На рис. 11.5 по осі абсцис відкладено кількість сімей (у відсотка), по осі ординат — їх доход (теж у відсотках). Причому на осі абсцис зліва — найбідніші сім’ї, а справа — найбагатші; на осі ординат внизу — доход найбідніших сімей, а вверху — найбагатших. Абсолютна рівність розподілу представлена бісектрисою АО, тобто певна частина сімей (наприклад 20 %) одержує відповідний відсоток доходу (20 %).

Крива Лоренца, яка показує фактичний розподіл доходів, будується за реальними даними. Згідно ситуацією яка приведена (на рис. 11.5), 40 % найбідніших сімей одержують 8 % доходу, 70 % сімей — 20 % доходу, 95 % сімей — 60 % доходу. Можна, зокрема, визначити і доход 15 % найбагатших сімей, він складає 40; від усього доходу.

Область між лінією абсолютної рівності та кривою Лоренца вказує на ступінь нерівності у розподілі доходів. Чим більшою є ця область, тим більша нерівність розподілу доходів у суспільстві. Чим ближче кривої Лоренца до прямої лінії абсолютної рівності, тим більша рівність сімей за рівнем доходів.

За фактичного розподілу доходів отримуємо криву Лоренца, яка відхиляється праворуч від бісектриси.

Бідність та система соціального захисту населення

За умов диференціації доходів та рівня життя виникає гостра соціальна проблема бідності.

Бідність — такий рівень життя, який не може забезпечити нормальні умови для відтворення населення, кількісно виражаються через показники прожиткового мінімуму (поріг бідності).

Бідність має різні тлумачення. Бідність — це неможливість підтримувати спосіб життя, притаманний конкретному суспільству у конкретний період часу. Бідність — це неможливість підтримувати мінімальний рівень споживання, що визначається на основі фізіологічних, соціальних та культурно обумовлених нормативів.

Прожитковий мінімум — показник абсолютного обчислення низьких доходів населення, які забезпечують споживання найважливіших благ, визначається на основі методу споживчого кошика. Цей метод передбачає структуру харчування, яка повинна забезпечити життєдіяльність людини, а також інші показники, такі як житло, послуги.

При аналізі прожиткового мінімуму розрізняють фізіологічний та соціальний мінімум.

190

Фізіологічний мінімум — вартість товарів і послуг, необхідних для задоволення тільки основних фізіологічних потреб, причому протягом відносно короткого періоду, практично без придбання одягу, взуття, інших непродовольчих товарів.

Соціальний мінімум — мінімальні норми задоволення фізіологічних, соціальних і духовних потреб. Це вартість товарів та послуг, які суспільство визнає необхідними для збереження прийнятого рівня життя.

Прожитковий мінімум встановлюється на основі споживчого кошика — вартість стандартного набору товарів та послуг масового вживання середнього споживача в конкретній країні в певний час.

Прожитковий мінімум (межа бідності в Україні) складає

505 грн.

Дані про мінімальну заробітну плату та прожитковий мінімум в Україні наведені в табл. 11.1.

Таблиця 11.1

РОЗМІР МІНІМАЛЬНОЇ ЗАРОБІТНОЇ ПЛАТИ ТА ВЕЛИЧИНА ПРОЖИТКОВОГО МІНІМУМУ В УКРАЇНІ, ГРН

До споживчого кошика у різних країнах входять різні товари (у США їх більше 300, у Болгарії та Росії 40).

Світова практика показує, що поріг бідності значно підвищується у зв’язку із зростанням цін (інфляції). Проблеми бідності потребують від будь якої країни проведення політики соціального захисту певних груп населення.

Соціальний захист — включає в себе систему заходів, які захищають будь-якого громадянина країни від економічної та соціальної деградації не тільки внаслідок безробіття, а й у випадку втрати чи різкого скорочення доходів, хвороби, народження дитини, виробничої травми, інвалідності, похилого віку тощо.

