвестиції розподіляються на три групи:

1.Інвестиції в основний капітал або виробничі інвестиції, тобто в машини, обладнання, устаткування — 70 %;

2.У житлове будівництво — 25 %;

3.У збільшення запасів — 5 %.

Акумуляція та послідовне перетворення грошових, майнових коштів, цінних паперів та інших коштів і прав у інвестиції визначає поняття інвестиційної діяльності.

Вирізняють об’єкт і суб’єкти інвестиційної діяльності. Об’єктом є грошові кошти, цільові банківські внески, акції, рухоме та нерухоме майно, майнові права, інтелектуальні цінності, ноу-хау, права користування землею, водою, ресурсами, будівлями та

123

спорудами, устаткуванням. Інвестори та учасники, які приймають рішення про інвестування, є суб’єктами інвестиційної діяльності. Ними можуть бути як окремі держави, так і юридичні особи та громадяни різних країн.

Фінансування інвестиційної діяльності здійснюється із внутрішніх та зовнішніх джерел. До внутрішніх джерел належать бюджетні асигнування (з державного та місцевих бюджетів), державні позички та кредити комерційних банків, власні кошти (прибуток) підприємств та організацій, амортизаційні відрахування, благодійні фонди. До зовнішніх джерел належать іноземні позики уряду, іноземні кредити за державними гарантіями, іноземні комерційні кредити та інвестиції.

На інвестиційну діяльність впливають такі основні чинники:

•кон’юнктура товарного ринку, яка визначається значною мірою рівнем і структурою сукупного попиту;

•заощадження домашніх господарств та умови їх трансформації в інвестиції;

•механізм регулювання грошово-кредитного ринку, відсоткова ставка, яка впливає на доступність кредиту;

•рівень інфляції — для оцінки реальної відсоткової ставки та реальної вартості інвестицій;

•дефіцит бюджету, що може вплинути на формування централізованих джерел фінансування інвестицій;

•норма нагромадження основного капіталу;

•політична та законодавча стабільність;

•податки;

•науково-технічний прогрес, який стимулює впровадження ресурсозберігаючих технологій;

•прогресивні структурні зрушення в економіці.

Розрізняють інвестиції:

•фінансові — вкладення капіталу в цінні папери (акції, облігації та ін.), а також вклади у банківські депозити;

•реальні — вкладення капіталу у розвиток продуктивних сил (засобів виробництва, науки, інформації, освіти і кваліфікації працівників тощо);

•інтелектуальні — вкладення у наукові розробки, ліценції, ноу-хау, підготовку фахівців;

•валові — вкладення в основний виробничий капітал (устаткування, інструмент, будівлі, споруди), товарно-матеріальні запаси (сировину, готову продукцію, незавершене будівництво), жит-

124

лове будівництво. Таким чином, вони охоплюють усі витрати на заміщення зношених виробничих фондів і приріст капіталовкладень у поточному році;

•чисті — це валові інвестиції мінус сума амортизаційних відрахувань.

В залежності від форм власності розрізняють наступні інвестиції:

•приватні — спрямовані у найбільш сприятливі галузі, джерелом інвестування є кошти компанії, підприємства та кошти, залучені у кредит.

•державні — спрямовані на воєнні цілі, а також на розвиток економіки, джерелом інвестування є податки, прибуток державних підприємств, емісія грошей або випуск державних цінних паперів.

•іноземні — запозичені та кредитні ресурси міжнародних організацій, зарубіжних та спільних підприємств.

Залежно від періоду засвоєння інвестицій бувають короткострокові — до одного року, середньострокові — до 3 років, довгострокові — більше 3 років.

Аналіз структури джерел фінансування інвестиційної діяльності дозволяє зробити висновок щодо їх відповідності механізмам ринкової економіки, про що буде свідчити зменшення частки бюджетного фінансування та збільшення частки власних коштів підприємств і кредитів банків.

Інвестиції суттєво впливають на обсяг національного виробництва, сприяють нагромадженню фондів підприємств і створюють основу для економічного зростання у майбутньому. Тому під час аналізу інвестиційної діяльності важливо зіставляти темпи зростання інвестицій в основний капітал і темпи зростання ВВП, забезпечуючи випереджальні темпи зростання інвестицій. Стабільні темпи зростання інвестицій свідчать про активізацію учасників інвестиційної діяльності.

Нераціональне використання інвестицій призводить до заморожування виробничих ресурсів і скорочення обсягів національного виробництва.

Сукупний попит на інвестиції залежить від двох основних факторів:

1. Очікуваної норми чистого прибутку, що є головним фактором до інвестування, його метою. Стимулом для капітальних

125

вкладень виступає прибуток, тому підприємці тоді купують засоби виробництва, коли сподіваються на прибутковість;

2. Відсоткової ставки. В прийнятті інвестиційних рішень головну роль відіграє не номінальна, а реальна відсоткова ставка. Реальна відсоткова ставка = номінальна відсоткова ставка за відрахуванням рівня інфляції;

Якщо відсоткова ставка нижча від очікуваної норми чистого прибутку, то інвестиції будуть прибутковими, на них виникає попит. Якщо навпаки — інвестиції будуть збитковими, попиту на них не буде.

Приклад:

Якщо фірма приймає рішення про інвестування, для цього бере позику за умов номінальної ставки відсотка 10 % річних. Але якщо ціни зростають на 7 %, то купівельна спроможність грошей щорічно падає на 7 %, а реальна відсоткова ставка дорівнює 10 –

– 7 = 3 %.

