1.3. Економічна ефективність автоматизованого проектування

Методика розрахунку економічної ефективності враховує скорочення трудових витрат на проектування технологічної документації при використанні САПР у порівнянні з «ручним» проектуванням. Разом з тим ця методика дозволяє також порівнювати економічну ефективність застосування двох різних САПР.

Економічний ефект визначається як різниця між собівартістю відповідних робіт при двох варіантах проектування . Сумарний, річний економічний ефект визначається по формулі

Таблиця 1.4

Вихідні дані

Найменування	Позначення	Значення
Кількість технологів, зайнятих проектуванням, чол.	NT	10
Середній місячний оклад одного фахівця, грн.	ЗТ	150
Коефіцієнт, що враховує додаткову заробітну плату	Кдод	0,08
Коефіцієнт, що враховує відрахування у фонд соціального страхування, грн.	Кстрх	0,07
Коефіцієнт, що враховує накладні витрати	Кнв	1.5
Коефіцієнт, що враховує зниження трудомісткості проектування в новому варіанті	Кзн	0,2
Середнє число виходів на ЕОМ одного фахівця в базовому варіанті	Мбвих	0
Те ж, у новому варіанті	Мнвих	15
Середня тривалість роботи на ЕОМ один фахівця за одні виходів у базовому варіанті, грн.	Тбвих	0
Те ж, у новому варіанті, грн.	Тнвих	2.5
Тариф однієї машино-години експлуатації ЕОМ, грн.	СЕОМ	25
Вартість робіт по впровадженню програмного засобу, грн.	З	3000
Нормативний коефіцієнт ефективності капіталовкладень	Ен	0.15

Е = Е₁ + Е₂ - Е_н С _,

де Е — сумарний річний економічний ефект, грн.; Е₁, — економія від скорочення трудових витрат на проектування при використанні нового, більш прогресивного варіанта проектування, грн.; Е₂ — економія від скорочення витрат на оплату машинного часу, грн.; С — вартість робіт із упровадження нового варіанта проектування, грн.; Е_н — нормативний коефіцієнт ефективності капітальних вкладень.

Економія від скорочення трудових витрат на технологічне проектування Е₁ визначається:

Е₁ = С^б_тр - С^н_тр ,

де С^б_тр — собівартість трудових витрат при базовому (наприклад ручному) варіанті проектування, грн.; С^н_тр — собівартість трудових витрат при новому (наприклад автоматизованому) варіанті проектування, грн.

Собівартість трудових витрат на технологічне проектування в базовому варіанті:

С^б_тр = 12 n_t З_т ( 1 + К_дод + К_стрх ( 1 + К_дод ) + К _н.в ) ,

де n_t — кількість технологів, зайнятих проектуванням в базовому варіанті, чоловік.; З_т — середній місячний оклад одного фахівця, грн.; К_дод — коефіцієнт, що враховує додаткову заробітну плату; К_стрх — коефіцієнт, що враховує відрахування у фонд соціального страхування; К_нв — коефіцієнт, що враховує накладні витрати.

Слід зазначити, що в реальних виробничих умовах місячні оклади фахівців, зайнятих проектуванням, можуть бути різними.

У таких випадках добуток N_TЗ_Т, необхідно замінити сумою відповідних добутків. Собівартість трудових витрат на проектування в нової варіанті:

С^н_тр = 12 n_t К_зи З_т ( 1 + К_дод + К_стрх ( 1 + К_дод ) + К _н.в ) ,

де К_зи — коефіцієнт, що враховує зниження трудомісткості проектування в новому варіанті стосовно проектування в базовому варіанті. В останній формулі показник 3_т той же, що й у попередній. В конкретних умовах місячний оклад одного фахівця при переході на новий варіант проектування може змінюватися. При цьому добуток К_знN_ТЗ_Т може бути замінено сумою добутків відповідної кількості проектувальників та їх зарплат:

N_Т1З_Т1 + N_Т1З_Т1 + ..... N_ТnЗ_Тn .

Економія від скорочення витрат на оплату машинного часу в процесі проектування складає:

Е₂ = С^б_м - С^Н_м ,

де — С^б_м і С^н_м - відповідно вартість використання машинного часу ЕОМ при

проектуванні в базовому і новому варіанті, грн.

В базовому варіанті :

С^б_м = 11 N_т М^б_вих Т^б_вих С_{ЕОМ ,}

де M^б_вих — середнє число виходів на ЕОМ один фахівця протягом одного місяця в базовому варіанті; Т^б_вих — середня тривалість роботи на ЕОМ один фахівця за один вихід у базовому варіанті, грн; С_ЕОМ — тариф одного машино-часу експлуатації одного робочого місця ЕОМ, грн. У новому варіанті :

Таблиця 1.5