Основні елементи системи соціального захисту є:

—встановлення допустимих параметрів життя(розміру прожиткового мінімуму, мінімальної пенсії, соціальної допомоги);

—захист населення від зростання цін і товарного дефіциту для гарантованого забезпечення прожиткового мінімуму громадянам;

191

—вирішення проблем безробіття і забезпечення ефективної зайнятості, перепідготовка кадрів;

—пенсійне забезпечення (людей похилого віку, інвалідів, сімей. Що втратили годувальника);

—утримання дитячих будинків, інтернатів, будинків для людей похилого віку;

—соціальні трансфери (допомога з безробіття, одноразові чи щомісячні виплати на дітей, з хвороби та інших причин, житлові субсидії тощо);

—соціальне обслуговування (надання соціальних послуг окремим категоріям громадян);

—надання необхідної медичної допомоги тощо.

Таблиця 11.2

СОЦІАЛЬНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ТА СОЦІАЛЬНИЙ ЗАХИСТ НАСЕЛЕННЯ

Система соціального страхування (пенсійне страхування,

медичне страхування, страхування від безробіття). Фінансування здійснюється із спеціальних позабюджетних фондів, які формуються за рахунок цільових внесків роботодавців і працівників за підтримки держави.

Система соціальних гарантій передбачає надання соціаль-

них благ та послуг усім громадянам без врахування їх трудового внеску. Фінансується з загального оподаткування і бюджетного фінансування соціальних витрат. Також до цієї системи входять пільги (тобто соціальні гарантії окремим категоріям населення), що також передбачають соціальний захист та надання соціальних

192

благ малозабезпеченим або уразливим верстам населення (інваліди, ветерани).

Традиційні форми соціального захисту:

1.Грошова: до свят, тимчасова допомога тощо;

2.Натуральна: продовольчі талони, шкільні сніданки, продовольчі товари людям похилого віку, медичне обслуговування, житлові допомоги, позички студентам тощо.

Основні поняття та терміни

Ринок праці Робоча сила

Потенційний ринок праці Циркулюючий ринок праці Внутрішньофірмовий ринок праці Класична теорія ринку праці Кейнсіанська теорія ринку праці Крива Філліпса Індекс людського розвитку Рівень життя Умови життя Якість життя Крива Лоренца Коефіцієнт Джині Бідність Прожитковий мінімум

Метод споживчого кошика Соціальний захист Система соціального страхування Система соціальних гарантій

Тести та завдання

1. Сфера, де формується сама праця, куди належать особи, що зайняті у домашньому та особистому підсобному господарстві, студенти, старшокласники, — це:

1.потенційний ринок праці;

2.циркулюючий ринок праці;

3.внутрішньофірмовий ринок праці;

4.загальний ринок праці.

193

2.Ціною на ринку праці виступає:

1.загальний рівень цін;

2.рівень освіти;

3.рівень заробітної плати;

4.рівень профспілкового захисту;

5.все вище перераховане.

3. Безпосередні обставини життєдіяльності населення — зайнятість населення, оплата праці, доходи, характеристика житла, майнова забезпеченість сімей, розвиток соціальних виплат, розвиток галузей соціальної сфери — характеризують наступний економічний показник:

1.рівень життя;

2.умови життя;

3.якість життя;

4.споживчий кошик;

5.прожитковий мінімум.

4. Забезпеченість населення необхідними для його життєдіяльності матеріальними і духовними благами характеризує наступний економічний показник:

1.рівень життя;

2.умови життя;

3.якість життя;

4.споживчий кошик;

5.прожитковий мінімум.

5. Показник, який характеризує, з одного боку — тривалість життя, а з другого — рівень фізичного і психічного стану, це:

1.рівень життя;

2.умови життя;

3.якість життя;

4.споживчий кошик;

5.прожитковий мінімум.

6.Безробіття викликане надто високою заробітною платою. Це твердження:

1.класичної теорії ринку праці;

2.кейнсіанської теорії ринку праці;

3.монетарної теорії;

4.Філліпса;

5.Лоренца.

7. Коли в економіці відбувається стагфляція, це можна графічно зобразити:

1.пересуванням кривої Філліпса ліворуч;

2.пересуванням кривої Філліпса праворуч;

194