Приклад:

Якщо за оцінкою інвестовані 1000 у.г.о. повинні забезпечити очікувану норму чистого прибутку 10 %, а номінальна відсоткова ставка дорівнює 16 %, не проаналізувавши можна сказати, що інвестиція невигідна. Але якщо темпи інфляції дорівнюють 10 % річних, то реальна відсоткова ставка = 16 – 10 = 6 %. Порівнюємо очікувану норму чистого прибутку 10 % з реальною відсотковою ставкою 6 %, можна зробити висновок, що інвестиції для нас вигідні.

Крива сукупного попиту на інвестиції

У макроекономіці базовою функцією інвестиційного попиту є функція, яка залежить від відсоткової ставки. Зауважимо, що інвестиції залежать від реальної, а не номінальної відсоткової ставки.

Припустимо, що немає інвестицій, які б принесли 14 % і більше відсотків очікуваної норми чистого прибутку (рис. 7.1).

Графік інвестиційного попиту нахилений донизу: чим вища відсоткова ставка, тим менша кількість інвестиційних проектів буде прибутковою. Іншими словами, прибутковість інвестицій перебуває в оберненій залежності від ціни капіталу, а вища норма відсотка змушує підприємства анулювати певні інвестиційні проекти.

126

Реальна 14 відсоткова ставка, % 12

10

8

6

4

2

Рис. 7.1. Функція інвестиційного попиту

Існує безпосередня пряма залежність між інвестиціями і ВВП

(рис. 7.2).

Рис. 7.2. Залежність між інвестиціями та ВВП

Пряма лінія І0 свідчить, що внаслідок технічного прогресу інвестиції використовуються настільки ефективно, що навіть один і той же їх обсяг забезпечує зростання ВВП.

Але в дійсності для зростання ВВП потрібно більше інвестицій, тому пряма відхиляється — І1. Це пояснюється хоча б тим, що підвищення ефективності використання основного капіталу можливе за умов впровадження прогресивних технологій, а для цього, у свою чергу, виникає необхідність збільшення інвестиційних витрат. Також при зростанні ВВП збільшується прибуток підприємств, що дає змогу їм більше інвестувати.

127

Можна зробити висновок, що чим більш круто піднімається вгору лінія інвестицій, тим більший приріст їх обсягів забезпечує менші прирости ВВП, а значить інвестиції витрачаються неефективно, і навпаки.

Невідсоткові фактори, та фактори мінливості інвестицій

Крім відсоткової ставки, на інвестиційний попит впливають невідсоткові фактори, які змінюють рівень очікуваної норми прибутку за даної відсоткової ставки. Жоден з невідсоткових факторів, який підвищує очікувану рентабельність інвестицій, призведе до зміщення кривої попиту на інвестиції праворуч, і навпаки.

До невідсоткових факторів відносять:

1. Технологічні зміни — технічний прогрес зменшує витрати на виробництво продукції або підвищує її якість, внаслідок чого зростає норма чистого прибутку від інвестування, що викликає зростання інвестиційного попиту за даної відсоткової ставки. Крива інвестиційного попиту переміщується праворуч (І1; рис. 7.3).

Рис. 7.3. Вплив невідсоткових факторів на інвестиції

128

2.Рівень забезпеченості основним капіталом — від цього рівня залежить очікувана норма чистого прибутку. Якщо виробничі потужності певної галузі задовольняють попит на її продукцію, то інвестування буде стримуватися, крива інвестиційного попиту переміщується вліво (І2; рис. 7.3) і навпаки.

3.Витрати на придбання, експлуатацію та обслуговування устаткування. Якщо ці витрати скорочуються, то очікувана норма чистого прибутку збільшується, а інвестиційний попит зрос-

тає, крива інвестиційного попиту переміщується праворуч (І1; рис. 7.3) і навпаки.

4.Податки на підприємця. Збільшення податків негативно впливає на інвестиції, внаслідок чого крива інвестиційного попиту переміщується вліво (І2; рис. 7.3) і навпаки.

5.Очікування. Якщо економічні умови у країні погіршуються, попит на товар різко скорочується, то фірми утримуються від інвестицій, крива інвестиційного попиту переміщується ліворуч

(І2; рис. 7.3) і навпаки.

Невідсоткові фактори впливають на інвестиції та переміщують криву попиту на інвестиції (рис. 7.3). Якщо невідсотковий фактор впливає на збільшення інвестицій, тоді крива сукупного

попиту на інвестиції І перемінюються вгору (І1). Якщо невідсотковий фактор впливає на збільшення інвестицій, тоді крива сукупного попиту на інвестиції І перемінюються вниз (І2).

Фактори, що впливають на мінливість інвестицій

Інвестиції — це найнестабільніший компонент сукупних витрат. Поведінку інвестицій важко передбачити, оскільки вони залежать від дуже мінливих факторів, таких як:

•тривалість строку служби інвестиційних товарів — капітальні товари мають невизначений термін служби. Тобто старе устаткування, споруди можна повністю ліквідувати й замінити або відремонтувати та використовувати ще, що в свою чергу впливає на обсяг інвестицій;

•нерегулярність інновацій — науково-технічні винаходи досить непередбачені та нерегулярні. Коли вони трапляються, то це веде до величезної хвилі інвестиційних видатків, які з часом знижуються;

•мінливість прибутку — прибуток є головним джерелом інвестицій і може бути дуже нестабільним, бо залежить від непередбачуваних факторів;

129